307
З франц. – неодружений, одинокий.
308
"Ні, я кажу категорично і впевнено – ні! Ми, сучасники кулемета і біцепсів, ми раз і назавжди відкинули подібні риторичні викрутаси. Думки потрібно висловлювати чітко, категорично: так, наче ви їх приштамповуете: "Нижній поверх я віддаю під торговий зал і atelier; на верхному я поміщаю китайців" (приписка, зроблена рукою і почерком Карлоса Англада).
309
З франц. – майстерня, студія, ательє.
310
З франц. – само собою зрозуміло.
311
З франц. – буквально: "розкішні курочки", повії класу "люкс".
312
Пекінес – буквально "пекінський"; священна собака китайських імператорів. Порода, виведена в Китаї понад 2000 років тому. До 1860-х ці собаки належали суто імператорській сім'ї. Коли в 1860 р. британці захопили Літній палац у Пекіні, п'ять імператорських пекінесів потрапили в Європу як трофеї. У 1940-х рр. ця порода все ще була дуже рідкісною і надзвичайно дорогою. Як і діаманти, пекінес був знаком найвищого статусу. Але тут може йтися про сленгове значення слова "пекінес" – низькорослий багатий чоловік-неєвропеєць поряд із "дорогою" красунею.
313
Сорок кінських сил.
314
З франц. – передовий загін.
315
"Жовта загроза", "Китайська загроза" – концепції, пов'язані з ризиками потенційної агресії з боку Китаю. Автор словосполучення – французький публіцист Поль Леруа Больє (1843–1916). На момент написання "Шести головоломок…" китайці були п'ятою за чисельністю діаспорою Аргентини, причому більшість китайців проживали в Буенос-Айресі та в довколишніх провінціях. Але в цій "головоломці" є ще один натяк-алюзія: йдеться також і про жовту лихоманку, поширену колись, зокрема, в Південній Америці. Вона передасться з комариним укусом від хворої людини до здорової, особливо великий ризик зараження існував у портах і в борделях, найдешевші з яких були переважно китайськими. У 1928 р. в Ріо-де-Жанейро спалахнула страшна епідемія, яка поширилася в більшості міст центральної частини Південної Америки. І хоча в 1937 р. американський вірусолог Макс Тейлер створив вакцину, від жовтої лихоманки в ті роки в самій лише Аргентині вмерло близько 30 тис. людей. У 1940-х рр. пам'ять про цю епідемію в Буенос-Айресі все ще дуже свіжа.
316
Монтенегро – профан. Йдеться про Жанну Пакен (1869–1936) – відому французьку художницю-модельєрку; ескізи її суконь у журналах мод іноді були стилізовані під сецесію або ар-деко; вельми часто (зокрема в борделях, у мебльованих квартирах) ці зображення жінок прикрашали стіни – у рамках, як картини. Ще один аспект, на який натякають співавтори "Шести головоломок…", – так званий східний (або китайський) стиль у високій моді того часу, що суттєво трансформував уявлення про дрескод.
317
Профан Монтенегро говорить про Ельзу Скіапареллі (1890–1973) – відому французьку художницю-модельєрку, яка створила поняття "прет-а-порте". Цікавилася сюрреалізмом і дадаїзмом, її капелюшки – у формі баранячого стейка чи туфлі – епатували. Вона прикрашала свої шедеври предметами з повсякденного життя і використовувала недорогі тканини. Тому – "вбогі лінії".
318
З франц. – колега по роботі, товариш.
319
З франц. – перехрестя, роздоріжжя.
320
Алюзія на однойменну п'єсу О.С.Пушкіна, тут йдеться про гульвісу і спокусника, який, закохавшись і переставши бути гульвісою і спокусником, прирікає себе на смерть.
321
Це місце, початок вулиці Хухуй, вирізняється значним комерційним і пасажирським потоком.
322
Династія Сун – 960–1279 рр. н.е. Найдешевша ваза цієї епохи оцінюється семизначним числом.
323
За китайськими віруваннями, сороконіжка має здатність визначати, де можна закладати золоті копальні. Ця її властивість поширюється і на пошуки скарбів і тайників. Але сороконіжка притягує золото тільки для себе. Її ще треба зуміти перехитрити.
324
І справді, в цю ж таки мить доктор широко посміхнувся і помахав нам рукою (Примітка автора).
325
Пор. з "Шинеллю" Миколи Гоголя і "Перетворенням" Франца Кафки. Борода росіянина, сороконіжка, формений сукняний плащ – усе це та багато іншого в одному короткому фрагменті.
326
Перша палиця – патериця – зі сандалового дерева була в Будди Шак'ямуні, на такі ж патериці в наш час опираються буддійські монахи; патериці видають мелодійний дзвін під час ходи. Основне призначення патериці зі сандалового дерева – попередити дзвоном живих істот, щоби вони не були випадково розчавленими, щоби монах уник мимовільного злочину – вбивства живої істоти. Але ці вбивства однаково неуникненні. "Мармурове Око" – Джессі Померой (1859–1932), дитина-маньяк, хлопчик-убивця, що виявляв надзвичайну жорстокість до жертв. Мав більмо на оці, звідти й прізвисько. Щоправда, з точки зору сучасної юриспруденції його вину не було доведено.
327
Су Ву (140–60 рр. до н.е.) – китайський дипломат і державний діяч династії Хань. Про нього існує багато легендарних і напівлегендарних історій. У 51 р. до н.е., коли імператор Сюань наказав зобразити на головній галереї головного імператорського палацу портрети 11 ключових посадових осіб, воєначальників і чиновників, які найкраще йому служили, серед них був і Су Ву. Су Ву приписують авторство дуже багатьох текстів.
328
Один із відомих у середньовічній Європі "блукаючих" сюжетів.
329
"Дао де цзин" ("Книга дороги і гідності") – основоположне джерело вчення дао. Дао трактується як природа речей, "небесна воля" або "чисте небуття". Традиційно автором книги ввважається Лао-цзи (VI–V ст. до н.е.).
330
Одне з т.зв. "нещасливих чисел" у Китаї – 14.
331
З англ. – "Жовта риба".
332
Майпу – вулиця в Буенос-Айресі, розташована біля площі Сан-Мартін, на Майпу жив Борхес, його сім'я переїхала туди якраз у період написання "Шести головоломок…".
333
З франц. – стій (стійте), годі, досить уже.
334
З франц. – той, кому на все начхати.
335
Масамора – дешевий традиційний десерт в Аргентині та Перу, який готується з кукурудзяної муки, меду і молока. Сто років тому в Буенос-Айресі на ринку його продавали в основному звільнені раби.
336
Улюблені ласощі Касареса. Гра в тексті побудована довкола того, що, очевидно, йдеться про "аніс-де-флавіньї" (Anis de Flavigny) – одні з найзнаменитіших і найдорожчих французьких ласощів. Це маленькі білі цукерки завбільшки з перлину (тому-то кондитерська називається "Перлина"); їх придумали монахи з абатства Флавіньї. Оригінальна технологія абатства полягала в тому, що, аби виготовити одну цукерку, одне анісове зернятко вмочували в сироп, сушили, знову вмочували – і так до сотні разів. Щоб отримати цукерку завбільшки з перлину, треба було витратити п'ять-шість місяців, тому "аніс-де-флавіньї" продавалися буквально на вагу золота. Нинішня технологія дозволяє виробляти одну цукерку за два тижні, але однаково коробочка з "аніс-де-флавіньї" коштує стільки ж, скільки золота каблучка із самоцвітом.