СЦЕНА IV
Фігаро, графиня в одежі Сюзанни, Сюзанна в одежі графині, Марселіна.
Сюзанна (тихо до графині). Так, Марселіна мені сказала, що Фігаро прийде.
Марселіна. Він там є; тихше говори.
Сюзанна. Отже, один нас слухає, а другий має прийти мене шукати. Починаймо.
Марселіна. Щоб не прослухати й слова, сховаюся у павільйоні. (Входить до павільйону, куди пішла Фаншетта.)
СЦЕНА V
Фігаро, графиня, Сюзанна.
Сюзанна (голосно). Пані тремтить! Може, вам холодно?
Графиня (голосно). Вечір вогкий, я відійду.
Сюзанна (голосно). Якщо пані мене не потребує, я піду на хвилину подихати свіжим повітрям під цими деревами.
Графиня (голосно). Ти простудишся — вечірня роса. Сюзанна (голосно). Я звикла.
Фігаро (вбік). Еге ж, роса! (Сюзанна відходить до куліси з боку, протилежного до Фігаро).
СЦЕНА VI
Фігаро, Керубіно, граф, графиня, Сюзанна. (Фігаро і Сюзанна кожне окремо по обидва боки передньої
сцени.)
Керубіно (в офіцерському одязі, йде, приспівуючи весело уривок із романсу).
Ля, ля, ля, і т. д.
Я мав хрещену маму,
Що дуже полюбив.
Графиня (вбік). Малий паж.
Керубіно (зупиняється). Тут хтось ходить. Ховаймося мерщій у мій притулок, де Фаншетта... Це якась дружина!
Графиня (слухає). Ах, Боже мій!
Керубіно (нахиляється, придивляючись здалека). Чи я помиляюся? По цьому пір'ю на голові, що видно в присмерку здалека, мені здається, що то Сюзон.
Графиня (вбік). Що, як граф прийде!.. (Граф показується в глибині.)
Керубіно (підходить і бере за руку графиню, що борониться). Так, це чарівна дівчина, що зветься Сюзанна. Е, чи міг би я помилитись? Це її м'якенька рука, це вона так тремтить; а це моє серце забилось! (Він хоче притулити до свого серця графинину руку, вона її вириває.) Графиня (тихо). Ідіть собі.
Керубіно. Якщо ти пожаліла мене і навмисне прийшла в це місце парку, де я від якогось часу сховався... Графиня. Фігаро прийде.
Г р а ф (наближається, до себе). Чи це я бачу не Сюзанну?
Керубіно (до графині). Я зовсім не боюся Фігаро, бо ти не його дожидаєш.
Графиня. А кого ж?
Граф (убік). Вона там із кимось.
Керубіно. Крутійко, ти чекаєш на графа, що просив у тебе цього побачення вранці, коли я був за кріслом.
Граф (убік, люто). Це знову той проклятий паж!
Фігаро (вбік). Кажуть, що не треба підслуховувати!
Сюзанна (вбік). Малий балакун!
Графиня (до пажа). Зробіть мені ласку, йдіть собі.
Керубіно. Але принаймні не піду, не діставши плати за свою слухняність.
Графиня (злякана). Ви хочете?..
Керубіно (палко). Спершу двадцять поцілунків за тебе, а потім сто — за твою прекрасну пані.
Графиня. Ви посмієте?..
К е р у б і н о. О, вже ж, що посмію; ти заступаєш її місце біля графа, а я — графове місце біля тебе. Найбільш одурений буде Фігаро.
Фігаро (вбік). Харцизяка!
Сюзанна (вбік). Сміливий, як паж. (Керубіно хоче обійняти графиню; граф стає між ними і дістає поцілунок.) Графиня (відходячи). О Боже!
Фігаро (вбік, почувши поцілунок). Я мав одружитися з миленькою особою! (Слухає.)
Керубіно (мацаючи графове убрання, вбік). Це Граф! (Утікає в павільйон, куди увійшли Фаншетта й Марселіна.)
СЦЕНА VII
Фігаро, граф, графиня, Сюзанна.
Фігаро (наближається). Я зараз... Граф (гадаючи, що говорить до пажа). Раз ви поки що не повторюєте поцілунку.. (Він думає, що дає йому ляпаса.)
Фігаро (що саме опинився перед ним, дістає удар). Ай!
Граф. ...то от, хоч за перший заплачено.
Фігаро (вбік, відходить потираючи щоку). Не все буває користь від підслуховування.
Сюзанна (з другого боку, голосно сміється). Ха! ха! ха! ха!
Граф (до графині, що він її вважає за Сюзанну). Чи можна що-небудь зрозуміти в цьому пажеві? Він дістає здоровенного ляпаса і втікає регочучись.
Фігаро (вбік). Чи йому плакати від цього!..
Граф. Що це, справді, кроку не можна ступити.. (До графині.) Але, облишмо цю комедію, вона отруює приємність, яку я маю, побачивши тебе на цій галявинці.
Гр а ф и н я (наслідуючи Сюзаннин голос). А ви сподівалися?
Граф. Отримавши твою хитромудру записку! (Бере її за руку.) Ти тремтиш?
Графиня. Я злякалася.
Граф. Я взяв її не для того, щоб залишити тебе без поцілунку (Цілує її в чоло.) Графиня. Це вільності! Фігаро (вбік). Хитра з біса! Сюзанна (вбік). Чудова!
Граф (бере за руку свою дружину). Але яка тонка й м'якенька ручка; і графиня не має такої прекрасної руки!
Графиня (вбік). О, упередження!
Граф. Чи має вона таку міцну й кругленьку руку, ці гарні пальчики, делікатні й жартівливі?
Графиня (голосом Сюзанни). То значить, любов?..
Граф. Любов... Це тільки роман серця. Втіха є його змістом; вона мене приводить до твоїх колін.
Графиня. Ви вже її не любите?
Граф. Я її люблю дуже, але три літа спільного життя роблять подружжя аж надто споважнілим!
Графиня. Чого ж бракує вашій дружині?
Граф (милуючи її). Того, що находжу в тобі, красо моя...
Графиня. Але скажіть...
Граф. Не знаю: може менше одноманітності, більше перцю у поведінці, чогось такого, що чарує, часом — непоступливості, хіба я знаю? Наші дружини думають, що все вже зробили, раз кохають нас. Сказавши це, вони нас кохають, кохають, якщо кохають, і такі поблажливі, такі послужливі, і завжди і без перестану, що одного прекрасного вечора з великим здивуванням знаходиш ситість, там, де шукав щастя.
Графиня (вбік). Ах, яка наука.
Граф. Справді, Сюзон, я дуже часто думав, що коли ми ганяємося деінде за тією втіхою, що тікає від нас вдома, то це через те, що вони не вчаться доволі підтримувати нашого потягу щоразу кохатися по-новому, відживляти, скажу так, чари володіння ними, різнобарвністю.
Графиня (вколота). То вони повинні все?..
Граф (сміючись). А чоловік — нічого? Чи нам змінювати закон природи? Нашим завданням було їх собі здобути, а їх...
Графиня. їх?
Граф. Утримувати нас поряд. Про це якраз дуже часто забувають.
Графиня. Я вже не забуду. Граф. І я. Фігаро (вбік). І я. Сюзанна (вбік). І я!
Граф (беручи за руку свою дружину). Тут іде луна; говорімо тихше. Ти не маєш жодної потреби про те думати, бо тебе любов створила такою жвавою й такою гарною! Трошечки тобі вередування — і ти будеш найпринадніша коханка. (Цілує її в чоло.) Сюзанно, кастилець над усе має своє слово. От усе золото, обіцяне за викуп того права, що я вже не маю, на ті солодкі хвилини, що ти мені даруєш. Але що ласка, яку ти вкладаєш, вища над усяку ціну, я додамчце цей діамант, а ти його носитимеш заради любові до мене.