Фан Ше підвівся і серйозно промовив:
– Те, що ви сказали, – абсолютна правда, однак є речі, що їх вам знати все ж не дано. Та я вам про них розповім. Коли після пожежі всі роз'їхалися, я утвердився в переконанні, що талісман захований у будинку. Але шукати його не став. Я звернувся до нашого консула і попросив, щоби мене відправили на батьківщину, а тоді сповістив про це доктора Шу Туна. Той, як я і сподівався, моментально побіг до Тай Аня. Я відвіз свій мішок на корабель і повернувся назад, але підкрався до будинку з того боку, де патіо, і сховався на пустирищі. Майже відразу прийшов Немировський: сусіди сказали йому, що я поїхав. Потім з'явився Тай Ань. Вони вдавали, ніби шукають мене. Потім Тай Ань заявив, що йому терміново треба потрапити на розпродаж меблів на вулиці Майпу, і вони попрощалися. Тай Ань збрехав: уже за кілька хвилин він повернувся. Зазирнув у мою халупу і взяв там лопату, яка служила мені вірою і правдою, коли я порався в садку.
Він нахилився і почав копати – при місячному сяйві, коло самої верби. Минуло зовсім небагато часу, скільки саме – не можу сказати. Раптом він витягнув із землі блискучий предмет. Нарешті я побачив талісман Богині. Тоді я накинувся на зловмисника – і він отримав по заслузі за скоєне.
Я знав, що рано чи пізно мене заарештують. Треба було врятувати талісман. Я сховав його в роті вбитого. Тепер реліквія повертається на батьківщину, повертається у храм Богині, і мої товариші знайдуть її, коли кремують тіло покійника.
Далі я знайшов у газеті сторінку з оголошеннями про аукціони і розпродажі. На вулиці Майпу відбувалися два чи три меблеві аукціони. Я відвідав один із них. За п'ять одинадцята я вже заходив до готелю "Ель Нуево Імпарсіаль". Ось така моя історія. Тепер ви можете передати мене в руки правосуддя.
– Ще чого! Як на мене, вам краще трохи посидіти ось тут! Теперішні люди вміють тільки скиглити і вимагати від влади, щоби та вирішувала їхні проблеми. Немає грошей – влада повинна забезпечити їх роботою; немає здоров'я – влада повинна вилікувати їх у лікарні; хто-небудь скоїть убивство – і замість того, щоби подумати, як можна спокутувати провину, очікують, поки влада їх покарає. Ви можете зі мною не погодитися, ви, мабуть, навіть скажете, що я не маю права так розмірковувати, бо мене самого утримує держава… Та однаково я наполягатиму на своєму, сеньйоре: людині належить бути самодостатньою, мати власну волю і бажання жити.
– Я поділяю вашу думку, сеньйоре Пароді, – повільно промовив Фан Ше. – І сьогодні є дуже багато людей, готових віддати власне життя за саме такі переконання.
Пухато, 21 жовтня 1942 р.
Слово від редактора
Детектив – жанр специфічний, а X.Л.Борхес і О. Бустос Домек – специфічні автори детективів. Мабуть, Борхес, Касарес і Бустос Домек не раз реготали собі утрьох, вклинюючи в серйозну детективну розповідь всілякі зрозумілі хіба лише обраним і найближчим жартівливі натяки-викрутаси, не завжди очевидні літературні алюзії або просто добре замасковані перлини стилю і "великі географічні" жанрові відкриття. Тільки зараз, коли ми по-справжньому знову відкриваємося до світу, Борхес (у цій книжці – разом з Касаресом і Бустосом Домеком) ще раз, хоч і далеко не вперше, повертається до українського читача.
Енциклопедист, геній і просто один із "батьків мови" Борхес впродовж довгих десятиліть залишався в Україні недоусвідомленим і недовідкритим, тому що читати Борхеса треба, тримаючи в умі цілу велику бібліотеку, а можливо, і весь світ. А ще, щоб читати Борхеса, визнаного майстра думки, важливо бути чесною і внутрішньо вільною людиною.
Пишу це – і раптом ловлю себе на думці: адже він лише на п'ять років молодший за Максима Рильського і Віктора Петрова (Домонтовича), одноліток Лаврентія Берії, а Богдан-Ігор Антонич був від Борхеса навіть на десять років молодший.
"Шість головоломок для дона Ісидро Пароді" датовані 1941–1942 роками. Світовій літературі та всім нам неймовірно пощастило, що Борхес народився в Буенос-Айресі, навчався в Женеві і що 18 жовтня 1941 р. він розмовляв із Касаресом про детективні сюжети й Корнеля та його "Комічну ілюзію", а не переховувався у друзів від НКВС і не горів разом з іншими арештантами в покинутій стодолі в селі Непокрите Вовчанського району Харківської області. Чому я про це зараз тут згадую? Та тому, що українського Борхеса треба читати, пам'ятаючи, наприклад, що 27 вересня 1941 року, якраз коли було дописане перше з геніального циклу детективних оповідань від О. Бустоса Домека, в Києві відбувся масовий розстріл (знищені 752 пацієнти психіатричної лікарні ім. Івана Павлова), котрий передував трагедії Бабиного Яру. Для мене – особисто для мене – цей збіг пронизливий і здається зовсім не випадковим.
notes
Примітки
1
Чудово! Так! Це – самовикриття!
Та чуєш, треба нам співпрацювати;
Я чай не п'ю, лиш дай мені сигару!
Роберт Браунінг
2
З франц. – літератор.
3
Так друзі часто називають Бустоса Домека (прим. Хервасіо Монтенегро).
4
Це прізвисько мовою оригіналу цікаво корелює з прізвиськом Анхеля Амадео Лабруна – "Гидкий" (див. примітку про Лабруна).
5
З франц. – після впертого спротиву; цілком знесилівши.
6
Див. примітку про Арсена Люпена.
7
Центральна територія Стародавньої Греції. Усний коментар Михайла Назаренка: тут Борхес і Касарес навмисне переплутали алюзії. "Був я і в Аркадії", et in Arcadia ego.
8
З франц. – збірник; колекція.
9
Іспанська назва мешканця або уродженця портового міста; традиційна самоназва мешканців Буенос-Айреса.
10
Ісп. ranzón, з франц. rançon – буквально "гроші на порятунок"; гроші за викуп полоненого.
11
Ла-Бока (з ісп. – гирло) – припортовий район міста Буенос-Айрес, батьківщина танго.
12
З франц. – випереджувати події.
13
Метью Фіпс Шил (1865–1947) – британський прозаїк (література жахів і наукова фантастика), син ірландця і мулатки, народжений у британських колоніях (о. Монтсеррат), випускник Англійського Королівського коледжу, геній-поліглот. Принц – бо його батько Метью Дауді Шил, радіючи народженню сина, проголосив його принцом Редонди – маленького острова, на якому вони жили (у 1947 р. анексованого Великобританією). Крім того, його перша книжка – збірка детективних оповідань "Князь Залеський" (1895), де князь (принц) Залеський чимось схожий на Шерлока Голмса, а самі оповідання написані під великим впливом Едгара По. Особливістю цих оповідань є те, що друг і співрозмовник князя Залеського – сам Шил (персонаж-містифікація образу реального Шила). Патетичний – бо мова творів Метью Фіпса Шила відзначалася певними особливостями, була ускладненою, пафосною, ексцентрично-піднесеною.