СОЦВОСНИЦЯ — скорочено з рос. "социальная воспитательница".
Бебель Август (1840—1913) — один із засновників соціал-демократичної партії Німеччини, автор широковідомої у революційні часи в Росії книжки "Жінка і соціалізм" (1879), що викликала неабиякий вибух емансипаційного руху.
Коллонтай Олександра Михайлівна (1872—1952) — радянський державний і партійний діяч, член Компартії з 1915 р, Багато писала про жіночий рух, становище жінки у суспільстві, обстоювала "вільну любов", право жінок на "полігамне кохання".
Ліліна (Радомисльська) Злата Іонівна (1882—1929) — діяч російського революційного руху, член Компартії з 1902 р., соратниця і дружина Г. Зінов'єва (1883— 1936), партійного діяча, розстріляного по справі "троцькістсько-зінов'євського терористичного центру".
РЕДАКТОР КАРК. Вперше оповідання з'явилось у "Синіх етюдах". Подаємо за виданням 1929 р.
Госпуп — скорочення з рос. "Государственное политическое управление", орган, що у пореволюціині роки паралельно з Надзвичайною Комісією (ЧК) займався переважно політичною розвідкою.
АНГЄЛ — отаман контрреволюційних повстанських об'єднань, що діяли на Україні в 1919 р.
Інсургенти (лат.) — застаріле слово, що значить учасник повстання, повстанець.
Павлюк (Бут) Павло Михнович (?—1638)—провідник народного повстання на Україні 1637—1638 рр. Страчений у Варшаві.
Трясило (Федорович) Тарас — гетьман, вождь народного повстанння проти польської шляхти 1630 р. Після поразки відступив з рештками війська на Запоріжжя.
Трудовий конгрес — з'їзд представників заможного селянства і ліберальної буржуазії під проводом Директорії 23 січня 1919 р., коли з Києва було вигнано німців і повалено гетьмана Скоропадського. З'їзд, крім усього іншого, проголосив об'єднання Західно-Української народної республіки й Української народної республіки в єдину "соборну" Україну ("Четвертий універсал").
Губ-Трамот — популярне у перші пореволюційні роки скорочення з російської, можливо, походить від "губериский транспортно-моторизованнмй отдел".
Бельше Вільгельм (18б1—1914) — німецький письменник та історик літератури, один з найпалкіших популяризаторів теорії Ч. Дарвіна.
Волинці та ізмаїльці — розташовані у Петербурзі запасні полки Волинський та Ізмаїльський, які одними з перших приєдналися вже у березні 1917 р., до повсталих робітників і їхня участь у жовтневому повстанні зіграла неабияку роль для перемоги соціалістичної революції.
Parvenu (фр.) — парвеню, вихідець з низів, який вдає з себе "уродзоного" пана.
КІТ У ЧОБОТЯХ. Вперше оповідання надруковане у збірнику "Дочери Октября" (X., 1922), згодом у "Синіх етюдах" та двічі —1924 і 1925 р.— окремими виданнями. Подаємо за т. 1 Творів. У Вибраних творах М. Хвильовий подав такий вступ:
"Новела "Кіт у чоботях" давно ввійшла в хрестоматії й не потребує коментарів". Написано 1921 року.
Тьєр Адольф (1797—1877) — президент Франції, уклав принизливу для своєї країни прелімінарну угоду з Пруссією, жорстоко придушив Паризьку комуну.
Подиви — скорочення з російської: политический отдел дивизии.
Юрко. Оповідання вперше надруковане у російському журналі "Зори грядущого" (1922.—№ 5), що видавався у Харкові, згодом у "Синіх етюдах", а у 1925 р. окремою книжечкою. Входило у т. 1 Творів, подаємо за виданням 1929 р.
Троцький Лев Давидович (псевдонім Лейби Бронштейна, 1879—1940) — політичний і державний діяч пролетарської революції 1917 р., з 1918 року нарком воєнних і морських справ, а також голова Реввійськради республіки. Після смерті В. І. Леніна і внаслідок гострої внутрішньопартійної боротьби в 1923—1927 рр., Л. Д. Троцького як лідера "лівої" опозиції було виключено з партії і вислано у Казахстан, а на початку 1929 р.— за межі СРСР. Перебуваючи в Туреччина, Франції, Норвегії, Л. Троцький продовжував активну опозиційну боротьбу, тому в серпні 1936 р. йому було заочно винесено смертний вирок на першому ж московському процесі над колишніми учасниками лівої опозиції. З великими труднощами Л. Троцький на початку 1937 р. знайшов політичний захист у Мексіці, де через три роки його дістали агенти ДПУ (див.: Медведев Р., Троцкий: штрихи к политическому портрету // Иностр. лит.— 1989.—№ 3.—С. 167—174; Дойчер Й. Адски темная ночь. Глава из кн. "Пророк в изгнании" // Иностр. лит.—1989.—№ 3.—С. 174—230).
Пуанкаре Раймонд (1860—1934)—президент Франції 1913—1920 рр.
На глухім шляху. Вперше з'явилось у журналі "Шляхи мистецтва" (1923.— № 5). Згодом надруковане у збірці оповідань М. Хвильового "Осінь" (X., 1924) та окремим виданням у ДВУ 1925 р. Двічі у т. 1 Творів 1927-го і 1929 рр. Подаємо за останнім виданням.
Солонський ЯР. Надруковане було вперше у "Синіх етюдах", потім разом з оповіданням "В очереті" (1924) і окремо у ДВУ в 1926 р. Згодом у т. 1 тритомників 1927-го і 1929 рр. та у Вибраних творах 1932 р. Подаємо за виданням 1929 р.
У Вибраних творах був невеликий вступ.
"Солонський Яр" став теж хрестоматійним оповіданням. Написано 1921 року.
Холодний Яр — ліс під Чигирином, де, за народними переказами, гайдамаки святили ножі перед повстанням проти польської шляхти у другій половині XVIII ст. Т. Шевченко описує ті часи у поемі "Гайдамаки".
Ріжа — клиноподібна ділянка поля чи луків, що врізається в ліс.
СИЛУЕТИ. Надруковане вперше у журналі "Червоний шлях" (1923.—№ 1), потім у збірці "Осінь", згодом у т. 1 тритомників. Подаємо за останнім виданням 1929 р.
Мене, факел, фарєс — перефразований вислів з Біблії (кн. пророка Даниїла, гл. 5, 25): "Мене, мене, текел, упарсин (перес)",— слова-символи, які ніби написав Христос на стіні палацу царя Вальтасара, сина Навуходоносора. Вони означали: мене — вирок царюванню Вальтасара, текел — гріхи його вже виважені богом, перес — Вавілонське царство розділять між собою мідяни і перси.
Ad litteram (лат.) — буквально, точно.
"Золотий гомін" — поема П. Г. Тичини із збірки "Сонячні кларнети" (К.: Сяйво, 1918).
ШЛЯХЕТНЕ ГНІЗДО. Вперше було надруковане у "Синіх етюдах", потім у збірці оповідань М. Хвильового "Злочин" (X.: ДВУ, 1926) та у т. 1 тритомників. Подаємо за останнім виданням 1929 р.
Жлукто — довбанка стовбура деревини, в якій раніше золили білизну.