Графиня (реверанс). Сюзанна все приймає. Фігаро (вбік). Немає більшого ошуканства. Сюзанна (вбік). От нам приходить подарунок з подарунків.
Граф (убік). Вона користолюбна, тим краще! Графиня (глянувши в глиб сцени). Я бачу смолоскипи. Граф. Це приготування до твого весілля. Увійдімо на хвилину в один з цих павільйонів, нехай вони перейдуть. Графиня. Без світла?
Граф (легко її тягне). А на що воно? Хіба ми маємо читати?
Фігаро (вбік). Вона йде, далебі! Я підозрював це (наближається). .
Граф (грубим голосом, повертаючись). Хто там ходить?
Фігаро (з серцем). Ходить? Навмисне прийшов.
Граф (тихо до графині). Це Фігаро!.. (Утікає.)
Графиня. Я за вами. (Входить у павільйон з правого боку, тоді як граф зникає в парку, в глибині.)
СЦЕНА VIII Фігаро, Сюзанна (в темряві).
Фігаро (намагається побачити, куди йдуть граф із графинею, яку він приймає за Сюзанну). Я більш нічого не чую. Вони ввійшли. Отже, я вгадав. (Схвильовано.) Ви, невмілі чоловіки, що тримаєте платних шпигів і місяцями цілими блукаєте навколо підозр, не можучи поставити їх на ґрунт, чому ви не робите отак, як я? Від першого дня я стежу за своєю дружиною і підслуховую; в один мах руки я в курсі справи! Прекрасно, немає більш непевності. Тепер знаю, що думати. (Ходить швидко.) На щастя, це мене не клопоче і її зрада аж нічогісінько вже мені не робить. Отже, я їх нарешті викрив!
Сюзанна (наблизившись тихо в темряві. Убік). Ти заплатиш за свої гарні підозри. (Тоном голосу графині.) Хто там ходить?
Фігаро (нестямно). Хто ходить? Той, хто хотів би від щирого серця, щоб чума його задавила, як народився... Сюзанна (голосом графині). Е, та це ж Фігаро! Фігаро (дивиться й каже жваво). Пані графине! Сюзанна. Говоріть тихше.
Фігаро (хутко). Ах, пані, до речі вас Бог привів. Де, ви думаєте, його вельможність?
Сюзанна. Що мені до невдячного? Скажи..
Фігаро (хутчій). А Сюзанна, моя наречена, де, гадаєте, може вона бути?
Сюзанна. Але говоріть тихо!
Фігаро. Ця Сюзон, що її вважали такою чесною, що виявляла себе такою стриманою! Вони он там зачинилися. Я покличу людей.
Сюзанна (закриваючи йому рот рукою, забуває підробляти голос). Не кличте!
Фігаро (вбік). А, це Сюзон! God-dam!
Сюзанна (голосом графині). Ви здаєтесь неспокійним.
Фігаро (вбік). Злодійка, хоче мене піймати!
Сюзанна. Треба нам помститись, Фігаро.
Ф і г а р о. Чи ви відчуваєте гарячу охоту?
Сюзанна. Я не була б дружиною! Але мужчини мають до того сотні засобів.
Фігаро (таємно). Пані, тут нема нікого зайвого. Спосіб дружини... вартий усіх наших!
Сюзанна (вбік). Як би я йому надавала ляпасів!
Фігаро (вбік). Це було б весело, до весілля.
Сюзанна. Але що з такої помсти, яка не містить трошки кохання?
Фігаро. Всюди, де ви його не побачите, вірте, що воно є під маскою поваги.
Сюзанна (вражена). Не знаю, чи ви щиро так думаєте, але ви кажете це нещиро.
Фігаро (з комічним запалом, на колінах). Ах, пані, Я вас обожнюю. Подивіться на час, місце, умови, і нехай злість додасть вам до приємності, якої бракує моєму проханню.
Сюзанна (вбік). Рука в мене горить. Фігаро (вбік). Серце моє б'ється. Сюзанна. Але, добродію, чи подумали ви?.. Фігаро. Так, пані, так, я подумав. Сюзанна. ...Що для гніву і кохання... Фігаро. ...Все, що відкладається, втрачено. Вашу руку, пані!
Сюзанна (своїм звичайним голосом, даючи йому ляпаса.) Ось вона.
Фігаро. Ах, чорт! Який ляпас!
Сюзанна (даючи другий). Який ляпас? А цей?
Ф і г а р о. Та що це? До чорта! Чи це тут день ляпасів?
Сюзанна (б'є його при кожній фразі). А, що це? Сюзанна. І от за твої підозри, от за твою помсту і твою зраду, за твої заходи, твої образи й проекти. "Чи це кохання?" Скажи, як сьогодні зранку.
Фігаро (сміється, підіймаючись). Santa Barbara! Так, це кохання! О, щастя! О, насолода! О, сто разів щасливий Фігаро! Бий, моя кохана, не втомлюючись. Але коли ти мені спишеш усе тіло синцями, поглянь прихильно, Сюзон, на найщасливішого чоловіка, якого тільки била коли дружина.
Сюзанна. "Найщасливішого!" Ледащо! А не зводив ти графиню такими теревенями, що, я забуваючи про себе саму, справді задля неї готова була піддатися.
Фігаро. Чи міг я помилитися, чувши твій чудовий голос?
Сюзанна (сміючись). Ти мене впізнав? Ах, як я пом-щуся!
Фігаро. Добре побити і ще й сердитися на нього ж — це надто по-жіночому! Але скажи, з якої щасливої обставини я бачу тебе тут, коли я думав, що ти з ним; і як цей одяг, що мене одурив, показує нарешті, що ти невинна...
Сюзанна. Це ти невинний, що прийшов у ту пастку, яка вготована іншому! Хіба це наша біда, що, хотівши застукати лисицю, ми впіймали їх аж дві?
Фігаро. Хто ж піймав другу?
Сюзанна. Його дружина.
Фігаро. Його дружина?
Сюзанна. Його дружина.
Фігаро (несамовито). Ах, Фігаро! Іди, повісься! Ти не вгадав цього! Його дружина? О, дванадцять і п'ятнадцять тисяч разів спритне жіноцтво! То, значить, поцілунки в цьому лужку?..
Сюзанна. Були дані пані.
Ф і г а р о. А пажів поцілунок?
Сюзанна (сміючись). Панові.
Ф і г а р о. А тоді за кріслом?
Сюзанна. Нікому.
Фігаро. Чи ви певні?
Сюзанна (сміється). Буде дощ ляпасів, Фігаро. Фігаро (цілує їй руку). Твої — то цяцьки, а графів був важкий.
Сюзанна. Ну, гордуне, впокорюйся!
Фігаро (робить те все, що каже). Справедливо. На коліна, низенько схилися, простелися долічерева.
Сюзанна (сміючись). А, той бідний граф! Якої праці він собі завдав...
Фігаро (підіймається з колін). Щоб спокусити власну дружину!
Граф входить з глибини сцени і йде просто до павільйону праворуч себе; Фігаро, Сюзанна.
Граф (сам собі). Даремно її шукаю в парку; може, вона увійшла сюди.
Сюзанна (тихо, до Фігаро). Це він.
Граф (відчиняючи павільйон). Сюзон, чи ти тут?
Фігаро (тихо). Він її шукає, а я думав...
Сюзанна (тихо). Він її не впізнав.
Фігаро. Докінчімо його, хочеш? (Цілує їй руку.)
Граф (обертаючись).Чоловік біля ніг графині!.. Ах, Я не маю зброї! (Наближається.)
Фігаро (підіймається цілком; підробляючи голос). Пробачте, пані, я не подумав, що це звичайне місце наших побачень було призначене для весілля.
Граф (убік). Це той, що був у кабінеті сьогодні вранці. (Б'є себе по лобі.)
Фігаро (каже далі). Але не треба казати, що така дурна перешкода не затримає нашу любовну втіху.