"Пісня про Нібелунгів" — найдавніший німецький героїчний епос (датується приблизно 1200 р.), в якому використані історичні перекази про знищення гуннами держави бургундів (нібелунгів), подвиги і смерть лицаря Зігфріда та криваву помсту за вбивство Зігфріда дружини Кримхільди.
Б'єргалка — розмовна назва пивнички, походить від нім. Віег або ж від фр. bіеге, де можна було дешево випити і попоїсти.
Делеклюз Шарль (1809—1871) —активний учасник революції 1848 р. у Франції, член Паризької комуни 1871 р., загинув на барикадах.
Бульйонський Ліс (точніше — Булонський) — знаменитий лісопарк на околиці Парижа.
Узамітна Ніцца — омріяна (в темряві) французька столиця курортів на березі Середземного моря.
Атрамент — чорнило.
Моrituri te salutant (лат.) — приречені на смерть вітають вас.
Моветон (з франц.) — невихованість, розбещеність
Епікурейці — послідовники вчення давньогрецького філософа Епікура (341—270 р. до н. е.), за яким жити треба самітником з метою уникнути страждань, щоб досягти тілесного здоров'я і стану повної безтурботності духу (атараксії); пізнання за Епікуром природних законів звільняє від страху смерті, забобонності та й релігійних марновірств у цілому.
НАРЕЧЕНИЙ. Надруковане це оповідання вперше у журналі "Всесвіт" (1927.—№ 35). Згодом у т. З Творів і т. 1 Вибраних творів (звідки й подаємо) з такою передмовою:
"Для контрреволюції нічого нема "святого". Вона не милує навіть маленьку людину з глухої провінції — людину, що, мабуть, нікому, ніколи й нічого поганого не зробила. Як же інакше розуміти це оповідання?"
Написано 1927 року.
БАНДИТИ. Видане єдиний раз у т. З Творів 1930 р., звідки й передруковуємо.
ЗАВ'ЯЗКА (Етюд). Історія цього твору досить складна; спочатку він друкувався у журналі "Життя і революція" (1925.—№ 11) як початок роману "Іраїда" під такою ж назвою. Однак подальша доля цього роману невідома. Як самостійний твір під новим заголовком "Зав'язка" видрукуваний у т. З Творів (1930), де майже цілком переінакшені прізвища героїв (напр., дипломат Баторій змінено на Криленка, інженер Ламене став Сердюком, журналіст Пастелян — Шарком, а професора Поло названо Полозом) та з кількома незначними стилістичними виправленнями.
Отож етюд, який подаємо за т. З Творів, цікавий насамперед як зав'язка цікавої і навіть інтригуючої епічної форми, відмінної від досить статичної і локальної недієвості "Вальдшнепів". Шкода, що не можна порівняти їх уповні. Певним чином наближається до цих творів і "З лабораторії" за цілком відчутним епічним розмахом і сміливим експериментом з формою?.. як, ,на жаль, і цілком відчутною незавершеністю.
Д'Анунціо Габріеле (1863—1938) — італійський письменник і політичний діяч, ідеолог італійського імперіалізму. Перейнятий декадентськими і ніцшеанськими ідеями. Г. Д'Анунціо після першої світової війни посилено пропагував фашизм. Свого часу його різко критикувала Леся Українка.
МАТИ. Надруковане вперше у т. З Творів, потім у т. 1 Вибраних творів, за яким подаємо у це видання, з такою передмовою:
"Це оповідання дехто плутає з новелою "Я". Між ними нічого спільного нема. Основна мисль оповідання "Мати" така: поділення людей капіталістичного суспільства на класові табори є така ж неминучість, як неминуча загибіль світогляду "старосвітських" людей. Проте думку авторову почасти видно й з епіграфа". Написано 1927 року.
ІЗ ВАРИНОЇ БІОГРАФІЇ. Вперше з'явилось у журналі "Літературний ярмарок" (1928.— № 1). Згодом у т. З Творів та Вибраних творах, звідки ми передруковуємо. У цій книжці М. Хвильовий додав до твору розлогішу передмову:
"В перший раз оповідання "Із Вариної біографії" надруковано 1928 року в книзі першій альманаху "Літературний Ярмарок". Прочитавши це оповідання, критики заметушилися: один із авторитетних на той час демостенів дуже жалкував, що автор зробив з героїні "робітничо-селянську богородицю", другий скаржився, що автор зацікавився такою собі зовсім непотрібною Варею. Третій навіть обвинувачував мене у великій прихильності до грубого натуралізму. Подивімось, чи мали вони рацію. Коротко.
В образі Варі, як це видно й без окулярів, автор подає читачеві збірний тип масовика дрібної буржуазії. Словом, щодо натуралізму, то це оповідання є типовий романтичний етюд ("щодо вина, то він пив воду", як говорив колись, здається, Віктор Гюго). Гіперболи, узагальнення — це попутники романтичного письма, а саме ними й просякнуто моє оповідання. Чи, може, без окулярів не видно, що Богодухівська Варя не одна Варя,— що це тисячі Вар, і не лише богодухівських?
Другому критикові відповідь коротенька. Вірно: вульгаризатори пролетарської літератури ніколи не цікавились перевихованням дрібнобуржуазних мас. Я цим питанням завжди цікавився, саме тому я й звернув увагу на таку собі нікому не потрібну Варю.
Але перед третім демостеном я схиляю своє непокірне чоло й роблю йому елегантний кніксен. Він мав рацію жалкувати, що я зробив з героїні "робітничо-селянську богородицю", бо... з неї я справді нічого іншого й не міг зробити.
Яка основна ідея твору? Життя дрібної буржуазії завжди йде під контролем "чужої волі", себто під контролем волі якогось класу — чи то буржуазії, чи то пролетаріату — в залежності від обставин. За часів великої громадянської війни пролетаріат, тягнучи за собою вищезгаданий соціальний прошарок, не міг не запліднити його своїми ідеями, і він його, як відомо, запліднив. Великі маси дрібної буржуазії побігли туди, куди з боями "підступили загони червоних полків", бо запліднена ідеями революційного класу дрібна буржуазія відчула "щось таке, що з його власті їй уже ніколи не вирватись". І коли дрібнобуржуазна Варя з Монастирської, народивши сина, не найшла світліших порівнянь, як порівняти себе з богородицею, то чому автор мусить робити з неї щось інше?"
Аттіла (приблизно 406—453) — вождь гуннів з 434 р. Очолив спустошливі походи на Східну Римську імперію, Галлію, Північну Італію, створив велетенську державу гуннів од Волги до Рейну, яка існувала тільки впродовж його життя.
ІВАН ІВАНОВИЧ. Надруковано перший раз у журналі "Літературний ярмарок" (1929.— № 7), згодом у томі 3 Творів (1930), за яким і подається у цьому виданні.