Вчений натякав на воду.
405. Кепська "звичка"
Один книжник говорив про людину, яку недолюблював за неохайність:
— Він має звичку в своєму одязі ховати всіх своїх тварин.
Книжник натякав на воші.
406. Хвала і хула
Інший казав:
— Найкраща хвала та, що йде від людини, якій ми нічого доброго не зробили. I найгірша хула та, що йде від людини, якій ми нічого поганого не зробили.
407. Пригодиться згодом
Один учений сказав:
— Коли людина винаходить щось таке, що зараз їй не потрібне, вона все одно матиме з того пожиток, бо з часом винахід пригодиться.
408. Чого не буває
Мудрець говорив:
— Добра жінка як ворона з білими лапами.
Він знав, що таких ворон не буває.
409. Викінчений бовдур
Якось у того ж самого мудреця запитали:
— Кого слід вважати викінченим бовдуром?
Мудрець відповів:
— Того, хто не вміє по-справжньому ні гудити, ні хвалити.
410. Не картай дурня
Один учений казав:
— Ніколи не картай дурня. Ти зауважиш йому щось як друг, а він тебе зненавидить як ворога.
411. Вмій і вислухати, і зробити
Іншим разом запитали:
— Кого можна вважати розумним? Може, того, кому не треба багато пояснювати, а він і так усе зробить?
Відповідь була така:
— Розумний той, хто вміє вислухати і зробити все як слід.
412. Далекоглядний вчитель
Якось учитель слухав відповідь учня і вдав, нібито довідався з неї щось нового.
Хтось із дорослих, що тут були, здивувався і запитав, навіщо він так зробив.
— Певна річ, учень мені нічого нового не сказав, але я хочу, щоб він пізнав утіху навчати інших, — так збудиться в нім жага до науки.
413. Примітки в книзі
Один книжник говорив:
— Примітки в книзі — що сережки у жінки в ушах.
414. Капітал думок і проценти
Інший книжник сказав:
— Нехай думки, які ти вичитуєш із книг, будуть твоїм основним капіталом, а ті, що народяться в тебе,— процентами на нього.
415. Як запам'ятати урок
Хтось, вивчаючи урок, записував його на дошці. Коли ж забракло місця, він стер угорі і докінчував записи там. Коли його запитали, навіщо так робить, він відповів:
— Я записав початок і запам'ятав, а тепер записую решту, щоб запам'ятати все.
416. Коли служіння виправдане
Мудрець говорив:
— Є чотири роди людей, служіння яким виправдане: перший— люди, які можуть нас винагородити; другий — люди, які можуть дати нам знання; третій — люди, які можуть нас благословити чи помолитися за нас; четвертий — люди, які здатні заподіяти нам шкоду.
Розділ 16. Повчальні вислови арабських пустельників і старців
417. Як просити, то вже в бога
Один правитель завітав до мечеті, де саме пристрасно молився аллахові пустельник. Побачивши його щире моління, правитель озвався до нього:
— Проси в мене всього, що забагнеш, ні в чому відмови тобі не буде.
Пустельник відповів:
— У божому домі годиться просити тільки в бога.
Він натякав на мечеть і на те, що ніхто не може дати більше, ніж бог.
418. Більший вогонь гасить менший
Пустельник говорив розгніваному правителю:
— Згадай про геєну вогненну, і вогонь твого гніву погасне.
419. Джерело зла
Якось сказано було: "Всіма своїми війнами, безчестям, злом світ завдячує лише тим, хто хотів мати більше, ніж заслужив".
420. Земна марнота
Пустельник говорив:
— Тільки аллах милосердний. А все земне марне. Те, що люди вже пережили,— тепер для них як сон. А що попереду — принесе тим, хто ще сподівається чогось ліпшого, самі розчарування.
421. Одноковою мірою
Інший сказав так:
— Світ рухають однаковою мірою ті, що служать богові, і ті, що богові не служать.
422. Добрі заміри
Хтось запитав старця:
— Чи зробив ти в житті щось таке, з чого був би цілком удоволений?
— Важко сказати, — відповів той.— Я знаю одно: хоч би що я робив, завжди думав тільки про те, щоб не розгнівати бога.
423. Про смерть
Один пустельник, натякаючи на майбутнє воскресіння, говорив:
— Смерть — це найбільше свято, яке знають люди.
424. Добрі діла роби потай.
Старець побачив, як один чоловік роздавав милостиню жебракам, і зауважив:
— Якщо ти збагачуєшся, то роби це потай, щоб люди не дізналися і не пограбували твій скарб.
425. Набувай хоч би й для наступників
Пустельник навчав правителя:
— Тобі слід пам'ятати, що всі багатства, якими ти володієш, належали перше комусь іншому, і ти ніколи не мав би їх, якби їхні власники залишили їх у себе. Тож не будь скнарою і купуй усе, чого не маєш, наперед знаючи, що і твоє не вік твоїм буде.
426. Половина дарунка
Один правитель сказав пустельникові:
— Проси в мене чого тільки хочеш, і я вволю твоє прохання. Пустельник відповів:
— Вже саме усвідомлення того, що ти будь-коли відчиниш мені двері, прийдеш на поріг чи вволиш мою забаганку,— складає половину твого дарунка.
427. Зрікся самохіть
Одного пустельника запитали:
— Чому ти зрікся всіх принад людського життя?
— Я знаю, що смерть все одно їх забрала б у мене, і тому зрікся самохіть,— відповів він.
428. Про слухняних і впертих овець
Одного старця запитали:
— Якими будуть люди в день воскресіння?
Той відповів:
— Ті, хто покаявся, будуть схожі на овець, що відбилися від своєї отари, а потім повернулися до неї. А ті, хто не покаявся і впирається, теж будуть схожі на овець, тільки вже на тих, яких укусив скажений собака. Їм надінуть пута, щоб вони не заразили інших.
429. Доброму сторóжі не треба
Один старець, подорожуючи, побачив якогось правителя з великою охороною і зауважив:
— Певно, цей правитель наробив багато лиха людям і тепер боїться їх. Інакше б пощо йому треба було такої сторожі?
430. Ставлення до бога
Пустельник навчав:
— Люди повинні боятися бога, бо він потужніший за них, і поважати його, бо він керує їхніми діями.
431. Хто з богом, той не самотній
Пустельника спитали, чи не набридла йому самотність.
Він відповів:
— Я зовсім не самотній. У мене є бог. Коли я хочу, щоб він говорив до мене, я читаю святе письмо. Коли мені захочеться самому до нього говорити, я молюсь.
432. Доля гнобителів
Пустельник застерігав:
— Бійся, аби тобі не було того, що твоєму гнобителеві.
Цим він хотів сказати, що всі гнобителі потрапляють у пекло.
433. Хто справжній аскет?
Багатій казав пустельникові:
— Ти надто щируєш у своїй повстримності.
— Ні,— відповів пустельник,— я зрікся благ скороминущого світу сам, а ти їх позбудешся після смерті. Зате на тому світі я житиму вічно й користатиму з усіх його благ, а тобі вони будуть недоступні. Тепер зміркуй, хто з нас більший аскет: я, хто зрікся благ скороминущих, чи ти, хто зрікся вічного блага?