з Польши прийде
Я не поляк. Зате ж <я> масон.
І як масон я <знаю й вірю> <вірю й знаю> знаю
й вірю...
Але чи слід плебеям тайну одкривать?
<та й> < бидло ж ось стоїть селянське *,
слухає > *
бидло ж ось селянське слуха.*
До речі: *
<я вже подав > <хочу> *
<я> нарешті я вже змінив свою фамілію*
<Куріпка> <Блюдолиз> із Блюдолиза*
на *
1 Напроти цього місця пізніше дописано: "хинський архіман-
дрит Гервасій".— Ред.
Шляхетний! *
< Рекомендуюсь: > *
це так мені зробить порадив *
монастирський обер-офіцер *.
Рекомендуюсь! — *
...рука трусилась, як переставляв карлючку,
а пуголовки очей
в білках, порослих жилками,
так солодко, так неприязно бігали.
І падала лупа на його шатну одіж,
мов сніг сухий...
Сковорода все ще стояв і дивився туди,
де 8 вівцями Гафійка зникла.
Вона про Генію < сказала? > щось знає?
І Генія десь тут? у цього гада, у масона,
<що зараз щось сказав таке> що оце про тайну щось
сказав?
О ні, це не причулось!
"Плебеям тайну одкривать".
Сковорода < обернувсь > відразу обернувся *.
Пан саме примастками з селянами балакав *.
1 уговорював їх, і улещав *,
аж поки не зірвавсь <із голосу> на сваркий тон і*
не почав грозить *
<бо> <ви на моїй землі, і ви втікачі! *
Я з вами> *
А одного (ей, пане, не дражнись) *
карлючкою у груди ткнув, щоб шапку скинув *.
Ей, пане, не дражнись! *
Сковорода загруз бровою.
Сковорода повернувсь.
<І мов> Мов сокиру,
очі в цього чорта устромив
<І
наступав>
І (сам не < знати > знаючи чому)
наступав,
<і> наступав,
як на ту жабу, наступав, що й роздушити гидко.
<Тьху, будь ти проклятий навіки! >
< Закричав біснуватий з сусідньої гори,
як Прометей.
І впав масон, і закричав,
рвонув>
Я бачу, ти промовен! *
<"Плебеям тайну одаривать?"?? *
Генію нащо ж ти взяв мою? *
Ануте, хлопці, його ззаду! > *
<Гафійку, Генію нащо ти мучиш? > <Гафійку, Генію
нащо ти *
взяв мою?> *
І впав масон. Шарпнулись коні:
карлючка <ж бач одскочила
і просто в підкову буланому черконула >
одскочила і просто в підкову < буланого >
буланому черконула.
Чергинькнув бусел на болоті
й, заливаючись реготом, заклекотів.
< Залопотіло >
<Селяне швидше за торбинки і пішли! >
<Масоп оддзяпив смішно рота
і рачки до карети поліз > <і рачки поліз до карети > 1
Закричав біснуватий з сусідньої гори,
як Прометей!
Чи ж довго ще його будуть держать і мучить,
<і мучить? чи довго? > чи довго? <Отут на горі>
<Прокля'! Цара'! Тира'!> Прокля! цара! Чи довго?
І цей клекіт і крик,
<цей сміх селян >
і ці селяне, що, < перегинаючись удвоє, аж падали >
присідаючи, валилися од сміху;
<й> і ці женці під нагаями;
<і в придолинку гостроверхий каптур Досифея; — >
і брезклий пан, якого машталір підсаджував в карету,— *
усе це було таке < болюче, > < нерозв'язане > дике,
таке заплутане, неяспе,
<що й сам Сковорода >
що й сам Сковорода
зареготав, завив,
схопив за заднії два колеса
1 Напроти цього місця па берегах рукопису дописано, а потім
викреслено:
"Якую Генію?
челядк[у?]" —Ред.
і, струсонувши < разів два> разів два каретою із паном,
<він> так її на землю посадив,
<що поодлітала позолота
і все барокко обсипалось... >
що аж позлітали < золоті герби > < герби > золоті герби
і все барокко розкотилось...
— <Ану поганяй! > Ану лиш поганяй! *
їдь, будь ти проклятий навіки!
Як курява вляглася —
селяне вже <булп далеко, > були <за повороткою >
і ні до кого було < проговорить > промовить,
< розговорити біль> Чи, може, крикнуть?
<Чи, може> Мо крикнуть, щоб вернулись? *
<Він їм багато б розказав. > *
<Селяне> *
< порадив їх> *
Він їх порадив би у світі *,
тісне життя розговорив *.
< Нехай побачать, хто віп б *,
і що він з ними разом > * 1
Але ні *.
Молодший ціпок до рота <і загув > *
і озирнувся на Сковороду *,
а інші засміялись *.
< Зірвавсь [нерозб.] побіг кудись > *
<Куди — і не знав> *
І не знать було: чи то з подякою всміхались, як свойому *,
чи все ще за пана його вважали *.
< (Гафійка, Генія, плебеї...)
Почув: > <на силах падає > < немов на силах падає >
Обперся рукою об хрест.
<І руки> Руки сами звелись на хресторам'я.
І так стояв,
мов розіп'ятий.
<На панському хресті,
на брезклому.
Та зараз же очутивсь,
струснув із себе щось гидке
і полем сам собі пішов, пішов... >
< (Немовби плебеї — з іншої глини, чи що? *
Чамур один. Ой бережись! *
Простий народ спить — *
1 Після слова "разом" поставлено знак питання в дужках.—
Ред.
та всякий сон єсть пробудний).> *
<Лле тут зразу ж> *
і полем сам собі пішов, пішов...
Сам себе розіп'яв.
Коли перед тобою стежка прямо —
навіщо ж по панах ходить і <їхпі> їх підтримувати болі?
(ЦДАМЛМ, ф. 464, ои. 1, JVB 1201, арк. 7—8)
[IV. НАД ДНІПРОМ]
< ALLEGRO GIOCOSO> 1
Тоді саме блискотіло на верхів'ях!
Тоді саме тріщали двері в Європі!
І вітер, продуваючи, на петлях кидав їх од Англії до Франції.
І содрогалися держави! І скрип був од дверей, <що аж у За-
поріжжі з сережкою в усі почули... (Над світом райдуга повисла).
І тоді ж дурна Польща в усі почула > аж у Запоріжжі сірома
з сережкою в усі почула... І тоді ж < панська > приматкобожна
Польща смерділа латиною й королем. Та ще Росія розсілась Ка-
териною. Ручкою пухлою, віялом китайським на свободи дворян-
ські. Розрішаю вам, дворяне, піднять народ із темноти. Чи канчу-
ком, чи законами, <чи> чим буде ліпше. <А там хоч і зовсім
його ззіжте...> <А втім візьміть та й хоч зовсім його ззіжте...>
А там хоч зовсім його ззіжте.