Нотар. Отже, я маю честь говорити з ясновельможним графом Альмавівою?
Фігаро. Авжеж.
Базиль (убік). Невже для цього лікар дав мені ключа?..
Нотар. Річ .у тім, що в мене є два контракти, ваша вельможносте. Не переплутаймо їх: ось ваш; а ось сеньйора Бартоло з сеньйорою... теж Розіною. Це, очевидно, дві сестри, що мають однакове ім'я?
Граф. Нічого, підписуймо. Дон Базиль буде такий ласкавий і підпишеться за другого свідка. (Підписують.)
Базиль. Але, ваша вельможносте, я не розумію...
Граф. Ах, пане Базиль, всяка дрібниця вас турбує, все вас дивує!
Базиль. Ваша вельможносте... але якщо лікар...
Граф (кидає йому гаманця). Не вдавайте з себе дитину! Підписуйте швидше.
Базиль (здивовано). А...
Фігаро. Що саме перешкоджає вам?
Базиль (зважує гаманця). Уже нічого. Але якщо я вже раз дав слово іншому, то потрібні дуже поважні докази... (підписує).
СЦЕНА VIII
Бартоло, алькальд, альгуасіли, слуги із смолоскипами й попередні актори.
Бартоло (бачить, як граф цілує руку Розіні, а Фігаро кумедно обіймає дона Базиля. Кричить, хапаючи нотаря за комір). Розіна з цими негідниками! Арештуйте всіх! Одного я вже тримаю.
Н о т а р. Я — ваш нотар.
Б а з и л ь. Це — ваш нотар. Що з вами?
Б а р т о л о. А, доне Базилю! Чому ви тут?
Базиль. Краще скажіть, чому вас не було тут?
Ал ь к а л ьд (показує на Фігаро). Хвилинку; цю людину я знаю. Що ти робиш у цьому будинку в недозволений час?
Фігаро. Недозволений час! Ви добре бачите, що зараз так же близько до вечора, як до ранку. До того ж я з ясновельможним паном Альмавівою.
Бартоло. Альмавіва!
Алькальд. Отже, це не злодії?
Бартоло. Облишимо це. Всюди, де завгодно, пане графе, — я ваш покірний слуга, але ви розумієте, що тут ваш сан не може вам дати жодних переваг. Будьте такі ласкаві, вийдіть звідси.
Граф. Так, мій сан не важить тут нічого. Але те, що сеньйора віддала мені перевагу над вами й охоче одружилася зі мною, важить багато.
Бартоло. Розіно, що він каже?
Розіна. Він каже правду. Чому ви так дивуєтеся? Хіба я не мусила цієї ночі помститись ошуканцеві? Я це й зробила.
Базиль. Яж вам казав, що це сам граф, лікарю! Бартоло. Яка мені справа? Добре одруження! А де ж свідки?
Нотар. Усе було, як слід. Свідками були ці двоє панів.
Бартоло. Як, Базилю, ви підписали?
Базиль. Що можна було зробити? У цієї людини кишені завжди повні незаперечних доказів.
Бартоло. Мене смішать ці докази! Я використаю свою владу.
Граф. Ви її втратили, тому що зловживали нею.
Бартоло. Сеньйора неповнолітня.
Фігаро. Тепер вона вільна від опіки.
Бартоло. Хіба з тобою говорять, шахраю?
Граф. Сеньйора — чарівна і шляхетного роду; я вельможа, молодий і багатий; вона — моя дружина. Це робить честь нам обом. Хто насмілиться протестувати проти нашого одруження?
Бартоло. Ніколи її не вирвуть у мене!
Граф. Ви вже не маєте влади над нею. Віддаю її під охорону законів. Пан, що ви самі його привели, боронитиме її від вас. Закон завжди на боці пригнічених.
Алькальд. Безперечно! А цей даремний протест проти такого шлюбу означає лише, що він боїться дати звіт про необачне керування майном своєї вихованки.
Граф. Хай він згодиться на наше одруження, і я більш нічого від нього не хочу.
Фігаро. Крім розписки на мої сто екю: не треба ніколи робити наосліп.
Бартоло (розсердившись). Вони всі проти мене! Я з головою вліз в осине гніздо.
Базиль. Яке осине гніздо? Ви втратили дружину, але зважте, лікарю, що вам залишилися гроші. Так, залишилися.
Бартоло. Ах, дайте мені спокій, Базилю! Ви думаєте тільки про гроші. Байдуже мені до них! Ну, гаразд, вони залишаються мені; але невже ви думаєте, що саме це мене спонукає? (Підписує.)
Фігаро (сміється). Ха, ха, ха! Ваша вельможносте, вони всі однакові.
Н о т а р. Але, панове, я більше нічого не розумію. Хіба тут немає двох сеньйор з однаковим ім'ям?
Фігаро. Ні, пане, є тільки одна.
Бартоло (у відчаї). А я ще забрав драбину, щоб ніщо не стало на перешкоді! Ах, я втратив усе через недбайливість.
Фігаро. Через брак розуму. Але будьмо щирі, лікарю: коли молодість і любов об'єднуються, щоб обдурити старість, усі її намагання перешкодити цьому можна справді назвати "марною обережністю".