І на глибокому декольте. Коротше кажучи, в "Добрій Книзі" пророка Лободи, в її ілюстрованому виданні, Літта Нейд з певністю могла би бути зображеною на гравюрі, що відкривала розділ "Про хтивість нечисту".
Кажучи ще коротше, Літта Нейд була тією жінкою, з якою тільки повний ідіот міг мати бажання зв'язатись довше, ніж на дві доби. Найцікавішим було те, що саме за такими власне жінками упадали зазвичай ватаги чоловіків, схильних до серйозних відносин.
Випромінювала аромат фрезії та абрикосу.
Геральт вклонився, після чого зробив вигляд, що статуетка на фонтані його цікавить більше, ніж фігура і декольте чародійки.
— Запрошую, — повторила Літта, вказуючи на малахітовий стіл і два плетених крісла. Зачекала, поки він всядеться, сама, сідаючи, похизувалась витонченою литкою і черевичком зі шкіри ящура.
Відьмак зробив вигляд, що вся його увага цілком зосереджена на карафці з вином й тарелі з фруктами.
— Вина? Це Нугарус із Туссента, на мою думку, воно краще ніж розрекламоване Ест-Ест. Також є Кот-де-Блессюр, якщо віддаєш перевагу червоному. Налий нам, Мозаїк.
— Дякую. — Прийняв із рук дівчини келих, всміхнувся їй. — Мозаїк. Красиве ім'я.
Помітив у її очах переляк.
Літта Нейд поставила келих. Зі стуком, який мусив привернути його увагу.
— Ну і що, — мотнула головою й рудими локонами, — привело славнозвісного Геральта із Рівії в мою скромну оселю? Просто вмираю з цікавості.
— Внесла за мене заставу, — сказав умисно сухо. — Тобто, взяла на поруки. Завдяки твоїй щедрості я вийшов із темниці. До якої потрапив також завдяки тобі. Правда ж? Через тебе провів в буцегарні тиждень?
— Чотири дні.
— Чотири доби. Хотів би, якщо це можливо, дізнатись причини, якими керувалась. Обидві.
— Обидві? — Піднесла брови і підняла келих. — Причина всього одна. І та сама.
— Ага. — Зробив вигляд, що вся його увага тепер прикута до Мозаїк, яка поралась на протилежному боці патіо. — Та сама, через яку донесла на мене, запроторила в тюрму і з неї потім визволила?
— Браво.
— В такому разі, запитаю — для чого?
— Аби довести тобі, що можу це зробити.
Зробив ковток вина. До речі, чудового.
— Довела, — кивнув, — що можеш. Загалом, могла б мені про це повідомити, хоча б просто в очі, зустрівши посеред вулиці. Я б повірив. Вирішила зробити це інакше і переконливіше. Питаю знов, — що далі?
— А мені самій цікаво, — кинула на нього хижий погляд з-під довгих вій. — Але най все йде як йде. Можу тільки сказати, що дію від імені та на прохання деяких моїх побратимів. Чародіїв, які мають щодо твоєї персони певні плани. Вищезазначені чародії, яким відомі мої дипломатичні таланти, визнали мене особою, гідною того, аби проінформувати тебе про їхні плани. На разі це все, що можу тобі відкрити.
— Цього замало.
— Маєш рацію. Проте, сором казати, на даний момент сама більше нічого не знаю, не очікувала, що ти з'явишся так скоро, що так швидко дізнаєшся, хто вніс заставу. Це взагалі мало би залишитись таємницею. Як тільки-но я дізнаюсь більше, ти також дізнаєшся більше. Будь терплячим.
— Як щодо моїх мечів? Це також елемент гри? Тих таємних чародійських планів? Чи черговий доказ того, що можеш?
— Про твої мечі мені нічого не відомо, що б це не означало.
Відьмак не надто йняв їй віри. Але не став продовжувати цю дискусію.
— Твої побратими-чародії, — мовив, — наввипередки демонструють мені свою антипатію і ворожість. Зі шкури вилазять, аби мені насолити і додати зайвих проблем. Гадаю, маю повне право вважати, що вони доклали рук до всіх тих неприємностей, які мене останнім часом переслідують. Ціла низка нещасних випадків. Запхали мене за грати, потім випустили, потім повідомили про певні плани щодо моєї особи. Що твої побратими утнуть наступного разу? Боюсь навіть висувати здогади. Ти вельми дипломатично, визнаю це, радиш мені бути терплячим. Але у мене немає іншого виходу. В будь-якому випадку змушений чекати, поки розпочата через твій донос справа потрапить на розгляд.
— А тим часом, — всміхнулась чародійка, — можеш на повну насолоджуватись свободою та користуватись її перевагами. На суді ти виступатимеш як вільна людина. Якщо справа взагалі дійде до суду, бо це ще вилами по воді писане. Якщо ж і дійде, то все одно не маєш жодних підстав для непокоєння. Довірся мені.
— З довірою, — відповів їй усмішкою, — можуть виникнути проблеми. Починання твоїх побратимів останнім часом неабияк підірвали мою довіру. Але я постараюсь. Думаю, мені час іти. Щоби довіряти і терпляче чекати. Моє шанування.
— Не поспішай так. Ще хвилинку. Мозаїк, вино.
Поворухнулась у кріслі, змінивши позу. Відьмак надалі вперто робив вигляд, що не помічає коліно і стегно, які виднілись у розрізі сукні.
— Що ж, — промовила наступної миті, — нема чого ходити околясом. В нашому середовищі відьмаків ніколи не жалували, хоча досить було просто ігнорувати вас. Було так до певного часу.
— До часу, — йому набридли ці натяки, — коли я зв'язався з Йеннефер.
— От і ні, помиляєшся, — зупинила на ньому погляд своїх нефритових очей. — Навіть двічі. Primo, це не ти зв'язався з Йеннефер, а вона з тобою. Secundo, той зв'язок мало кого обходив, зрештою, і не такі екстравагантні стосунки серед нас траплялись. Переламним моментом стало ваше розставання. Коли то сталось? Рік тому? Ах, як швидко плине час…
Витримала ефектну паузу, чекаючи на його реакцію.
— Так, рік тому, — продовжила, коли стало ясно, що реакції вона не дочекається. — Частина нашої спільноти… невелика, але впливова… звернула на тебе свою увагу. Не всім було зрозуміло, що там між вами сталось. Одні з нас вважали, що Йеннефер нарешті отямилась і покинула тебе, виставивши за поріг. Інші, навпаки, наважились припустити, що це ти прозрів і сам втік світ за очі, а Йеннефер впіймала облизня. В результаті, як вже говорила, ти звернув на себе увагу. І, як слушно зауважив, став об'єктом антипатії. А, ще були такі, що хотіли тебе якось покарати. На твоє щастя, більшість вирішила, що не варта справа заходу.
— А ти? До якої частини спільноти належала ти?
— До тієї, — Літта скривила коралові уста, — яку твоя любовна афера, уяви собі, лише забавляла. Інколи смішила. Часом ставала причиною азартних розваг. Особисто я завдячуючи тобі, відьмаче, отримала чималий прибуток. Побились об заклад, як довго ти витримаєш з Йеннефер, ставки були високими. Моя ставка виявилась виграшною. І я зірвала куш.