— Землетрус! Землетрус насувається! Південь... єдиний безпечний напрям південь!
Один за одним канати попадали у воду і пирійці побрели до твердої землі. Перш ніж вони добре розпочали увірвався Резів голос.
— Лишайтесь при роботі! Витягуйте корабель, зараз це наша єдина надія. Я поговорю в Ганасом і з'ясую скільки в нас часу.
Ці поодинокі люди не були звичні до наказів. Вони спинились і з'юрмились, розум боровся з нав'язливим бажанням тікати. Один за одним вони вертались до канатів, осмислюючи Резові слова. Щойно стало ясно, що робота продовжиться він повернувся.
— Що там? Що відбувається? — гукнув його Джейсон коли він пробігав.
— Це Ганас, — сказав Рез, зупиняючись біля нош, чекаючи коли новоприбулий дістанеся його. — Він землетрусник. Вони знають, коли станеться землетрус, перш ніж він станеться.
Підбіг захеканий і втомлений Ганас. Він був невисокого зросту, будовою як бочка на коротких ногах з великою білою бородою, що охоплювала шию і верхню частину грудей. Иншого разу, можливо, Джейсон посміявся б з його безглуздо ходи перевалом, та не зараз. Повітря було наелектризоване відтоді як малий чоловік прибув.
— Чому нема... нікого з тарілкою поруч? Я безрезультатно телефонував усім цьому районі. Зрештою... довелося прибути самому...
— Скільки в нас часу? — відрізав Рез. — Мусимо витягти цей корабель, перш ніж ховатись.
— Час! Хто знає скільки! — вилаявся сивобородий. — Забирайтесь, бо ви мерці.
— Заспокойся, Гане, — сказав тихіше Рез, беручи руки старого своїми обома руками. — Ти знаєш, що ми тут робимо і як багато залежить від того чи дістанемо ми судно. Тепер, як воно? Буде швидкий чи повільний?
— Швидкий. Швидший, ніж я відчував від літ. Хоч він починається далеко, якщо б у вас тут була тарілка я певен, Меч чи хтось ще близько Вогненних земель повідомляв би вже про нові виверження. Вони на його шляху і якщо ми не заберемось найближчим часом, ми зусім не витримаємо.
* * * * *
Булькотіла вода коли човник витягли трохи далі. Тепер ніхто не говорив і в їх рухах чулась шалена нагальність. Джейсон досі не був впевнений, що саме трапилось.
— Не вбивайте мене, бо прибулець, — сказав він, — однак, що не так? У вас тут бувають землетруси, ви впевнені?
— Звичайно! — заверещав Ганас. — Звичайно, я певен. Якби я не був впевнений, то не був би землетрусник. Він наближається.
— В цьому нема сумнівів, — додав Рез. — Не знаю, як там на вашій планеті ви передбачаєте землетруси чи виверження вулканів, можливо прилади. У нас немає нічого подібного. Проте землетрусники, такі як оцей Ганас, завжди знають про них до того як вони стануться. Якщо слова можна досить швидко передати, ми забираємось. Землетрус насувається, у цьому немає сумнівів, єдине, в чому ми сумніваємось скільки в нас часу.
Робота тривала і була висока ймовірність, що всі вони загинуть так і не завершивши роботу. Усі ні за цапову душу. Джейсон міг переконати їх припинити роботу було б визнати, що човен непотрібний. Його вб'ють і шанси корчувальників помруть разом із ним. Він кусав губу коли сіло сонце, а робота продовжувалась у сутінках.
Ганас походжав довкола, бурмочучи собі під ніс, зупиняючись тільки, щоб глянути на північний обрій. Люди відчували його неспокій і передавали його тваринам. Спалахнули собачі сутички і дорими неохоче тягли упряж. З плином кожної секунди їх шанси марніли і Джейсон відчайдушно шукав вихід з пастки, яку сам збудував.
— Погляньте... — сказав хтось і всі вони обернулись. Небо на півночі висвітлилось червоним світлом. В землі скоріше відчувався ніж чувся гул. Поверхня води стала розмита, змережилась дрібними хвилями. Джейсон відвернувся від світла і дивився на воду і човен. Він тепер виступав сильніше показуючи верхню частину корми. Там була наскрізна діра, прострелена в металі залпом з космічного корабля.
— Резе, — покликав він, його слова застрягли в поспіху, щоб вимовити їх. — Поглянь на човен, глянь на отвір пробитий в кормі. Я на ньому приземлився та не знаю наскільки сильно він був пошкоджений. Однак гармати вразили міжзоряний двигун!
Наближаючись Рез недовірливо в нього втупився. Вигадуючи на ходу, граючи на слух, намагаючись виготовити з брехні позірну правду.
— Я бачив, як вони встановили двигун — це допоміжний двигун. Він був прикріплений точно в цьому місці. Його нема, підірвали. Човен ніколи не залишить цю планету, не кажучи про міжпланетну подорож.
Після того він не міг дивитися Резу в очі. Він опустився в хутра, роспістерті під ним, відчуваючи ще сильнішу слабкість. Рез мовчав і Джейсон не розумів чи його оповідь переконала його. Лиш коли пирієць нахилився і перерізав найближчу мотузку він зрозумів, що він переміг.
Слова передали від людини до людини і мотузки тихо перерізали. Відтак корабель з яким вони так важко мучились, знову опустився в воду. Жоден з них не дивився. Кожен замкнувся у власному світі думок готуючись вирушати. Щойно доримів осідлали і завантажили вони рушили на чолі з Ганасом. Протягом кількох хвилин всі вони вже йшли, ціла валка зникла у темряві.
Від Джейсонового ложа відмовились, воно розтрощилося б на шматки у нічному марші. Рез витягнув його в сідло перед собою, замикаючи його тіло в міцних сталевих обіймах. Похід тривав.
Коли вони вийшли з боліт, то різко міняли напрямки. Трохи пізніше коли південний небокрай вибухнув Джейсон зрозумів чому. Полум'я яскраво освітлювало сцену, попіл просівався додолу і гарячі шматки породи врізались в дерева. Вони парували при влучанні, і якби не дощ, що випав раніше їм довелося б мати справу на додачу ще й з лісовою пожежею.
Щось велике зблиснуло поруч з маршовою валкою, і коли вони перетинали відкритий простір Джейсон глянув на нього у відбитому небом світлі.
— Резе... — видушив він, вказуючи. Рез глянув на величезного звіра, що рухався поруч з ними, кудлате тіло з покрученими великими рогами принаймні до плечей, а тоді відвернувся. Він не злякався і, очевидно, не зацікавився. Джейсон роззирнувся навколо і почав розуміти.
Всі тварини, що тікали не видавали ні звуку, тому він не помічав їх раніше. Однак обабіч бігли темні форми між деревами. Деякі він впізнавав, більшість – ні. Кілька хвилин зграя диких собак бігла поруч з ними, навіть змішуючись із одомашненими собаками. Ніхто не зважав. Літаючі істоти тріпотіли над головою. Перед лицем більшої загрози — виверження вулкану — всі незгоди забувались. Життя поважало життя. Стадо жирних, свиноподібних звірів з закрученими іклами, перетнуло валку. Дорими сповільнились, ретельно ступаючи, щоб не наступити на них. Менші тварини іноді чіплялись на спину більшим, безпечно їхали якийсь час, перш ніж зістрибнути.