Тридцятого числа, після спільного чаювання, Англада, а він звик думати лише про себе і навіть не підозрює, що я ненавиджу ходити пішки, змусив мене, і це вже не вперше, показувати йому австралійський ставок. Ось ви уявіть собі: припікає сонце, хмари комах… На щастя, я змогла відкрутитися і пішла читати Жіоно[129], ви тільки не подумайте сказати мені, що вам не подобається "Accompagné de la flûte"[130]. Незвичайна книжка, під час читання буквально забуваєш про все на світі. Але я вирішила спершу підійти до Мануеля, який о цій порі завжди сидів на терасі, спостерігаючи за своїми биками. Це вже була майже шоста, я піднялася сходами для прислуги. І раптом я буквально остовпіла і сказала: "Ах!" Жахливе видовище! Я в блузці кольору лосося і в шортах від Віонне стою коло поручнів, а за два кроки від мене – Мануель, прохромлений кинджалом нашого Пампи і приштрикнутий ним до спинки крісла. На щастя, малий бігав за кошенятами і не бачив цього жахливого видовища. Надвечір він повернувся з трофеєм – приніс півдюжини котячих хвостів.
Міс Більгем додала:
– Мені довелося викинути їх до ватерклозету, вони огидно смерділи.
Але вона проговорила ці слова з майже похітливим тремтінням у голосі.
5.
Того вересневого ранку Англада охопило натхнення. Його блискучому інтелекту зненацька відкрилося минуле і майбутнє, історія футуризму і приховані інтриги, що їх дехто з hommes de lettres[131] вів за його спиною – з тим, аби він усе ж таки погодився прийняти Нобелівську премію. Коли Пароді вже було вирішив, що фонтан велемовності Англада вичерпався, поет різко змінив тему, зауваживши з лагідною посмішкою:
– Бідолашний Форменто! Чесне слово, чилійські пірати знають свою справу. Почитайте-но цього листа, шановний Пароді. Вони не хочуть друкувати його кумедний переклад із Поля Валері.
Дон Ісидро взяв аркуш і прочитав:
Вельмишановний сеньйоре!
Ми змушені повторити те, що вже писали, відповідаючи на Ваші листи від 19-го, 26-го та 30-го серпня цього року. Ми не маємо змоги оплатити витрати з видавництва: вартість гранок, оплата авторських прав на ілюстрації від Волта Діснея, привітання з Новим Роком та Великоднем іноземними мовами роблять проект нездійсненним, хіба що Ви погодитеся повністю оплатити вартість макету й покриєте витрати за зберігання продукції меблевому складу "Компресора".
Залишаємося до Ваших послуг!
За заступника керуючого справами Руфіно Хіхена С.
Трохи помовчавши, дон Ісидро заговорив:
– Цей діловий лист наче надіслано із небес. І я починаю зв'язувати кінці з кінцями. Ось тільки щойно ви з величезною насолодою розмірковували про книжки. Тепер дозвольте порозмірковувати мені. Я прочитав цей томик із гарненькими ілюстраціями: ви на двох дибах, ви у дитячому костюмчику, ви на велосипеді – і щиро посміявся. Хто б міг подумати: дон Форменто, цей красунчик із жіночними рисами і з похоронною міною – другого такого ще пошукати – зумів пречудово висміяти, ви вже мені великодушно вибачте, пихатого і бундючного йолопа. Перегляньте-но книжки Форменто, у них там всюди збиткування і глум; ви пишете "Гімни мільйонерам", а цей хлопчисько, на перший погляд, дуже ввічливий і шанобливий, – "Оди до керуючих", ви – "Записки гаучо", а він – "Записки приготувальника пташок та яєць". Знаєте, тепер я можу розповісти, як усе відбулося – від самого початку.
Що ж, спочатку була казочка про викрадені листи. Я відразу викинув цю історію з голови, бо, якщо людина щось загубила, вона не звернеться по допомогу до в'язня. Наш павич, розпустивши хвоста, стверджував, нібито листи компрометували певну даму, що між ним і тією дамою нічогісінько не було і що вони листувалися, керуючись приязню і симпатією, і тільки ними. А говорив він це лише для того, щоби я подумав, ніби ця дама – його коханка. Через тиждень після того в мене побував простодушний і довірливий Монтенегро, він сказав, що наш павич перебуває у страшній тривозі. Цього разу павич поводив себе так, наче справді щось загубив. І навіть звернувся до приватного детектива, який, на відміну від мене, поки що не встиг потрапити до в'язниці. Потім усі поїхали на віллу, де й було вбито Муньягоррі, потім дон Форменто відвідав мене – і в цей момент у мене виникли певні підозри.
Ви сказали, що у вас вкрали листи. Ви навіть натякнули, що це зробив Форменто. Ви хотіли тільки одного: щоби ці листи стали приводом для пліток, щоби поширювалися чутки – про вас і про цю даму. Потім брехня перетворилася на правду: Форменто дійсно викрав листи. Викрав, щоби їх опублікувати. Ви йому осточортіли, і після двогодинного монологу, що його ви сьогодні на мене вилили, я цілком здатен розуміти цього молодого чоловіка. Він вас так страшно зненавидів, що прихованого глуму йому виявилося замало. Він вирішив опублікувати листи, щоби вивести вас на чисту воду, тобто показати всій країні, що насправді між вами і Маріанною нічогісінько не було. Але Муньягоррі дивився на ці всі речі інакше. Він не хотів, щоб його дружину виставили на посміховисько через публікацію всієї цієї дурні. Двадцять дев'ятого числа він намагався поговорити з Форменто, щоби він, так би мовити, не злітав з рейок. Про цю їхню розмову Форменто не сказав мені ані слова. У розпалі сварки прийшла Маріанна, та їм вистачило розуму вдати, ніби вони обговорюють книжку, яку Форменто перекладав із французької. Можна подумати, що простих селян чи пеонів можуть зацікавити якісь ваші книжки! Наступного дня Муньягоррі повіз Форменто до Пілара, щоб надіслати листа видавцям – і таким чином зупинити публікацію листів Маріанни. Але Форменто зміна перебігу подій не влаштовувала, тож він вирішив покінчити з Муньягоррі. Часу на роздуми в нього не залишалося також і тому, що на нього чатувала ще одна небезпека. Могло стати відомо про його любовний зв'язок із сеньйорою Маріанною. Ця дурепа не вміє тримати себе в руках, вона постійно повторює те, що почула від нього: про любов та милосердя та про англійку, яка забула, де її місце… Крім того, якось вона проговорилася, назвавши його при мені пестливим іменем – Пепе.
Коли Форменто побачив, що хлопчик зірвав із себе і викинув усі ті штуки, які його примушував носити батько, він вирішив, що настав ключовий момент. Він діяв дуже впевнено. Забезпечив собі прекрасне алібі тим, що сказав, нібито весь цей час були відчинені двері, що з'єднували його кімнату і кімнату гувернантки. Ані вона, ані наш приятель Монтенегро не заперечили його слів, хоча в таких ситуаціях двері прийнято зачиняти. Форменто дуже добре вибрав зброю. Кинджал належав Пампі – і таким чином підозра падала на двох людей: на самого Пампу, хлопчиська дуже норовливого і, по суті, некерованого, а також на вас, доне Англада, адже ви корчили із себе коханця сеньйори і не раз демонстрували любов до дитячих іграшок. Форменто підкинув до вашої кімнати батіг – спеціально, щоби його там знайшла поліція. А мені він приніс книжку з вашими фотографіями, щоб мої підозри впали саме на вас.