75
Домінго Фаустіно Сарм'єнто (1811–1888) – один із президентів Аргентини, масон, педагог, письменник і журналіст, намагався модернізувати країну; його реформи опиралися на стимулювання притоку в Аргентину білих емігрантів, насамперед із Італії, Франції, Великобританії, а також на обмеження так званої "кольорової" еміграції. Сарм'єнто ініціював геноцид проти індіанців та гаучо і переслідування метисів. Тут – натяк на його книгу "Спогади про провінцію" (1851), яку Борхес у своїй передмові (1943) назвав "невичерпною книгою", а самого Сарм'єнто – "одиноким апостолом майбутнього". Борхес написав про Сарм'єнто кілька есе і присвятив йому вірш (1964), що вважається хрестоматійним. Біографічний аспект; Джейн Арнетт де Хейзлем, прабабця Борхеса, родом із графства Стаффордшир (Великобританія), Фанні Хейзлем де Борхес – бабця Борхеса, теж британка, Кароліна Хейзлем де Суарес – двоюрідна бабця Борхеса по лінії батька; батько Борхеса дуже гордився своїм англосаксонським походженням, був перекладачем і глибоким знавцем англосаксонської культури та англомовної літератури, а також великим прихильником Сарм'єнто. Крім того, тут і далі – натяк на "Роботи і дні" Гесіода.
76
Хосе Фйораванті (1896–1977) – аргентинський скульптор, відомий так званим методом "прямого різьблення", без використання макетів. Тут, очевидно, – натяк на його скульптуру "Пам'ятник національному прапору" в Росаріо-де-Санта-Фе (1957, у співпраці з Альфредо Бігатті).
77
Хосе Хуліан Марті-і-Перес (1853–1895) – кубинський поет, публіцист і революціонер, лідер визвольного руху за звільнення Куби від іспанського поневолення. Кубинці вважають його національним героєм і називають "Апостолом незалежності". У літературних колах відомий як батько модернізму.
78
З франц. – земельне володіння і (або) грошове утримання, що його надавали у Франції та деяких інших європейських монархіях некоронованим членам королівської сім'ї. Тут – щось цілком безумовне, абсолютно належне, таке, що не підлягає обговоренню.
79
Так – із пакунком на спині – плавали контрабандисти.
80
З ісп. villancico, від villa – село. Вільянсіко – пісенно-танцювальний жанр, який був дуже популярним в Іспанії в XV–XVI ст. У той час вільянсіко майже точно повторює італійську балату. Але в різні періоди вільянсіко називалися різні речі: від чотириголосих вільянсіко – і до сольних пісень у супроводі віуели. Тут, очевидно, йдеться про специфічну різдвяну пісню, українським аналогом було б щось середнє між коломийкою і колядкою.
81
Анатоль Франс (справжнє ім'я – Жак Анатоль Франсуа Тібо, 1844–1924) – французький письменник, літературний критик. Лауреат Нобелівської премії з літератури за 1921 р. Антиклерикал (випускник єзуїтського коледжу), автор гострополітичних соціальних та сатиричних романів.
82
Жуліо Дантас (1876–1962) – португальський письменник, дипломат, політик і журналіст. Серед його творів – сатирична комедія "Вечеря кардиналів" (1902), перекладена понад 25-ма мовами, шедевр португальського театру всіх часів.
83
З франц. – "шляхетне походження зобов'язує", тобто влада і статус накладають відповідальність. Автором цієї формули є Оноре де Бальзак, до 1835 р. цього вислову не існувало.
84
Йдеться про слова з пісні "Au clair de la lune" (з франц. буквально – "У сяйві місяця"). Це французька народна пісня XVIII ст., одна із всесвітньо відомих колискових.
85
Роберто Пайро (1867–1928) – аргентинський письменник та журналіст.
86
Маркос Састре (1808–1887) – аргентинський письменник, педагог, представник так званого "покоління 1837".
87
З франц. – нещастя, халепа, лиха пригода.
88
З франц. – хибний крок, нетактовність.
89
Йдеться про монументальний чотиритомний роман Алена Рене Лесажа (1668–1747) – "Пригоди Жіль Блаза із Сантільяни".
90
Іспанське прізвище і топонім. Про це див. наступні примітки. Тут ідеться про недостойне продовження достойного – творіння Авельянеди в контексті творів Сервантеса.
91
"Позолочений салон" – кімната в Єлисейському палаці, який – офіційна резиденція президента Французької Республіки. Первісно – великий салон мадам де Помпадур. А тому "блискавично вигадана історія" є абсолютно неправдоподібною: "поліцейська облава" в "Salon Doré" за жодних обставин не могла відбутися в дійсності. Хіба що йдеться, наприклад, про бордель.
92
Буквально – "Чорна Гора"; справді, одне з доволі поширених і давніх латиноамериканських прізвищ, часто виводилося з прізвиськ гаучо.
93
Див. "Факундо" Д.Ф.Сарм'єнто.
94
З франц. – яке місце – такі й почесті; кожному пану – належна йому шана.
95
З лат. – в силу самого факту; тим самим; виходячи з очевидного.
96
З франц. – той, якому немає рівних.
97
З франц. – завсідник.
98
Родинний дім у м. Парана (провінція Ентре-Ріос), де народився батько Борхеса, – "замок зі шпилястими башточками".
99
Нік Картер – популярний персонаж масової культури, детектив з американських дешевих "романів з продовженням". Перша історія про Ніка Картера була опублікована в 1886 р., до 1952 р. було видано понад вісім тисяч історій, об'єднаних головним героєм – Ніком Картером.
100
Найубогіша та найвідсталіша провінція Аргентини.
101
Александер Поуп (1688–1744) – великий англійський поет XVIII ст., перекладач Гомерової "Іліади", автор епітафії на надгробку сера Ісаака Ньютона. Це оповідання в загальних рисах може бути співвіднесеним з поемою Поупа "Викрадення локона".
102
Реальне місце в Буенос-Айресі, менш аніж за квартал від дому, де народився Борхес; саме туди маленький Борхес приходив з батьком, знавцем англійської та іспанської поезії, поетом і автором одного опублікованого історичного роману.
103
Філіппо Томмазо Марінетті (1876–1944) – італійський поет, один із основоположників футуризму, водночас був одним із основоположників італійського фашизму, поряд із Муссоліні.
104
Тільбюрі – легка відкрита двоколісна карета, з дашком або без, розроблена на поч. XIX ст. однойменною лондонською фірмою.
105
Нативний, з лат. nativus – природжений, той, який перебуває в природному стані, немодифікований. Протиставляється модифікованому, ненатуральному, неприродному, неприродженому і т.д.