(ЦДАМЛМ, ф. 464, оп. і, ЛГа 1205, арк. 4)
[І. У БРАМІ]
Ніч. < Тривога. Заграва > Тривога. Дзвонять десь в селі на ґвалт.
Заграва, як регіт.
<3 байдужими догадками, з заспокоюваппями розходяться ченці.
Суєтяться тіні.> На осяяній брамі борюкаються тіні: <патла-
тий] > чорт з рогами, патлатий чернець з хрестом.— Оглянеться
брамщик на < групу > < братію, що дивиться на пожежу — що
за кумедія?> ігумена з братією, ні, ті < стоять > спокійно собі
<спокійно.> дивляться на пожежу. Тьху! <тьху!> на всі сто-
рони <, щоб> одійди, сатано, і не <чіпляйсь більше ніколи>
чіпляйся більше, іще раз у самі очі твої: тьху! тьху!
<Ч е р н е ц ь> Ігумен: Ізнов напивсь? Чого плюєшся, нече-
стивець? <Браму замкни> Бога не боїшся? На епітимію пошлю!
Анафемі предам! Браму замкни! <Обійди> Візьми своє калата-
ло, <і обій[ди]> круг церкви обійди, чи нема чого,— <бач, гос-
подня кара за гріхи на нас, а ти напився. У! нечестивець! І бога
не боїшся> <А> <Ходімо, братіє.> Та пошукай, де це юро-
дивий дівся. Тільки ж що був із нами. Ходімо, братіє. <Брам-
щик>
Брамщик1
Юродивий (з дзвіниці)
<Абалага!> Абалага! Ти чуєш?
< Ченці вже йдуть> <Пани вже йдуть > < війна,
війна! >
Війна іде. У ніч я всвердлю дзвін,
як цендибор — <отам> ото заценька! Циндри ж
1 Від початку розділу до цього місця текст написано на бере-
гах рукопису. А ще пізніше дописано таке:
"Ченці розходяться. <їх [тіні]> їхні тіні на осяяній брамі —
мов у пеклі переплигування. Брамщик здивований без краю. <Чи
це йому ввижається? >". "Ченці розходяться, і від них тіні на
осяяній ограді, немовби один другого перестрибують чорти".— Ред,
< відскакують] > одскакують і цьвохають, аж кров
там цебенить...
Брамщик <(унизу)>
Та перестань ти. цвентюх,
не цвіріньчи! Усі вже розійшлись
по келіях. Побачили — і годі,
чого там ще?
Юродивий
Побачили? Е, ні —
Пожежа знов, як той цвітип. Нагропджпв
огонь грудьми — грундзює грогонджур
і джеркотить зажерно. Джиг? Джигуха.
< А як пожар — не побоюсь, одкриюсь,
хто підпалив >
<А пан горить, а пан скутилпть> А пан кричить, а пан
кульгав. Джиг!
<Джигух—> хто підпалив? А дзуськи! — догадайся.
Брамщик (бере мітлу)
<Ти> <Радій, радій! Якби не>
<Мели, мели>
Ось я тебе, як догадаюсь! Злазь,
кажу тобі! <Не оскверняй святині,
ієлзевул ти чортовий >
Не тумани пузатих — *
отих чепців*
<отців > < отців свягпх>, нехай лежать, хропуть <—>
(у браму стукають)
(ЦДАМЛМ, ф. 464, оп. і, М 1205, арк. 5)
[II. У БРАМІ]
Ніч. Тривога. Заграва, як регіт. < Дзвонять десь в селі на ґвалт. >
<Голоси> Ченці: Це тут десь за манастирським садом?
На осяяній < брамі > ограді борюкаються тіні: чорт з рогами,
чернець з хрестом. Оглянеться брамщик—<ні, братія стоїть>
братія немовби стоїть собі на місці, тільки юродивий усе щось
приставляє. А повернешся сюди — < ізнов > те ж саме. Тьху на
всі сторони! Одійди <сатано> ти, сатано, й не лоскочи душі
моєї, <мене, одноокого запорожця, не маж. Тьху, нехай тебе
лизень лизне, да іще раз у самії твої очі, тьху! тьху!> <хоч ви
по [моліться] > <хоч ви, братіє, помоліться за мепе> <хоч ви,
братіє, за мене помоліться> хоч ви мене спасіть! <що за>
<що це за сон> <що це за видіння верзеться > що це верзеть-
ся [?] Ченці розходяться потроху.
<І гум е н>
Ігумен
Ізнов напивсь? На кого ж це плюєшся,
[• •]
Брамщик
Простіть мені. Лизнув
<я завпокій> за увпокій. <Бо кажуть > Залізняка ж
і Ґонту
ізловлено. А як мені се чуть,
січовику < старому > святому?
<І г у м е н>
<Кинь дурниці.
Січовика — нема, а є Кузьма> Богохульство!
Січовика — нема, а є Косма,
смиренний раб! Мовчи! Непослушенство?
<строптивий дух я живо виб'ю. >
Залізняка < забудь > і згадувать не смій —
<одступники Росії> одступника! <Смирися—>
Брамщик
< Оглухну> Добре. Буду
німий, <як бог. Нап'юся > <як та ікона > <як пень той>
як бог. Смирюся
< поклони бить. Святих благать? > <кого благать
і молить>
< простіть мені. Дурний як>
(ЦДАМЛМ, ф. 464, оп. і, N 1205, арк. 6)
[III. У БРАМІ]
Ігумен
Богохульство!
Січовика — нема, а в Косма,
•]
Печорських
святих благай, <святу Є[впраксію]> хай розум просвітять,
<Февронію> < Варвару> —
<Пістімію> —
Євпраксію —
Б р а м щи к
<Це> Мо' ту, що до Маркела
все бігає?
Ігумен
< Мовчи, не вводь у гнів,
кажу ж тобі (б'є патерицею)^
Ти <так> знов? Так на ж тобі!
<Щоб знав, щоб знав> <Щоб пам'ятав >
Щоб знав, щоб знав!
Братія
Мовчи бо.
Брамщик
Добре! Буду
німий, як бог. Як пень <той> той
Юродивий
< Абалага !> 'Балага!
Братія*
А ти чого? *
Ігумен
<А цей чого?> Відколи в Іустина
вагостював цей філозоп— <усі> у нас
в манастирі пішло розтління. Єресь
і волховство...
Чернець
А все-таки: чому
той Залізняк тобі такий противний.
Еж він ішов за <віру і нар [од] > нас.
2-й чернець
<Мелхіседек> <Та й справді. Ти>
Та швидше ж бо.
(ЦДАМЛМ, ф. 464, оп. і, спр. 1205, арк. 7—8)
[IV. У БРАМІ]
< єретика наслідують: той в церкву>
в манастирі < пішло як Єресь> пішло
розтління.
Єресь <,>
і волховство.— Ану! Чи не пора
згадать устав суворий? < Гайдамаки
плюндрують край.> <Хто там? Браму
замкнуть ураз!> <Куди? Слухать! > <Слухать! Тихо!>
Гей! там! Браму
замкнуть! — чи всі? — Сотворим хрест.— Ходім <—>
<Вже скоро світ (пішли) > по келіях...
Далеко <десь дзвонять на гвалт> на ґвалт десь
дзвонять.
<Бр амщик
Пішли? Ну й чорт із ними>
Юродивий (з дзвіниці)
Абалага! Ти чуєш?
<тут> там Залізняк! — У ніч я всвердлю дзвін,
як цендибор...
Ігумен
Що? Благай—
Юродивий <(пробігаючи)>
Абалага! Абалага!
Ігумен
< Пречисту
й Христа благай. Вони одні тебе>
Печерських
святих благай.