— Так воно і є. Але потім ми витяли і склеїли усі ці "прості враження", створивши фантастичний образ зі сну
— Ось бачиш, ти сама усе збагнула. Бо саме це ми, люди, робимо уві сні — витинаємо ножицями та склеюємо докупи. Однак Юм наголошував, що усі матеріали, з яких складаємо наші сновидіння, мусили колись потрапити до нашої свідомості у вигляді "простих вражень". Той, хто ніколи не бачив золота, не може уявити собі вулицю зі золота.
— Логічно. А як бути з Декартом, який мав чітке і виразне уявлення Бога?
— І на це Юм дає відповідь. Скажімо, ми уявляємо собі Бога нескінченно "інтелігентною, мудрою та доброю істотою". Маємо "складну ідею", яка складається з чогось нескінченно інтелігентного, мудрого та доброго. Якби ми не знали, що таке інтелігентність, мудрість та доброта, то ніколи б не могли створити такого поняття про Бога. Можливо, уявляємо собі Бога в образі "суворого, але справедливого батька", тобто наше уявлення складається з понять "суворий", "справедливий" та "батько". За Юмом, багато критиків релігії твердили, що таке уявлення Бога бере своє начало у сприйнятті власного батька, коли ми були дітьми. Уявлення батька провадило до уявлення "небесного Отця".
— Можливо, й так. Але я ніколи не вважала Бога тільки чоловіком. Мама не раз для рівноваги називала його не Богом, а Божицею.
— Юм намагався поборювати усі думки та уявлення, котрі не провадили до відповідних їм чуттєвих вражень. Він прагнув "відігнати геть беззмістовну балаканину, яка довго володіла метафізичним способом мислення і принесла метафізиці неславу". Але і в щоденному житті ми користуємося складними поняттями, не замислюючись, чи правдиві вони. Це стосується, наприклад, уявлення "я", чи ядра особистості. Саме це уявлення було основою філософії Декарта. Було єдиним чітким та виразним уявленням, на якому ґрунтувалася уся його філософія.
— Не думаю, аби Юм спробував заперечити, що я — це я. Поповнив би тоді ряди балакунів.
— Софіє, єдине, чого я прагну навчити тебе під час наших філософських занять, не робити поспішних висновків.
— Продовжуй.
— Ні, використовуючи метод Юма, сама проаналізуй власне "я".
— Насамперед визначимо, уявлення "я" — просте чи складне.
— Як ти гадаєш?
— Мушу визнати, що почуваюся дуже складною. Я, наприклад, підвладна змінам настрою, і мені важко самій щось вирішувати. Я здатна любити і водночас не любити якусь людину.
— Отже, уявлення "я" — "складна ідея".
— Гаразд, Тепер визначимо, чи існує відповідне "складне враження" мого "я". Є, напевно? Увесь час, певно, є?
— Щось викликає сумніви?
— Я постійно змінююся. Зараз я не така, як була у чотири роки. Навіть настрій і бачення себе самої змінюється щомиті. Трапляється, зненацька я відчуваю себе, немовби "наново народженою".
— Отже, відчуття незмінного ядра особистості є помилковим уявленням. Уявлення "я" насправді є довгим ланцюгом простих вражень, які ти ніколи не сприймаєш водночас. Воно є "нічим іншим, як в'язкою чи пригорщею розмаїтих вражень, котрі набігають одне за одним із незбагненною швидкістю, перебувають у стані постійної зміни та руху", — каже Юм. Свідомість — це "своєрідний театр, де різноманітні враження почергово з'являються, рухаються, розпливаються та змішуються між собою у нескінченному розмаїтті позицій та ситуацій". Юм стверджує, що ми не є жодною особистістю, котра ховається за такими враженнями та відчуттями, які з'являються і минають. Це можна порівняти з кадрами фільму на екрані: вони змінюються дуже швидко, і ми не встигаємо помітити, що фільм "складається" з окремих картинок. Картинки, властиво, не пов'язані між собою. Насправді фільм є тільки сумою окремих миттєвостей.
— Капітулюю,
— Чи означає це, що ти відмовляєшся від переконання, начебто маєш незмінне особистісне ядро?
— Очевидно.
— А ще мить тому ти думала інакше! Додам, що аналіз людської свідомості, який впровадив Юмт та заперечення ним погляду про незмінність ядра особистості, були проголошені ще 2500 років тому у зовсім іншому місці земної кулі.
-Ким?
—Буддою. Просто приголомшує, як однаково формулювали вони свої погляди. Будда розглядав людське життя як неперервну низку ментальних та фізичних процесів, які щомиті змінюють людину. Немовля не є тою ж самою людиною, що дорослий, а я не є тим, що був учора Ні про що я не можу сказати "це моє" і ні про що не можу сказати "це я", говорив Будда. Отже, не існує жодного "я" або незмінного ядра особистості.
— Так, неймовірно схоже на Юма.
— Приймаючи ідею незмінного "я", багато раціоналістів приймало також за факт існування безсмертної людської "душі".
— Однак це теж помилкове уявлення?
— Так вважали і Юм, і Будда. Знаєш, що мовив Будда своїм учням перед самою смертю?
— Ні. звідки мені знати?
— "Усе складне підлягає розкладові". Юм сказав би, мабуть, так само. І Демокріт також. У кожному разі ми знаємо, що Юм відхиляв будь-яку спробу довести існування безсмертної душі чи Бога. Це зовсім не означало, що він повністю заперечував існування того чи іншого, але твердження, ніби постулати віри можна довести з допомогою людського розуму, вважав раціоналістичним базіканням. Юм не був віруючим, але й переконаним атеїстом також не був. Юм — агностик.
— Що це означає?
— Агностик — той, хто не знає, чи існує Бог. Юма на смертному одрі відвідав друг і запитав, чи вірить той у загробне життя. Юм начебто відповів так: "Можливе й таке, що грудка вуглю, покладена у вогонь, не займеться".
— Он воно що...
— Відповідь свідчить про його безумовну незалежність від забобонів. За істину Юм приймав тільки те, у чому переконався на власному чуттєвому досвіді. Усі інші можливості залишалися відкритими. Він не відкидав ані християнства, ані віри в чудо. Але як одне, так і інше стосувалося саме віри, а не знання чи розуму. Можна сказати, що останню ланку, котра пов'язувала віру та знання, розірвав Юм.
— Ти ж казав, що він не заперечував чудес.
— Це не означає, ніби Юм вірив у чудеса, швидше навпаки. Філософ стверджував, що люди відчувають велику потребу вірити у те, що ми нині назвали б надприродними явищами. Типовим було те, що усі чудеса, про які оповідалося, відбувалися десь у далеких краях або дуже, дуже давно. Отож Юм не вірив у чудеса, бо ніколи не мав змоги у них переконатися. Однак він не мав нагоди переконатися і в протилежному.