— Чим впертіше намагаєшся щось забути, тим більше думатимеш про те у підсвідомості?
— Слушно. Тому треба прислухатися до сигналів, які посилає підсвідомість. "Королівський шлях" у несвідоме пролягає, за Фройдом, через наші сни. Його найвагоміша книжка, котра вийшла у світ 1900 року, називалася "Тлумачення снів". Фройд показав у ній, що всі наші снобачення зовсім невипадкові. Через сни неусвідомлені думки намагаються дістатися до свідомості.
— Розповідай далії
— З досвіду багаторічного спілкування з пацієнтами, а ще аналізуючи власні сни, Фройд прийшов до висновку, що сни є нічим іншим, як сповненням наших бажань. Це чітко можна спостерігати у дітей, говорив він. їм сняться вишні та морозиво. Але у дорослих бажання, котрі повинен сповнити сон, часто замасковані. Бо навіть кати ми спимо, строга цензура визначає, що нам дозволено, а що — ні. Щоправда, уві сні ця цензура чи механізм витіснення дещо ослаблена, ніж у стані неспання, та все ж достатньо сильна, щоб "перекрутити" бажання, до яких не хочемо признаватися.
— Тому й слід тлумачити сни?
— Фройд вказував на потрібність відрізняти сам сон, який ми пам'ятаємо вранці, від його справжнього значення. Кадри сну — "фільм" чи "відео", який нам сниться, — він назвав явним змістом сну. Ота явна частина сну завжди черпає свій матріал, свої "реквізити" з подій дня. Але сон має і глибше значення, приховане від свідомості, яке Фройд назвав прихованими думками сну. А ці думки часто походять з віддалених часів, наприклад, з раннього дитинства.
— Отже, ми мусимо проаналізувати сон, аби зрозуміти, про що в ньому йдеться насправді?
— Правильно. Якщо ж йдеться про хворих людей, то це слід робити разом із психотерапевтом. Однак тлумачить сни не лікар. Він може тільки допомагати пацієнтові. У цій ситуації лікар виступає в ролі сократівської "повитухи*, яка присутня і допомагає відчитати сон.
— Розумію.
— Трансформацію "прихованих думок сну" у "явний зміст снобачення" Фройд називав роботою сну. Ми говоримо про "маскуванням або "кодування" того, про що Йдеться уві сні. Під час тлумачення сновидінь відбувається протилежний процес. Слід "демаскувати"— або "декодувати"— "мотив" сну, щоб дістатися до "теми" снобачення.
— Маєш приклад?
— У КШІЗІ Фройда безліч таких прикладів. Але ми й самі можемо придумати простий фройдівський приклад. Якщо, скажімо, молодому юнакові сняться дві надувні кульки, подаровані його кузиною...
-Той що?..
— Ти сама повинна виступити сновидицею.
— Гм... "Явним змістом сну* буде точнісінько те, що ти сказав: хлопець одержав від кузини дві надувні кульки.
-Далі!
— Потім ти говорив, що усі реквізит сну беруться із буднів. Отже, цей юнак міг побувати в "луна-парку" або бачити кульки на газетному знімку.
— Цілком можливо. Але йому достатньо було побачити саме слово "кулька* або щось таке, що нагадувало б кульку.
— Що ж тут є "прихованими думками сну"?
— Ти зараз тлумачиш сни, а не я*
— Може, йому й справді просто хотілося двох надувних кульок?
— Надто просто. Маєш рацію, у сні сповнюються бажання. Та хтозна чи дорослому чоловікові так вже хотітиметься стати власником кількох надувних кульок. А навіть якби так було, навіщо це б йому снилося?
— Уже, мабуть, знаю. Насправді він прагне своєї кузини, а ті дві кульки, то її перса.
— Так, це вірогідніше пояснення. Досить тільки, щоб вважав своє бажання хоч трохи сором'язливим.
— У наших снах також з'являються такі кульки і тому подібне?
— Так. Фройд вважав сон "замаскованим сповненням витіснених бажань*. Але те, що ми витісняємо, могло значно змінитися з часів, коли Фройд був лікарем у Відні. Сам же механізм маскування змісту сновидінь зостається без змін.
— Зрозуміло.
— Фройдовий психоаналіз здобув велике визнання у 20-х роках насамперед як метод лікування психічних хворих. А його вчення про підсвідоме відіграло значну роль в літературі та мистецтві.
— Тобто, митці почали займатися підсвідомим аспектом духовного життя людини?
— Саме так. Щоправда, у літературі таке явище розквітло ще в останні десятиліття минулого сторіччя, отже, ще до знайомства з Фройдовою теорією психоаналізу. Це свідчить про те, що факт появи Фройда та його методу в 90-х роках XIX століття був невипадковим.
— Хочеш сказати, настав час?
— Фройд зовсім не вважав себе за "першовідкривача* таких феноменів, як витіснення, помилкові реакції та раціоналізування. Він просто першим застосував ці явища у психіатрії, а також спритно зумів використати літературні приклади для ілюстрування власної теорії. Та, як уже було сказано, саме починаючи з 20-х років нашого століття, метод психоаналізу Фройда почав впливати на мистецтво та літературу.
-Як же?
— Поети й художники намагалися тепер використати підсвідомість у своїй творчості. Це стосується перш за все сюрреалістів.
— Хто це?
— "Сюрреалізм* — французьке слово, його можна перекласти як "надреальність*. У1924 році Андре Бретон видав
"сюрреалістичний маніфест", у якому стверджував, що актом творчості керує підсвідомість. Митець під впливом нічим необмеженого натхнення черпає образи зі своїх снів і підносить до рівня надреальності, де уже немає різниці між сном та дійсністю. Для митця важливим може бути також подолання цензури свідомості, тоді слова й образи напливатимуть вільно, без стриму,
— Зрозуміло.
— Фройд довів, що усі люди частково є митцями. Сон — це маленький художній твір, а сни ми бачимо щоночі. Щоб витлумачити сни пацієнтів, Фройдові часто доводилося пробиратися крізь завали символів. Приблизно так само ми тлумачимо картину або літературний текст.
— Нам кожної ночі сняться сни?
— Новітні дослідження доводять, що сновидіння займають двадцять відсотків часу усього нашого сну, тобто десь 2-3 години щоночі. Якщо фази сну порушуються, ми стаємо нервовими і дратівливими. Це означає, що усі люди мають вроджену потребу у художньому вираженні своєї екзистенціальної ситуації. Сновидіння розповідають нам про нас самих. Ми є режисерами, самі вибираємо усі реквізити, самі ж граємо і усі ролі. Той, хто каже, що не знається на мистецтві, абсолютно не знає самого себе.
— Цікаво.
— Фройд представив надзвичайно важливий доказ того, якою фантастичною є людська свідомість. Робота з пацієнтами переконала його, що усе бачене і пережите нами ховається десь у глибині свідомості. Усі колишні враження можна витягнути з її надр знову. Коли спершу в нашій голові цілковита порожнеча, коли це згодом зависає "на кінчику язика", а ще за якийсь час несподівано "само спадає нам на думку", саме тоді і йдеться про щось таке, що було сховане у підсвідомості і несподівано прошмигнуло у привідчи-нені двері до свідомості.