Граф (тихо до Розіни). А щодо вашого листа, я ніяк не міг вигадати причини, щоб залишитися тут...
Фігаро (здалеку, щоб попередити). Гм... Гм...
Граф Я в розпачі, що моє переодягання і цього разу не дало користі.
Розіна (перелякана). Ах...
Бартоло. Дуже добре, пані! Не соромтеся. Як! На моїх очах, при мені, мене зважуються так ображати!
Граф. Але що з вами, сеньйоре?
Бартоло. Віроломний Алонсо!
Граф. Сеньйоре Бартоло, якщо у вас часто бувають примхи, свідком яких мене зробив випадок, я не дивуюся більше, що думка бути вашою дружиною викликає в пані огиду.
Розіна. Його дружиною? Я? Жити ціле життя коло ревнивого старого, що замість щастя засуджує мене на жахливу неволю!
Бартоло. Ах, що я чую!
Розіна. Так, я це кажу відверто. Я віддам серце й руку тому, хто зможе мене вирвати з цієї жахливої в'язниці, де беззаконно тримають мене, й усе моє майно. (Розіна виходить).
СЦЕНА XIII Бартоло, Фігаро, граф. Бартоло. Гнів мене душить.
Граф. Справді, сеньйоре, важко, примусити молоду жінку...
Фігаро. Так, молода жінка і старий чоловік — ось що запаморочило йому голову.
Бартоло. Як! Але ж я спіймав їх на гарячому! Клятий цирульник... У мене з'являється бажання...
Фігаро. Я тікаю, він божевільний.
Граф. Я також. Слово честі, він божевільний.
Фігаро. Він божевільний, божевільний...
(Виходять.)
СЦЕНА XIV Бартоло.
Бартоло (сам, кричить їм услід). Я божевільний! Ганебні підбурювачі! Посланці диявола, на якого ви всі працюєте і який може вас усіх забрати!.. Я — божевільний! Я їх бачив так, як бачу цей пюпітр... І так нахабно брехати! Тільки Базиль може мені пояснити це все. Так, пошлю по нього. Гей! Хто-небудь!.. Ах, я забув, що нема нікого... Сусід, перший стрічний, однаково хто!.. Так можна зовсім позбутися голови!
ДІЯ ЧЕТВЕРТА
СЦЕНА І
На сцені темно. Бартоло, дон Базиль тримає паперовий ліхтар.
Бартоло. Як, Базилю, ви його не знаєте? Хіба це можливо?
Базиль. Хоч сто разів мене питайте, я відповім вам те саме. Якщо він передав вам Розіниного листа, це, безперечно, графів посланець. Але, зважаючи на цінність подарунка, дуже можливо, що це сам граф.
Б а р т о л о. Це неймовірно! Але щодо цього подарунка... нащо ви його прийняли?
Базиль. Здавалося, що ви з ними були в повній згоді. Я нічого не розумів у цьому. А в тих випадках, коли не знаєш, на що зважитися, гаманець з золотом для мене завжди незаперечний доказ. До того, як говориться в приказці: "На чужому коні..."
Бартоло. Знаю, "...далеко не поїдеш".
Базиль. Ні, "поїдеш куди хочеш".
Бартоло (здивовано). Ага?
Базиль. Авжеж! Я переробив так декілька приказок. Але перейдімо до нашої справи. На що ви зважилися?
Бартоло. Ви самі на моєму місці, Базилю, чи не доклали б усіх зусиль, щоб заволодіти нею?
Базиль. Слово честі, ні, пане. Кажу вам, що заволодіти — це ще мало. Користуватися, ось у чому щастя. Моя думка така: одружитися з жінкою, що вас не любить, значить, зазнати...
Бартоло. Ви б боялися лихої пригоди?
Базиль. Е, пане, їх тепер багато! Усе-таки я б не силував її.
Бартоло. Дуже вдячний, Базилю! Краще хай вона плаче зі мною, ніж мені вмирати без неї.
Базиль. Хіба це загрожує вашому життю? Тоді одружуйтеся, лікарю, одружуйтеся!
Бартоло. Я так і зроблю. І саме цієї ночі.
Базиль. Отже, до побачення. Пам'ятайте, що у розмовах із вихованкою, треба усіх чоловіків змалювати в най-чорніших фарбах.
Бартоло. Це гарна порада.
Базиль. Наклепи, лікарю, наклепи! Це завжди допомагає.
Бартоло. Добре. Я маю Розіниного листа, що мені передав цей Алонсо. Проти свого бажання, він навчив мене, як ним скористатися.
Базиль. Прощавайте. О четвертій годині ми всі будемо тут.
Бартоло. Чому не раніше? Базиль. Неможливо. Нотар зайнятий. Бартоло. На шлюбі?
Базиль. Так, у цирульника Фігаро. Він одружує свою племінницю.
Бартоло. Кого? Він не має племінниці.
Базиль. Вони так сказали нотареві.
Бартоло. Чорт візьми цього Фігаро!.. Тут є якась змова.
Базиль. Ви так гадаєте?..
Бартоло. Бігме! Ці люди такі хитрі. Слухайте, друже мій, я не спокійний. Ідіть до нотаря. Хай він зараз же з вами прийде сюди.
Базиль. Дощ, погода жахлива, та ніщо не спинить мене. Але що ви робите?
Бартоло. Я вас проведу: цей Фігаро покалічив усіх моїх слуг. Я лишився сам-один.
Базиль. У мене є ліхтар.
Бартоло. Добре, Базилю, візьміть мого ключа. Отже, я чекаю на вас і буду сторожити. Ніхто, крім вас і нотаря, не ввійде сюди.
Базиль. Ви такий обережний, що можете бути цілком спокійні. Усе буде по-вашому.
СЦЕНА II Розіна сама, виходить зі своєї кімнати.
Розіна. Мені здалося, ніби тут хтось говорив. Уже північ, а Ліндора нема! Хоча ця погана погода могла йому допомогти. Напевно нікого не зустрів би... Ах, Ліндоре! Якщо ви мене обдурили... Що це за шум?.. Боже, це мій опікун! Піду до себе.
СЦЕНА III
Розіна, Бартоло.
Бартоло (тримає світло). А, Розіно, ви ще не пішли до себе...
Розіна. Я вже йду.
Бартоло. Під час такої погоди ви однаково не заснете, а я маю дещо негайне вам сказати.
Розіна. Чого ви хочете від мене? Чи не досить мучити мене цілий день!
Бартоло. Розіно, вислухайте мене!
Р о з і н а. Я вас вислухаю завтра.
Бартоло. Хвилину, благаю вас!
Розіна (вбік). Що, як він прийде?
Бартоло (показує її листа). Чи ви знаєте цей лист?
Розіна (пізнає його). А, Боже мій!..
Бартоло. Я не маю наміру вам докоряти, Розіно, у ваших літах можна помилятися, але я ваш друг, вислухайте мене.
Розіна. Я більше не можу!
Бартоло. Цей лист, якого ви написали до графа Аль-мавіви...
Розіна (здивовано). До графа Альмавіви?
Бартоло. Ви бачите, яка жахлива людина цей граф: отримавши листа від вас, він зараз же почав ним хвалитися, і передав одній жінці, яка віддала листа мені.
Розіна. Граф Альмавіва...
Бартоло. Так, вам важко уявити собі цей жах. Недосвідченість, Розіно, робить вас, жінок, довірливими й легковірними, але послухайте, у яку пастку вас хотіли заманити. Ця жінка мені зізналася в усьому, очевидно, щоб позбутися такої небезпечної суперниці, як ви. Я здригаюся! Найогидніша змова між Альмавівою, Фігаро й Алонсо, цим нібито учнем Базиля, ганебним агентом графа, втягла б вас у безодню, звідки немає порятунку.
Розіна (приголомшена). Який жах!.. Як? Ліндор!.. Як?.. Цей молодий чоловік!..