Лафонтен
Це слово не має того неприємного відтінку, яке є в слові царедворець, а саме про нього говорить Фігаро.
Але якби я став детально описувати царедворця, якби я, намагаючись нічого не забути, зобразив, як він двозначно поводиться, гордовито, але разом з тим улесливо, як гордовито він плазує, які завеликі, але цілком безпідставні в нього претензії, як він лише для того, щоб стати головою гуртка навчається поблажливому тону, як він змішує з брудом ворогів, які могли б похитнути його становище, як він отримує прибуток з того, що мало б надати йому лише пошану, як він віддає начальникові свою наложницю, щоб начальник потім заплатив за отримане задоволення, і так далі, і таке інше нескінченно, — якби я взявся за це, мені знов і знов довелося б звертатися до двовірша Фігаро:
Отримувати, брати, вимагати ще — Ось формула з трьох славетних правил.
Особисто я таких царедворців не знаю. Кажуть, нібито вони були при Генріху III та при інших королях, але це вже справа істориків. Я ж вважаю, що аморальні люди, наче святі: сто років має минути, щоб можна було їх канонізувати. Втім, оскільки я обіцяв дати критику своїй п'єсі, то слід врешті-решт мені стримати слово.
Отже, взагалі, головний її недолік полягає у тому, що я "писав її, не знаючи реального життя, що вона не має нічого спільного з реальністю і не дає жодного уявлення про сучасне суспільство, що мораль, яку я зобразив у ній, низька і розпусна, а головне, аж ніяк не правдоподібна". Ось, що ми нещодавно читали на сторінках нашої преси в чудовій статті однієї шановної людини, якій бракує лише краплини розуму, щоб стати посереднім письменником. Але яким би він не був, а я ніколи не вдавався до криводушних та віроломних звичок звіра, який, вдаючи, що не дивиться на вас, завдає вам удару стилетом у бік, і я приєднуюсь до його думки. Я згоден з тим, що минула генерація була дуже схожа на дійових осіб моєї п'єси і що майбутня генерація теж буде схожа на них, але теперішня аж ніяк не схожа на них. Ще жодного разу я не зустрічав ні чоловіка-спокусника, ні розпусного вельможу, ні жадібного придворного, ні не-освіченого або упередженого суддю, ні лайливого адвоката, ні процвітаючих посередностей, ні заздрісних пліткарів. Якщо ж чесні люди, які не знаходять між собою та дійовими особами п'єси нічого спільного, все ж таки повстають проти неї і безперестанно лають її, то це лише через повагу до своїх дідусів та ніжні почуття до їх онуків. Сподіваюся, що після цього пояснення мені дадуть спокій. І НА ЦЬОМУ Я ЗАКІНЧУЮ.
ДІЙОВІ ОСОБИ
Граф Альмавіва, великий корехідор Андалузії. Графиня, його дружина. Фігаро, камердинер графа і домоправитель. Сюзанна, перша камеристка графині і наречена Фігаро. Марселін а, економка.
Антон і о, садівник, дядько Сюзанни, батько Фаншетти. Фаншетта, дочка Антон і о. К е р у б і н о, перший паж графа. Бартоло, севільський лікар.
Базиль, учитель клавесина, який дає уроки графині.
Дон Гусман Бридуазон, суддя.
Дубльмен, писар, секретар дона Гусмана.
Судовий пристав при засіданні.
Гріп-Солейль, молодий пастух.
Молода пастушка.
Педрильйо, графський ловчий.
Гурт слуг.
Гурт селянок.
Гурт селян.
Дійові особи без реплік.
Сцена в замку Агуас-Фрескас за три милі від Севільї.
ХАРАКТЕРИ І КОСТЮМИ ДІЙОВИХ ОСІБ
Граф Альмавіва має бути відіграний дуже шляхетно, але з грацією й легкістю. Зіпсута його натура не повинна нічого відбирати від доброго тону його манер. У звичаях того часу значні особи трактували як жарт будь-які любовні інтрижки. Цю роль тому важко зіграти, що персонаж постійно є жертвою; але зіграний у виконанні чудового актора (пана Моле), він увиразнив усі інші ролі і забезпечив успіх п'єси.
Костюм його в першому й другому актах — мисливський, він у високих черевиках (старий іспанський костюм). З третього акту й до кінця — пишний іспанський костюм.
Графиня, охоплена двома протилежними почуттями, повинна демонструвати тільки приглушену чутливість або гнів, дуже поміркований; особливо у ній не має бути нічого такого, що принижувало б в очах глядача її милу натуру й доброчесність. Ця роль, одна з найважчих у п'єсі, — виявила повною мірою великий талант панни Сен-Валь молодшої.
Костюми її в 1, 2 і 4 діях — зручний пеньюар і ніяких прикрас на голові: вона у себе вдома і вважається недужою. У п'ятій дії вона у костюмі з високою зачіскою Сюзанни.
Фігаро. Особливо треба порадити акторові, що гратиме цю роль, добре перейнятися її духом, як те зробив пан Дазенкур. Якби він добачив у ній не розум, заправлений веселістю і дотепністю, а що інше, особливо якби він додав бодай трошки шаржу, він би провалив цю роль, котру перший комік театру пан Превіль мав за таку, що надасть честі талантові будь-якого актора, який зумів би вхопити її численні відтінки і зміг би піднестися до повного осягнення цього образу.
Його костюм той, що і в "Севільському цирульнику".
С ю з а н н а. Молода метка особа, спритна й весела, але не тією майже безсоромною веселістю наших спокусниць-субреток. її гарненький характер змальовано в передмові, і саме за цією передмовою акторка, що не бачила панну Конта, повинна його студіювати, щоб добре зіграти.
її костюм у перших чотирьох діях — білий корсаж з баскою дуже елегантний, така сама спідниця і ток, головний убір, що його наші торговки назвали відтоді "а-ля-Сюзанн". У святкуванні в 4 дії граф покладав їй на голову ток із довгим серпанком, з високими перами й білими стяжками. Вона має в п'ятій дії пеньюар своєї пані і ніяких прикрас на голові.
Марселіна — жінка розумна, з роду трохи жвава, але помилки молодості й досвід змінили її вдачу. Якщо акторка, що її грає, підійметься з належною гідністю до моральних висот, яких досягає Марселіно у третій дії, вона додасть інтересу публіки до цього твору.
її костюм — одяг іспанської дуеньї скромного кольору, чорний чепець на голові.
Антоніо має показуватись не п'яний, а тільки "напідпитку"; він помалу тверезіє, так що в п'ятій дії вже майже тверезий.
Його костюм — іспанський селянський костюм, з відкиненими назад рукавами, капелюх та білі туфлі.
Фаншетта — дівча дванадцяти років, дуже наївне. її маленька сукня — рудуватий корсаж з петлицями й срібними ґудзиками, спідниця яскравого кольору і чорна шапочка з пір'ям. Інші селянки на весіллі одягнуті в такі ж костюми.