Тарзан усе зрозумів. Він позирнув крізь напівопущені вії на Джейн, але не ворухнувся.
Дівчина вагалася. В кімнаті панувала жахлива нервова напруга.
Усі погляди звернулися до Джейн. Усі чекали на її відповідь.
— Чи не можна почекати ще кілька днів? — попрохала вона. — Я страшенно пригнічена! Я стільки нині пережила!
Канлер відчув ворожість, яка струмувала від усіх присутніх. Це його розлютило.
— Ми й так чекали стільки, скільки я взагалі ладен був чекати. — сказав він. — Ви обіцяли вийти за мене заміж! Я більше не дозволю бавитися мною! У мене є свідоцтво, і ось священик. Будь ласка, пане Тоуслі, будь ласка, Джейн! Свідків купа, більш ніж треба, — додав він неприємним тоном, узяв Джейн Портер за руку і хотів вести її до пастора, який їх чекав.
Але не зробив він і кроку, як важка рука сталевими кліщами уп'ялася йому в плече, а друга схопила його за горло.
Перелякана і здивована. Джейн повернулася до Тарзана.
Коли вона поглянула йому в обличчя, то побачила на його чолі смугу, яку бачила тоді, коли в далекій Африці Тарзан зійшовся у смертельному двобої з величезним людиноподібним Теркозом.
Джейн знала, що дике серце замислило вбивство, скрикнула від жаху і кинулася з благанням до Тарзана. Вона боялася за нього, а не за Канлера. Вона згадала про сувору кару, яку правосуддя накладає на вбивцю.
Проте Клейтон випередив її, підбіг до Тарзана і спробував вирвати Канлера з його рук.
Від одного помаху могутньої руки англієць полетів через усю кімнату, і тоді Джейн Портер твердо поклала білу долоню на Тарзанову руку і зазирнула йому у вічі.
— Задля мене! — сказала вона.
Рука перестала стискати Канлерове горло.
— Невже ви хочете, щоб оцей жив? — здивовано спитав він.
— Я не хочу, щоб він умер від вашої руки, друже мій. — заперечила вона. — Я не хочу, щоб ви були вбивцею!
Тарзан відпустив горло Канлера.
— Чи звільняєте ви її від обіцянки? — спитав він. — Це ціна вашого життя.
Задихаючись, Канлер ствердно кивнув.
— Чи ви підете геть і не будете надалі їй набридати?
Той знову подав стверджувальний знак, його обличчя спотворював страх смерті, яка пройшла так близько від нього.
Тарзан відпустив його, і Канлер. заточуючись, пішов до дверей. За мить він зник разом з нажаханим пастором.
Тарзан звернувся до Джейн.
— Чи можу я порозмовляти з вами наодинці? — спитав він.
Дівчина ствердно кивнула головою і рушила до інших дверей, що вели на вузеньку веранду маленького готелю. Вона вийшла туди і почала чекати Тарзана, тому не чула розмови, яка відбулася в кімнаті.
— Постривайте! — гукнув професор Портер, коли Тарзан рушив за нею.
Професор був наче громом уражений від подій, що трапилися за останні кілька хвилин.
— Перш ніж провадити подальші розмови, я хотів би пояснень щодо подій, які тут відбувалися. Яким правом, добродію, ви зволили стати між моєю донькою та паном Канлером? Я обіцяв йому руку своєї доньки, а обіцянки треба виконувати, добродію, незалежно від ваших особистих симпатій та антипатій!
— Я втрутився, професоре Портере, — відповів Тарзан. — тому, що ваша донька не любить пана Канлера і не бажає бути його дружиною. Це все, що мені хотілося знати.
— Ви не знаєте, що ви наробили! — відповів професор Портер. — Тепер вій поза сумнівом відмовиться одружуватись із нею!
— Авжеж! — палко підхопив Тарзан. — ї ви, — додав він, — не повинні боятися, що ваша честь постраждає, професоре Портере, бо ви матимете можливість заплатити панові Канлерові увесь ваш борг у ту саму мить, коли повернетеся додому!
— Годі, годі, добродію! — вигукнув професор Портер. — Що ви хочете цим сказати, добродію?
— Ваш скарб знайдено! — заявив Тарзан.
— Що?.. Що… ви кажете? — закричав професор. — Ви збожеволіли! Це неможливо.
— І все ж це так! Це я вкрав скарб, не знаючи ані його цінності, ані власника. Я бачив, як матроси закопали скарб. і викопав його, а тоді закопав в Іншому місці. Коли д'Арно сказав мені, що це таке і чого він вартий для вас, я повернувся в джунглі й дістав його. Він був причиною стількох злочинів, такого горя і страждань, що д'Арно волів за краще не пересилати скарб сюди, як я хотів був зробити, а замість нього дав мені чек на його вартість. Ось він, професоре Портере! — І Тарзан витяг із кишені конверт і передав його враженому професорові. — Двісті сорок одна тисяча доларів! Скарб дуже ретельно оцінили експерти, але на той випадок, коли у вас з'являться якісь сумніви або ви віддасте перевагу скарбові замість чека, д'Арно сам купив його і зберігає для вас.
— До величезного нашого боргу перед вами, — вимовив тремтячим голосом професор Портер, — ви додали ще одну, неоціненну послугу! Ви надали мені можливість врятувати мою честь!
Клейтон, який негайно вийшов слідом за Канлером, повернувся.
— Пробачте, — сказав він, — я гадаю, що нам варто спробувати дістатися до міста надвечір і виїхати першим потягом. Щойно проїхав вершник з півночі, який повідомив, що пожежа повільно рухається в нашому напрямку!
Його заява урвала подальші розмови, і всі рушили до автомобілів.
Клейтон, Джейн та Есмеральда розмістилися в автомобілі Клейтона, а Тарзан взяв до себе пана Філандера.
— Скарай мене, Боже! — вигукнув пан Філандер. коли їхня машина рушила слідом за автомобілем Клейтона, — Чи міг хтось уявити собі щось подібне? Останній раз, коли я вас бачив, ви були справжньою первісною людиною, яка гасала по гілках африканського тропічного ліеу. а тепер везете мене вісконсінською дорогою у французькому автомобілі! Боже! Та це диво з див!
— Так, — погодився Тарзан і спитав після невеликої паузи: — Містере Філандере, чи не пригадуєте ви обставини, за яких було знайдено і поховано три кістяки, які лежали в моїй хатині на околиці джунглів в Африці?
— Дуже виразно! — відповів містер Філандер.
— Чи не зауважили ви якоїсь відмінності в одному з цих кістяків?
Містер Філандер уважно поглянув на Тарзана.
— Чому ви про це питаєте?
— Для мене дуже важливо це знати. — пояснив Тарзан. — Ваша відповідь може допомогти розкрити таємницю. Принаймні найгірше, що може зробити ваше повідомлення, — це залишити таємницю таємницею. Упродовж останніх двох місяців я створив цілу теорію, побудовану на цих кістяках, і прошу вас відповісти мені щиросердо: чи всі три кістяки, які ви поховали, були людські.