Не знала, як довго отак просиділа, але за якусь хвилину звела голову догори.
Ну й посланець! Софія зітхнула. Ось чому білі конверти були вогкі по краях. Тому вони, звичайно, і рясніли глибокими цяточками. Як вона до цього не додумалася! Окрім того, вона зрозуміла сенс прохання філософа — класти до конверта з адресованим йому листом шматочок пирога або цукру.
Не завжди їй вдавалося думати так швидко, як би того хотілося. Хоча те, що посланець — вишколений пес, годі було уявити. Тож сподівання, ніби від такого посланця можна вивідати, де перебуває Альберто Кнокс, можна викинути з голови.
Софія відкрила великий конверт і почала читати.
Філософія в Афінах
Люба Софіє! Якщо ти читаєш листа" то, напевно, вже зустрілася з Гермесом. Про всяк випадок скажу, що це собака. Але боятися тобі нічого. Він неймовірно лагідний і до того ж розумніший за багатьох людей. Тому й не вдає з себе мудрішого, ніж є насправді.
Зверни увагу, що вибір його імені зовсім не випадковий. Гермес був посланцем богів, як знаємо із міфів Стародавньої Греції. Був він також богом мореплавців, але не це нас зараз цікавить. Важливіше, що від імени Гермеса походить слово "герметичний", що означає скритий або недоступний. Це цілком пасує до наших взаємин, які Гермес утримує в таємниці. Отже, посланця представлено. Він відгукується на своє ім'я і, взагалі, дуже добре вихований.
Але повернімося до філософії. Перша частина вже за нами. Я маю на увазі натурфілософію, яка перекреслила міфологію. Тепер ми зустрінемося з трьома найвизначнішими філософами стародавнього світу — Сократом, Платаном та Аристотелем. Кожен з них по-своєму вплинув на розвиток європейської цивілізації.
Натурфілософів називали часто "досократиками", бо жили вони до Сократа. Щоправда, Демокріт помер невдовзі після Сократа, але всі його умовиводи належали досо-кратівській натурфілософії. До того ж межа між натурфілософами та Сократом пролягала не тільки в часі. Між ними проліг і простір. Сократ був першим філософом, який народився в Афінах. І він, і обидва його послідовники жили й творили в Афінах. Пригадуєш, Анаксагор також деякий час жив у Афінах, але його вигнали за переконання (вважав, що Сонце — вогненна куля). Сократові велося не краще!
За часів Сократа усе культурне життя Стародавньої Греції зосереджувалося в Афінах. Важливо зауважити, що й завдання філософи змінили свій характер при переході від учення натурфілософів до сократівського.
Перш, ніж зустрітися зі Сократом, послухаймо про так званих софістів, які були невід'ємною часткою життя Афін у часи Сократа.Завіса піднімається! Історія ідей схожа на драму з багатьма актами.
У центрі — людина
Приблизно з 450 року до Р. X. Афіни стали культурним центром грецького світу. Розвиток філософії теж пішов в іншому напрямку.
Натурфілософи були насамперед дослідниками природи. Тому вони і зайняли важливе місце в історії науки. В Афінах увага більше концентрувалася навколо людини та її місця у суспільстві.
Поступово в Афінах розвинулася демократія з народними зборами та судівництвом. Передумовою демократії була потреба в освіті народу, що уможливлювало б його участь у демократичних процесах. А те, що першим обов'язком молодої демократії є просвітницька робота серед народу, бачимо і сьогодні. Афіняни великого значення надавали опануванню ораторським мистецтвом.
Невдовзі з грецьких колоній до Афін рушили гурти мандрівних учителів та філософів. Вони називали себе софістами. Слово "софіст" означало "освічена особа". У Афінах софісти заробляли свій хліб насущний, навчаючи громадян міста.
У софістів була одна важлива спільна риса з натурфілософами: вони так само критично підходили до міфів. Одночасно софісти відкидали і те, що вважали непотрібними філософськими спекуляціями. Хоч і існують, можливо, відповіді на філософські питання, але людина ніколи не може збагнути до кінця загадки природи думали вони. Такий погляд у філософії називається скептицизмом.
Хоча нам і не судилося розгадати всі загадки природи, знаємо, що ми — люди, які повинні навчитися жити разом. Вибором софістів була людина та її місце у суспільстві.
"Людина — мірило всіх речей"-, — говорив софіст Проти-гор (бл. 487 — 420 р. до Р. X.). Він мав на увазі, що все — добре чи погане, правильне чи помилкове — оцінюється стосовно потреб людини. Коли його запитали, чи він вірить у богів, Протагор відповів:
"Віра — це справа важка, а людське життя коротке". Тих, хто вагається однозначно визнати чи не визнати існування Бога, називають агностиками.
Софісти охоче подорожували світами і всюди спостерігали різні форми державного управління. Порядки, звичаї та закони полісів дуже різнилися між собою. Софісти влаштовували в Афінах тривалі дискусії про те, що визначає природа, а що суспільство. Так було закладено основи суспільної критики в афінському полісі.
Вони, наприклад, вказували на те, що поняття "природна цнотливість" — не завжди істинне. Бо якщо цнотливим бути природно, то сама цнотливість повинна бути вродженою. Але чи вроджена вона, Софіє, а чи спричинена суспільними відносинами? Для тих, хто багато подорожував, відповідь проста: не може бути природним чи вродженим страх вийти голим на люди. Поняття цнотливості, сором'язливості чи безсоромності пов'язані зі звичаями конкретного суспільства.
Можеш собі уявити, які непримиренні суперечки в афінському суспільстві викликали софісти своїм твердженням, що не існує абсолютних норм людської поведінки. Сократ на про* тивагу їм намагався довести, що такі норми існують, і що вони насправді абсолютні і загальноприйняті.
Хто такий Сократ?
Сократ (470 — 399 р. до Р. X.) був, напевно, найзагадкою-шою особою у всій історії філософії. Він не написав і коми. Однак належав до тих, чий вплив на розвиток європейської думки був найбільший. Не менше загадковою була драматична смерть мудреця.
Ми знаємо, що він народився в Афінах і більшу частину свого життя провів на вулицях та торговиськах міста, розмовляючи з народом. Дерева в селі нічого мене не навчать, казав він. Бувало, Сократ так заглиблювався в свої думки, що міг непорушно простояти кілька годин підряд.