Душа Світла. Гадаю, цього разу Блакитний Птах буде наш. І як це мені не спало на думку відразу?.. Тільки сьогодні на світанку, коли я набиралася сил у Зорі, в мені мовби небесний промінь сяйнув... Ми стоїмо біля входу до чарівних садів, де під наглядом Долі мешкають усі Людські Радощі та Блаженства...
Т і л ь т і л ь. А їх багато?.. Нам також перепаде?.. Вони маленькі?..
Душа Світла. Є маленькі, а є й великі, є огрядні й стрункі, вродливі й не дуже привабливі. Втім, нещодавно найогидніших вигнали з саду, і вони знайшли прихисток у Лих. Варто зазначити, що Лиха мешкають у печері поряд. Вона з'єднана із Садами Блаженств, а відділяє їх лише щось на кшталт серпанку чи легкої завіси, яку раз у раз здіймає вітер, що дме з верхів'їв Справедливості чи з глибин Вічності. Тепер нам треба все узгодити і вжити певних засобів безпеки. Звичайно Блаженства дуже добрі, однак і між них є кілька загрозливіших і підступніших за найбільші Лиха...
Хліб. Маю пропозицію! Якщо вони там підступні й небезпечні, чи не краще б нам зачекати при вході, щоб негайно стати до помочі дітям, як їм випаде тікати?..
Пес. Гай-гай! Гай-гай!.. Хочу всюди йти з боженьками!.. Нехай боягузи собі залишаються при вході!.. Нам не потрібні (позирає на Хліба) страхопуди та (позирає на Кицю) зрадниці...
Вогонь. Ія піду!.. Там, кажуть, весело!.. Весь час танцюють!..
X л і б. А там їдять?..
Вода (пхинькає). Я ніколи не бачила Блаженств, навіть найменшенького!.. А так хочу!..
Душа Світла. Замовкніть! Ніхто вас не питався. Я розсудила так: Пес, Хліб і Цукор підуть із дітьми. Вода лишиться тут — вона занадто холодна, Вогонь — теж, він аж надто нестримний. Молоку б так само доконче радила не переступати порога — воно надто чутливе до всього. А Киця нехай сама дає собі раду...
П е с. Та вона боїться!..
Киця. А я дорогою завітаю до моїх давніх друзів-Лих — вони живуть поруч із Блаженствами.
Т і л ь т і л ь. А ти підеш, Душе Світла?..
Душа Світла. У такому вигляді зайти до Блаженств я не можу — більшість із них мене й на дух не переносить. Однак маю при собі щільний серпанок, яким я накриваюся для відвідин щасливих людей... (Розгортає довгий серпанок і добре в нього закутується.) Треба подбати, щоб жоден промінчик моєї душі не злякав їх, адже є чимало нещасних і боязких Блаженств. Отак! Тепер навіть найогиднішим і найогряднішим не буде чого боятись...
Піднімають завісу, і за нею відкривається дев'ята картина.
Картина дев'ята
Сади Блаженств
Щойно підняли завісу, як на тлі Садів постає зала з високими мармуровими колонами, між якими, затуляючи глибину сцени, висять масивні пурпурові портьєри. Архітектура й убранство зали нагадують щонайпишніші та якнайчуттєвіші полотна майстрів венеціанського чи фламандського Відродження (Веронезе чи Рубенса). Скрізь — квіткові гірлянди, роги достатку, вази, статуї, френзелі й дорога позолота. Посеред сцени — важкий розкішний стіл із яшми та золоченого срібла, заставлений канделябрами, кришталем, золотим і срібним посудом, вишуканими стравами. За столом їдять, п'ють, горланять, співають, вимахують руками Найтовстіші Земні Блаженства. Дехто валяється на підлозі, хропе серед решток дичини, фруктів, перекинутих амфор і глеків. Блаженства — величезні, .огрядні, червонопикі, вбрані в оксамит і парчу, обвішані перлами й коштовним камінням. Вродливі рабині раз у раз підносять їм всіляко оздоблені страви й пінисті напої. Гупає жартівлива груба музика, переважно з мідних інструментів. Сцена залита темно-червоним
світлом.
Тільтіль із Мітіль, Псом, ХлібоміЦукром на передньому плані праворуч боязко горнуться доДушіСвітла. Киця мовчки проходить справа у глиб сцени і, піднявши якусь темну завісу, зникає за нею.
Т і л ь т і л ь. А хто ці товсті пани, що забавляються й уминають стільки смакоти?..
Душа Світла. Найтовстіші Земні Блаженства, це ж ясно як Божий день. Можливо (хоч і навряд), Блакитний Птах на якусь мить залетів до них. Тож не повертай іще Діаманта. Для годиться спершу оглянемо цю частину зали.
Т і л ь т і л ь. А можна підійти до них?
Душа Світла. Авжеж. Вони не злі, але майже всі невиховані й до того ж непристойні.
М і т і л ь. А які в них тістечка гарні!..
П е с. А дичина! Ковбаски! А баранячі ніжки! А теляча печіночка!.. (Урочисто.) У світах зроду-віку не було смакоти і краси над телячу печінку!..
X л і б. От хіба що замішані на пшениці чотирифунтові хлібці!.. Вони в них божественні!.. От уже ліпота! Ліпота!.. Вони товстіші за мене!..
Цукор. Даруйте! Даруйте!.. Але дозвольте, дозвольте мені!.. Звісно, я нікого не хочу образити, але ж не забувайте, що слава й окраса цього столу — саме солодощі, а ще насмілюся зауважити, що саме їхня пишнота й блиск затьмарюють усе — як у цій залі, так і в цілому світі...
Тільтіль. Вони так щасливо раюють!.. Галасують! Регочуть!.. Співають!.. Схоже, нас помітили...
Справді, з десяток Найтовстіших Блаженств підвелося з-за столу і, підтримуючи руками черева, перевальцем тюпають до дітей.
Душа Світла. Не бійся, вони дуже гостинні. Напевне, запросять тебе на обід... Але не згоджуйся, не приставай на їхні вмовляння, бо геть забудеш про своє призначення...
Т і л ь т і л ь. Як це? Не скуштувати і найменшого тістечка?.. А вони ж такі смачнючі, свіжесенькі, посилані цукром, политі варенням... Скільки на них крему!..
Душа Світла. Вони шкідливі, вони позбавляють вольовитості. Треба жертвувати чимось... Обов'язок — над усе!.. Відмовся чемно, але рішуче. Ось вони!..
НайтовстішеБлаженство (простягає Тіль-тілю ручищу). Добридень, Тільтілю!..
Тільтіль (здивовано). То ви мене знаєте?.. А хто ви?..
Найтовстіше Блаженство. Я — Найтовсті-ше Блаженство, Блаженство Бути Багатим. Від імені моїх братів я прийшло просити вас і вашу родину вшанувати своєю присутністю нашу нескінченну учту. Ви потрапите до гурту найкращих представників істинно Товстих Земних Блаженств. Дозвольте вас познайомити з найголовнішими. Ось мій зять — Блаженство Володіти — оце, з черевцем, що нагадує грушу. А ось Блаженство Вдоволеного Честолюбства — в нього пухке та набундючене обличчя. (Блаженство Вдоволеного Честолюбства зверхньо киває Тільтілю.) Ось Блаженство Пити Коли Вже Не Відчуваєш Спраги та Блаженство їсти Коли Вже Не Відчуваєш Голоду — вони близнюки й кульгають на обидві ноги. (Ті вітаються похитуючись.) Ось Блаженство Нічого Не