<одскаіЛують і цьвохають, аж кров
там цебенить... >
Огенія (увіходить)
Предобродійна пані,
пресвітлая, а вислухай, що я
скажу тобі, безсмертпа.
Пані
Ну?
<Огенія> <Вахтанг> <(до всіх)>
<Замовкніть!> <Ви чули> <Увага!
1 Збоку дописано: "Ой, смішно ж як".— Ред.
Увага І >
Огенія
<,( театрально):^ Коли ми пригнали волів, <що їх> яких зви-
чайно пасемо в <лісі од> лісі <, що> од протоки, що відділяв
Сімплегади, там один із наших пастухів побачив двох юнаків.
Пані <П а н і>
Ти що ж це, знову прикидаєшся? < А коли ні — то швидше ж
і[ди] й приведи тоді> Знаєш, проклята, чим можпа мене взяти!
Ненавиджу я дійсність! <Я в житті> В житті я граю, а граючи
не хочу прокидатись. <Я вірю в казку, яку> Тумани фантазії
< [нерозб.] > Як вони мене сп'яняють. Ну, що ж, іди... Ну що ж,
швидше йди і приведи мені тих чужоземців. В а х т а н г. Хоч так,
куме, сядь, хоч так сядь, а все сядь.
Огенія (вертаючись од дверей)
<Хор. Цю ж мить, о женщино.> <В цій хвилі приведу,
(скоренько від дверей вертається > < вертаючись, говорить) >
Пастух < відходе > виходить, але тим часом хор промовляє < туж-
ливо (театрально)> <.(декламув)> (декламуючи) Темні, темні
морськії скелі, що з'єдпуєте води двох морів, скелі, через які
пливла колись із Аргоса в негостинні води замучена оводнем Іо.
Пані
Ну да! Вона <Евріпіда мені тут грає> <меле> з Евріпіда мені
тут грає Цфігенію] в Т[авріді]. До речі, пане Фігель, < пригадує-
те "Іфігенію в Тавріді", яку я ставила в сво[єму]> < власному
театрі? Ах, це ж прекрасно! як!> ви ніколи не бачили, як я сама
виступаю в своєму театрі? <"Іф[ігенія] в Т[авріді]" Ах, як це
у мене виходить. > <А жаль, це ж так прекрасно >
<Як же, як> прекрасно! як! 1
Фігель (танцюючи)
< Іфігенії! > І ой дід бабу. <Із> Тавріди? А хто <ж>
вони? —
[Папі]
Та що ви й досі там дудукаете?
В а х т а н г
1 Тут автор позначив вставку і вказав: "н[а] т[ому] б [оці]".
Текст, що йде далі (репліка Фігеля), написаний на звороті арку-
ша.— Ред.
Всяка птичка своїм носиком живе.
Та замовчи > <Чи ти замовкнеш? > < Замовкнеш ти?>
Пані1 (до всіх) Гудіте, а я буду < речитативом > як па орган-
ному пунті <(декламує) Хто вони?>
(Усі гудуть)
Пані (декламує)
<Хто вопи...> <.(Впадає в театральний тон)> (Впадаючи в
псевдокласичний тон) Хто вони? можливо ті, що залишили бага-
тий на воду, порослий очеретом Еврот? (встає)
<Огенія> <Пані> Огенія
<Пані> <Огепія>
Чи не приплили вони на своєму кораблі, розсікаючи морські хвилі
<д[війним] > подвійним рядом соснових весел... (до < козачка >
гайдука) <Ану далі.> Ану як там далі. <Ну, як там> далі?
<Огепія> <Фігель> Папі
<Фігель> <Козачок>
Як удалось їм пройти < поміж > < попід буряними берегами >
побіля буряних берегів царства Фінея, попід морським берегом,
що не має гавані, <переплити> переплисти <грайне піною >
<пгумливе> кипуче море, де водять танки п'ятдесят дів Нереїд?..
<ух! аж піт мені вискочив... так одним духом прочитав.>
<Пані> Пані
<Пані>
<Е, ні, це ще нічого, послухайте ось далі, яка краса... > О якби
згідно з < нашим > бажанням нашої владарки та <знов> при-
вело сюди випадком любу дочку Леди, < Олену > Єлену, на путі
її з-під Трої...
<Ф іг е л ь> Ко з а ч ок <Фігель>
...щоб наша владарка окропила їй голову жертвенною водою —
Пані <Пані>
1 Тут автор позначив вставку. Текст, що йде далі (до слів
"<Хто вони...>"), написаний на звороті аркуша.— Ред.
...щоб вона умерла з перерізаним горлом, од її руки понесла за-
служену кару —
<Огеііія> <Огенія> <Пані> Огеиія
О як радісно забилося б наше серце, коли б ви нам сказали, що із
Греччипи приїхав моряк зняти з нас кайдани печального < раб-
ства— та ось ідуть> рабства <Огенія> Пані
та ось і він іде,— тихше! замовкніть!
Гайдук (увіходить)
В той час як ми < верталися, зібрав
грузинський князь Херехевлідзс сили
і кинувся наздоганяти нас:
і всі вози, всі фури — >
тут гралися, зайшов
ізбоку князь Херехевлідзе —
Папі
Що?!
<Ну, швидше ж бо чекаю > Та не тягни, кажи.
Гайдук
І всі підводи
з <усим> отим добром, що ми нагарбали,
одбпв...
Ф і г е л ь
Одбив!
<а до мого вам зась>
<Фігель (кричить)>
Не подарую!
<Мені —моє! Чи мо ти думаєш
я п'яний? > <Ні! — >
Гайдуки
<Га!> а наше ж як,— пропало?
<Еж пані нам пообіцяла,
що будуть нам і гроші >
Чого ж ми йшли? еж ми наймалися
<за гроші >
1 Слова "Ну швидше ж бо" спершу викреслені, потім зпову
автором відновлені.— Ред.
що будуть нам і жупани і гроші —
Лну мовчать! Та як ви смієте!
Та я <тут вас> вас тут усіх!
Ф [і г е л ь]
Усіх! Лну
співати!
Папі
Так!
Огенія
А в п'ятницю усім
наздибочках ходити.
Пані
Так!
Огенія
В <неді[лю]> суботу ж...
Пані
Ну так, ну так, <вл<е годі> вже ж годі!
Ой! (хижо оглядається)
Пожежа?
<аж гуготить> <о[гонь]> < (Махає на Вахт[анга)>
<чи> Це знов горить? (закриває рукою очі)
Щоб не було його.
(гайдуки <.починають ловити> Вахт[анга]) 1
<.Фігель на поміч із к[анапи злазить]> <Фігель і
собі приходить [на поміч] > <.Фігель злазить з канапи й
собі гавкає на Вахт[анга] >
Вахтанг
Пожежа знов, як той цвітпп. Нагронджив
а дзуськи, догадайся.
1 На берегах дописано: "<Ф[ігель] і собі злазить з канапи,
іавкав з>".— Ред.
(Нарешті його виганяють. <(Галасу> галас утихає,
тільки Фігель усе ще стоїть перед дверима й гавкав
<.услід Вахтангу> услід).
<Вже> <0й> <Ну годі ж бо> Ой цюцінько.
Старайся ж бо!
(<до ска> <.дударя>)
(до всіх) <Сі до гайдуків> Ну гавкайте!
вина <старайсь>