Безжально товчений в сідлі, Джейсон стомлено поринув в легкий сон. Він був сповнений снів тварин, що в поспіху гнались у вічній тиші. Розплющеними очима чи заплющеними, він бачив той самий нескінченний потік звірів.
Все це щось означало і він насупився у спробі здогадатись, що. Тварини бігли, пирійські тварини.
Він раптом випростався, бадьоро прокинувся, з розумінням витріщаючись.
— Що це? — запитав Рез.
— Продовжуй, — сказав Джейсон. — Виведи нас звідси, виведи безпечно. Я ж казав тобі, що човен не єдина відповідь. Я знаю, як твої люди можуть отримати те чого вони хочуть, зараз же скінчити війну. Існує спосіб, я знаю, як це здійснити.
XXV.
Було кілька чітких спогадів про шлях. Деякі різко вгризлися в пам'ять, такі як палаюча брила шлаку розміром як космічний корабель, що плюснула в озеро поруч з ними обдаючи валку гарячими краплями води. Проте в основному то була просто нескінченна їзда, а Джейсон був ще заслабий, щоб нею перейматись. До світанку небезпечна ділянка лишилась позаду і марш сповільнив темп. Тварини зникли разом з припиненням землетрусу, подались власними стежками як і раніше в тихому перемир'ї.
Мир спричинений загальною небезпекою скінчився, Джейсон зрозумів це коли вони зупинилися на відпочинок і сніданок. Він з Резом пішли посидіти на м'якій траві, побіля дерева, що впало. Раніше туди прийшов дикий пес. Він розлігся під стовбуром, напружені м'язи, яскраво-червоне вранішнє світло відбивалось червоним відблиском його очей. Рез наткнувся на нього, до нього не було і трьох метрів, не здригнувши навіть м'язом. Він навіть не спробував сягнути по одне зі своїх озброєнь чи покликати на допомогу. Джейсон теж стояв непорушно сподіваючись — пирієць знає, що робить.
Без жодного попередження собака стрибнув просто на них. Джейсон впав навзнак, коли Рез штовхнув його в бік. Пирієць впав водночас, однак тепер в його руці був довгий ніж, вихоплений з піхов прив'язаних до його стегна. З небаченою швидкістю ніж злетів, собака перекрутився в повітрі, намагаючись вкусити його. Натомість ніж вп'явся за передніми лапами собаки і звір власною вагою вздовж розпанахав своє тіло, смертельною різаною раною. Він був ще живий, коли впав на землю, але Рез був верхи на ньому, відтягнувши назад голову вкриту кістяним захистом перерізав трохи нижче м'яке горло.
Пирієць ретельно відчистив свій ніж об хутро мертвої тварини, а тоді сховав його в піхви. "Зазвичай вони не завдають клопотів," — тихо сказав він, — "та цей був збуджений. Можливо втратив решту зграї під час землетрусу." Дії його були прямо протилежні діям міських пирійців. Він не шукав неприємностей і не починав бійку. Натомість уникав її, якомога довше. Однак коли звір накинувся, з ним розправились акуратно і ефективно. Тепер, замість зловтішатися своєю перемогою, він, здавалось, стривожився через непотрібну смерть.
Це було змістовним. Все на Пирі було змістовним. Тепер він знав, як розпочалась смертельна планетарна ворожнеча, і знав, як це можна спинити. Всі смерті не були даремними. Кожна допомогла йому на шляху пройти трохи ближче кінцевої мети. Залишалось зробити ще одну річ.
Рез спостерігав за ним, і він знав, що у них ті ж думки. "Поясни," — сказав Рез. — "Що ти мав на увазі, коли казав, що ми можемо знищити лахмітників і здобути собі свободу?"
Джейсон не завдавав собі клопоту виправляти неточну цитату, найкраще те, що вони вважають його сто відсотків на їхньому боці.
— Збирай всіх і я скажу. Особливо хочу бачити Наксу і решту мовців, що тут є.
* * * * *
Вони швидко зібралися, коли слова розійшлися. Всі вони знали, що лахмітника вбили, щоб врятувати цього прибульця, що їх надії на порятунок пов'язані з ним. Джейсон дивився на цю юрбу облич звернених до нього і підбирав правильні слова, щоб сказати їм, що треба зробити. Не допомагало знання, що багато з них загине в процесі.
— Малий зоряний корабель не можливо використати, — сказав він. — Ви всі бачили, що він не підлягає ремонту. Однак то був простий вихід. Ще лишився важкий шлях. Хоча дехто з вас може загинути, в довгостроковій перспективі це буде найкращим рішенням.
— Ми вторгнемось в місто, прорвемо обвід. Я знаю, як це зробити...
Бурмотіння поширилось натовпом. Деякі з них пожвавились, втішаючись думці про знищення їх споконвічних ворогів. Инші дивився на Джейсона ніби він збожеволів. Деякі були приголомшені розмахом думки, наступу на твердиню озброєного до зубів ворога. Вони вгамувались коли Джейсон підняв руку.
— Знаю, це видається не неможливим, — сказав він. — Проте дозвольте я поясню. Щось треба робити, настав час зробити це. Тепер обставини будуть тільки погіршуватись. Міські пирі... лахмітники можуть обійтися без вашої їжі, їх концентрати жахливо смакують, однак життя вони підтримують. А вони кинуть проти вас все, що зможуть. Не буде більше металу для ваших інструментів чи деталей до вашого електронного обладнання. Їх ненависть, ймовірно, змусить їх шукати ваші ферми і знищувати їх з корабля. Все це принесе незручності, і очікувати слід навіть гіршого. Містяни програють війну з цією планетою. Щорічно їх чисельність знижується і колись вони всі згинуть. Знаючи, як вони мислять, певен вони спершу знищать свій корабель або й усю планету, якщо зможуть.
— Як ми їх можемо зупинити? — крикнув хтось.
— Вдарити зараз, — відповів Джейсон. — Я докладно знаю місто і я знаю як влаштована їх оборона. Їх обвід збудований для захисту від тваринного життя, однак ми, якщо дійсно захочемо, могли б прорватись крізь нього.
— Який з того зиск? — відрізав Рез. — Ми прорвемо периметр, вони відступлять, а тоді потужно контратакують. Як зможемо ми протистояти їх зброї?
— Нам не доведеться. Їх космодром на межі обводу і я знаю точне місце стоянки корабля. У цьому місці ми й прорвемося. На кораблі немає формальної охорони, тільки кілька людей на ділянці. Ми захопимо корабель. Немає значення можемо ми літати чи ні. Хто контролює корабель — керує Пиром. Коли будемо на місці пригрозимо зруйнувати його, якщо не задовольнять наші вимоги. Вони постануть перед вибором масове самогубство чи співпраця. Сподіваюся, в них досить розуму щоб обрати співпрацю.