[V. ДИСПУТ]
1 Цю ремарку дописапо пізніше.— Ред.
І все-таки ти нам нічого не сказав. <Не сказав > ДнІ Пр0 тройч-
ність, що ми <це питання > питаппя цеє ставили г0бі ще вчора,
ані про <Мудрість-Софію, про> Логос, <Любов^ Любов, Со-
фію-Мудрість. Гайдамаччину <на> ув'язуєш у Філософію, доз-
воль, по якому ж це праву? Ти нам скажи про Ві^не про Бога,
про Абсолют. (До богословів.) <Про огопь> ви Розумієте? —
(Гай зелений дурними бородами, як перед вітром, заходив.
<Яхидний сміх, перешіптування^.)
нам про Огонь, <нам про Огонь> про Огонь нам поясни!
Сковорода: Огонь?
(ЦДАМЛМ, ф. 464, оп. 1, спр. 1231, арк. 5)
[VI. ДИСПУТ]
<Скептик> Метафізик (держачи пальцем цитату).
Учителю! От у Геракліта сказано: Огонь-Логосом, що керує всім
світом, через повітря перетворюється у воду, тобто у море. Ну,
добре. А звідки ж самий огонь узявся? Чи не повертаємось ми зно-
ву до того ж таки: суть < речей годі> речей, як каже метафізика,
годі пізнати.
Піп на знак згоди тоскно хитає головою. Богослови в кло-
буках—як той гай зелений, бородами закивали: <поясни
нам> поясни ти нам, будь ласка: Огонь.
Сковорода <сперся на руку, як на колону тую>
<як на колону всесвіту. Заглибився. Мовчить. > мовчить.
Богослов (простягаючи на руках, як млинці, розкриту
книжку на книжці). Блаженний Августин говорить: всяке битіє
єсть благо.— <Чого ж ти тоді повстаєш, бунтуєш! > < Себто >
Властителі від бога мають землю, <а народ має руки — робити.
Ну що ж тебе смущає?> а народ <на них має [робити] > має
руки, щоб па них робити. Хіба не так? <От і все. Далі.> Блажен-
ний Августин говорить: самопізнання — це є шлях до богопізнан-
ня. <Тп от сказав: познай себе самого. Навіщо ж ти, говорячи
"позпай себе самого", учиш люд> < Себто. Твоє "позпай себе са-
мого" повинно б було приводити до бога? А ти, як бачимо, не
любиш бога. Хіба не так?> <Що це означає? > <Чому ж ти
твоє самопізнання зв'язуєш не з богом, а з мирським> Скажи:
твоє самопізнання з чим ти зв'язуєш: з богом? <з мирським > чи
з суспільністю? з протестом? з сатаною?
Сковорода мовчить <опершись на колони світу>.
Тоді зашелестіли бороди. Руки < За [ходили] > обурено
над головами заходили. Жили на скронях нап'ялися —
очі —крик! Та що він з нас сміється чи не чує?! Поясни
ти нам, будь ласка: Огонь! Ти чуєш? — Огонь!
Сковорода: Огонь? (<Якийсь м[ент]> І, одірвавшись від
павзи, якийсь мепт примружено прислухається, а потім знову в
долину думки западає). Говори[ть мов з глибини віків].
(ЦДАМЛМ, ф. 464, оп. 1, М 1231, арк. 8)
[ВИДІННЯ ЦУНДРИ. У ЛЕЙПЦІГУ]
< Проходят [ь] > надходять.
<Коло одного із столиків зупиняють [ся] > два молодих студенти:
князь Трубецькой і Радищев.
Кн. Трубецькой
...та ні, скажи: ти щось таїш від мене,—
чи ждеш чогось, а чи підглядуєш?
Ну, не хитри ж, признайсь: лихий? не радий?
не хочеш ти, щоб я з тобою був?
Радищев <(стежачи, як танцюють)> <(дивлячись, як тан-
цюють)> (стежачи, як танцюють)
<Захоплення яке!> А широчінь! а розмах!
< хвилиночку — я тільки так — сюдою
пройдуся раз, а потім > ...От де шкварять,
погляпь— а ми... ані сміятися
не вміємо <ані робити>, ні бунтувати (<Раптом>
нахмурившись.) Дивно,
<його> що їх
Кн. Трубецькой
Так і є:
вгадав. Ага, так он чого поспішно
сюди ти біг... Гляди, щоб <тут бува> цей ваш бунт...
(<спіітав*> "сЗакашлювться сміхом>)
Радищев
Та біг же, біг. (Отямившись.) Що ти сказав? Не радий?
О, навпаки, я дуже радий,— бунт? —
ну й вигадавЯ й сам, брат, натомився
і далі йти — нікуди не піду.
Заграв кларнет — і знову каруселі
кружка. Танцюй: кларнет то тут, то там,
кларнет то там... <(у натовпі танцюють) >
Кн. Трубецькой (гидливо)
Ненавиджу я радість.
У відповідь — немовби лопотіння крил перед театром. У патовпі
танцюють.
І крамар (із ятки)
і • о
учитися — страшні болючі роки!
(до винника, <Сщо розпалився^
<Сщо в доброті своїй розпалився>)
Нам пити, пить — і більш пічо —
(сипло <закашлявшись^ закашлюється)*
...і от —
О ні, сидіть не можу я... Радищев!
[• і
Група селян (проходить)
— І ти це правду кажеш?
— <Є> <Ну вже що е> Та б такий закон: заборонити двірце-
вим орендарям вимагати від крепаків дворової служби.
— <Ну а> А коли примушують?
Оце тобі й закон — зрозумів?
<проходять>" <Сзмішуються з натовпом>
Ра дищев
Еге! Та ти, я бачу, засмутивсь.
Ні пить не п'єш, ні слова не говориш.
Ну чим же я тебе повеселю?
< Чекай > <А стій> Чекай... Ось там —немовби Цундра
й Гете
ідуть сюди.
і— • о
1 Зверху дописано як варіант: "(до всіх)".— Ред.
споконвіків лиш: діло (Вітається .) А вгадайте,
що я приніс вам, друзі?
Браво, Гете,
трощи богів і біблії дурмані
Кн. Трубецькой (грізно підходячи)
Раз біблію — виходить, що і панство?
Радищев
Ну перестань! Так <вип'єм, друзі?> Ген!
[• •]
пішли —
Гете
<Ну, а яке> <А як цей> <А цей до чого?>
А цей
<Р а д ищ е в
Як прийде час — розтрощим... >
Цундра *
...розтрощимо,— не бійся.*
<Радищев>
Чого тут князь? Його ж я не просив
сюди...
Гете (хитас соловою)
Боюсь — про наш гурток гофмейстер
довідався... < [нерозб.] >
Кн. Трубецькой
<Розтрощим панство>
Розтрощимо панів —
я ці слова тобі згадаю! Добре ж
віддячу я — ще потанцюєш!..
[• і
III крамар
Мед! мед! польський мед, українське зерно! Із Росії бобри, соболі,
лисиці! Хто не вспіє накупиться — побіжить із нами заодно, та не
двічі й не тричі: за п'ять тижнів на ярмарок у Бердичів! (І кра-
м [ар]: Сап'яни з Туреччини, сап'яни) — на Іллінський ярмарок у
Ромни! (II кр [а мар]: Пояркові брилі, брилі пояркові!) —або аж
на Хрещенський ярмарок у Харкові. Та поспішайте ж бо!
А князь чого ж не п'є < ? >,— не до вподоби?
Гете <С(припрошуючи)>
Червоного< !...— > ...червоність — кошеніль
найкращу нам дає (чого ти, князю —
Ви можете дожить —але (<сувора> павза)
прощаю
в останній раз!
Радищев
Ви можете іти —
<але цю ж мить> але... (спалахнувши) цю ж мить—
ви чуєте? — негайно!
[неща]сний я: тепер вже проганяють.
[Ну, щ]о ж. Іду. Зникаю. Покорись,
[гоф] мейстере,— нехай кричать, бунтують,
[а] ти собі... мовчи. Іду.
Гофмейстер
Я не скажу ні слова! Замість церкви
. проганяють
гофмейстера? — ну що ж, іду