Сліпий політ

Страница 3 из 4

Александр Беляев

— Не може цього бути! — гаряче вигукнув Зубов.

Барташевич грюкнув кулаком по столу.

— Ну, що ж тоді, що? Зубов тільки зітхнув.

Прибіг рудий радист. Очі в нього були червоні від утоми.

— Морська радіостанція на Гонолулу, — задихаючись, збуджено почав він, — приймала сигнали біди протягом трьох чи чотирьох годин з Берінгового моря.

— А чому ж ти не чув? — накинувся на радиста Барташевич.

— Я приймав Алдан, Хабаровськ, Сахалін.

— Це Шахов! — вигукнув Зубов. — Звичайно, в нього якась аварія. А ти казав! — додав Зубов, глянувши з докором на Барташевича.

— Я нічого не казав, — ніяково відповів той. — Я тільки подумав. А думки всякі — і непрошені в голову лізуть.

"Краще смерть з честю, ніж безчестя зради!" — подумав Зубов і сказав:

— Сигналів більше не було. Виходить, Шахов загинув у Берінговому морі біля берегів Північної Америки або ж на самому континенті.

Зубов і Барташевич схилили голови. Після гострих хвилювань настала реакція. Зубов ледве сидів на стільці. Барташевич, спершись руками на стіл, поклав русяву голову і сонно сказав:

— Треба послати радіограму на Аляску. В Америку. США.

Хтось поплескав його по плечу:

— Заснув, чи що? Читай! — Бондаренко поклав на стіл вечірній випуск "Уральського робітника".

Барташевич зітхнув, наче пробуджуючись од глибокого сну, підвів голову, протер очі, почав читати і враз схвильовано і голосно заговорив:

— Він живий! Він ще живий! Летить! Звичайно, це знову він, Шахов! — і подав Зубову газету, в якій було надруковано телеграму ТАРС із Нью-Йорка про "таємничий болід".

— Шах королю! Загадали ми їм загадку та й собі теж, — додав він замислено і тріпнув чуприною, наче витрушуючи непрохані думки, що лізли в голову. Чи не задумав, бува, Шахов самовільно облетіти земну кулю?

— Шахов досить дисциплінований, щоб зробити такий хлопчачий вибрик, — знову заперечив Зубов. — І потім, навіщо в такому разі йому було посилати сигнали біди?

— А чому він замовк?

Зубов і Барташевич знову переглянулися. Коли б вони обидва не були настільки втомленими і стурбованими, то розсміялися б — такими кумедно очманілими були їхні обличчя.

4. СЛІПИЙ ПОЛІТ

Шахов, злітаючи з аеродрому, не мав сумніву, як і його друзі, в щасливому завершенні польоту. Пропелери тягли чудово. "3-1" швидко набирав висоту. На стелі тропосфери і навіть субстратосфери мотори завдяки компресорам працювали бездоганно, перекриваючи запроектовану стелю. Тільки піднявшись у стратосферу, вони почали "задихатися" від нестачі кисню і працювати з перебоями. Але це явище було нормальне і заздалегідь передбачене. Шахов вимкнув мотори і пустив у хід дюзи. Він полетів швидше за звук і вже не чув громового гуркоту вибухів. Лише з кожним прискоренням, з кожним новим кидком уперед відчував, як спинка крісла штовхає його в спину, як при цьому стискаються груди, стає важче дихати і паморочиться в голові — реакція кровообігу.

Але міцний організм Шахова справлявся з цією нелегкою недугою. Загалом Шахов почував себе добре. Надшвидкісний політ сам по собі був невідчутний. У кабіні тихо, тепло, світло, повітря насичене киснем, який п'янить і веселить, мов вино. Ні найменшої качки. Можна подумати, що стоїш на місці. Тільки легеньке тремтіння і рух чорних стрілок на білих циферблатах вимірювальних приладів свідчили про величезну висоту і швидкість польоту. На карті чорний олівець у важелі відзначає курс. У цьому сліпому польоті Шахов почуває себе спокійніше, ніж у звичайних польотах. Весело наспівує. Дивиться крізь товсте скло вікна на аспідно-чорне небо з яскравими немерехтливими зорями і райдужним полотнищем Чумацького Шляху. Чорна лінія вже наближається до Кяхти. Шахов з властивим йому спокоєм повідомляє друзів і про це. Радіо під рукою. Можна розмовляти, не відриваючись од пульта керування.

Шахов зголоднів. Діставши плитку шоколаду, підніс її до рота.

І враз відчув такий нестерпний ріжучий біль в очах, що скрикнув і заплющив їх. "Що таке? Наче сухої гірчиці в очі насипали". Насилу розплющив повіки. В кабіні зовсім темно. Чому несподівано погасла лампочка? Шахов нишпорить рукою, знаходить вимикач, повертає — темно, повертає ще раз — темно. Дістає лампу рукою і обмацує. Гаряча. Лампа горить! Значить, він осліп! Сильний, ріжучий біль в очах не припиняється.

Шахов був льотчиком уже другий десяток років. І вперше відчув щось подібне до страху. Нервовий клубок застряв у горлі, холодок перебіг по спині, затремтіли руки.

Що тепер буде з ним? Припустімо, він зуміє повідомити по радіо, але що зможуть зробити його друзі? Другого стратоплана нема, жоден літак не піднімається на таку висоту і не літає з такою швидкістю. На льоту Шахова не зняти. Добре, що на такій висоті ніхто не літає, і тому неможливе зіткнення. Він живий, поки що летить, а летітиме — поки вистачить пального, тобто добу. Опуститись нижче він не може. Ніякі апарати для сліпого польоту не допоможуть, коли сам льотчик сліпий. І під час посадки він неминуче розіб'ється разом з машиною.

Коли б можна було набрати швидкість кілометрів 8 за секунду, то "3-1" став би вічно носитися навколо Землі, як її супутник, переборовши земне тяжіння. Але така космічна швидкість для "3-1" недосяжна. Та це і не врятувало б Шахова. Через добу вийдуть запаси кисню, і Шахов задихнеться.

Радіо. Але де ж воно? Шахов навпомацки шукає і знаходить апарат, намагається подати сигнали біди. Загинає рукою провід, який від акумулятора живить лампи розжарювання. Розриває провід. Насилу знаходить, зв'язує, знову дає сигнал. Щось псується в апараті. Навпомацки намагається знайти місце пошкодження. Йому вдається ще раз оживити радіостанцію, але потім вона псується остаточно.

Уривається останній зв'язок із світом. Він — полонений стратосфери.

Котра година? Скільки часу минуло відтоді, як він летить наосліп? Шахов безсило відкидає голову на спинку крісла, опускає руки, замислюється. Нестерпно болять очі, наче їх випалили розпеченим залізом. Встає, знаходить воду, промиває очі — не легшає. Знову сідає в крісло: Тиша. Нерухомість. Сліпий політ назустріч смерті!

Спливає година за годиною. Шахов сидить мовчки, пригнічений. Де він летить зараз? Можливо, над Америкою, а може, над Атлантичним океаном, наближаючись до берегів Європи. День чи ніч?