Істота якусь хвилину мовчала, ніби осмислюючи почуте, потім зробила заперечливий жест.
— Ми зовсім інші, ніж ви. Дізнаєтесь потім.
— А ваші товариші? Їх не повернуть до життя?
— Вони вже живі, — відповіла істота.
— Живі, — скрикнула дівчина. — А наш товариш? Андрійко? Він мертвий?
— В світі нема нічого мертвого, — загадково сказала істота.
— Що це значить? — Тихо запитав Огнєв. — Як розуміти ваші слова?
— Трохи терпіння, — всміхнувся господар. — Я знаю, що запитань буде безліч. Ми приготували для го-стей приміщення. Запрошую вас туди.
Він рушив з місця, поплив над підлогою. Космонавти пішли за ним — зачудовані, окрилені незнаним пе-редчуттям чогось великого, доброго, щасливого.
Ось примарна стіна сфери, в якій вони знаходилися. Відкривається отвір. Космонавти опиняються в тіс-ному коридорі. Гасне світло. Підлога здригається і рухається кудись в пітьму. Нарешті, все затихає. І знову сяй-во ніжного світанку.
— Капітане! Як прекрасно! — вигукнула Шура.
Згори, з голубої бані, лилося золотисте проміння, схоже на сонячне. Аромат земних квітів і трав сповню-вав просторе приміщення. Попід стінами колихалися під подихом вітру пальми земних тропіків, білокорі бере-зи, цвіли троянди.
— В нас є оранжереї для рослин з різних планет, — почувся голос істоти. — Тут вам буде приємніше. Спочивайте.
Огнєв і Шура, не в силі промовити й слова, вбирали в себе неповторне враження. Це не був сон, казка, вигадка. Це була чарівна дійсність. В холодній, чужій системі Сатурна розквітало життя Землі. Воно зустрічало рідних істот, вітало їх в далекому світі. Огнєв всім єством збагнув ідею великого єднання.
Шура відчула втому, оглянулась. Під деревами стояли білосніжні стільці граціозної форми. Господар пе-рехопив погляд дівчини. Гостинно вказав рукою.
— Сідайте. Вам необхідно відпочити.
Космонавти з насолодою випросталися в кріслах. Господар зупинився перед ними, знову почав говорити:
— Ми жителі планети з Альфа Центавра.
— Як? — здивувався Огнєв. — То ви не з Сатурна?
— Ні. Але наша планета схожа на Сатурн. Ми вирішили колонізувати планету в сусідній системі. Вибра-ли Сатурн. Бували і у вас. Ми вважали, що люди Землі далекі від нас. Ми шукали подібних до себе, літаючи в інші світи. Тепер я бачу, що це була помилка. Наш поклик, що випадково потрапив на Землю, збудив відгук у вашому розумі. Не знаючи, які ми, хто ми, ви полетіли на допомогу на своїх недосконалих апаратах. Хто скаже тепер, що ми чужі? Нас об’єднує більше, ніж роз’єднує. Хай не турбує вас ваше майбутнє. Цивілізація Альфа Центавра могутня, вона допоможе вам повернутися на рідну планету. Я знаю — ви цікавитесь нашою історією, хочете знати, хто ми. Слухайте ж, наші далекі друзі, люди планети Земля…
І космонавти почули яскраву, вражаючу розповідь про грандіозну історію планети з Альфа Центавра…
ІНШИЙ СВІТ
Перші краплі життя виникли в густих шарах гігантської атмосфери нашої планети, схожої на Сатурн, се-ред несамовитих потоків газів, в сяйві електричних розрядів. Вони сприймали в себе бурхливі розряди енергії, вводили її могутність в життєвий цикл. Густа атмосфера давала дітям своїм багате живлення. Первісні центри життя збільшувалися, об’єднувалися, ускладнювалися. Тільки пішли вони не по шляху земного життя. Колонії сталих клітин, які утворювалися на Землі, не могли б існувати в таких умовах. Безперервна зміна умов вимагала і мінливих форм, організмів з максимальною здібністю пристосування.
В об’єднаних клітинах виникали нервові центри. Навколо них групувалися міріади енергетичних ядер. Вони розташовувалися пружними рухливими секторами вздовж поверхні організму Вони, ті ядра, ставали уні-версальними слугами матері-клітини. Сприймали будь-які враження зовні, розносили потоки енергії по всіх закутках організму, боролися з хворобами.
Життя вдосконалювалось, шукало найкращого вияву. З’явилися перші істоти, що усвідомили себе. Вони об’єднувалися на плаваючих островах, створювали перші колонії. Вони проникали до поверхні планети, корис-талися її внутрішнім теплом. Рухливість форми дозволяла істотам творити будь-яку форму кінцівок, будь-які органи почуття. Це прискорювало еволюцію, допомагало пізнавати природу. На плаваючих в атмосфері остро-вах виникли житлові центри. З’явилася наука, виростало стремління до пізнання себе і світу. Розумні істоти проникли в верхні шари атмосфери, побачили зірки, інші планети.
Вони зрозуміли своє місце в Космосі.
В розумовому центрі істот відбувалися потужні ядерні процеси. Вивчивши себе, істоти почали викорис-товувати ті ж самі процеси в навколишній матерії. З’явилися літальні апарати, автоматичні устрої. Відбулися перші польоти в Космос, на сусідні планети. Почалося стрімке вдосконалення Розуму, його тріумфальний політ в безконечність.
Істоти відвідали Сонячну систему, Сатурн, Юпітер. Там теж існувало життя. Але воно ще не досягло ви-сокого рівня. Цивілізація Альфа Центавра створила на Юпітері і Сатурні гігантські плаваючі в атмосфері міста. Було розселено населення планети в інші світи. Для цього вчені використали також планети Уран і Нептун, оточили атмосферою супутник Титан.
Навколо Сатурна створили велике енергетичне кільце з роздрібнених астероїдів. Воно акумулювало ене-ргію Сонця, перетворювало її в інші види енергії. З пояса малих планет істоти забрали найбільші уламки, виве-ли їх на орбіту навколо Юпітера, Сатурна, Урана і Нептуна, збільшивши число супутників великих планет. Всі ці брили матерії призначалися для майбутніх великих планів переселення своїх рас, над якими працювали вчені Альфа Центавра.
Космонавти побували на сотнях інших планет біля далеких зірок, відвідували чужі галактики. Життя на тих планетах не повторювало одних і тих же форм. Воно було безконечно мінливим. Але над всіма тими фор-мами панувала одна велика і прекрасна суть: стремління до вищої гармонії Розуму з Природою, до розуміння таємниці Буття ..
КІНЕЦЬ А МОЖЕ… ПОЧАТОК?
Господар замовк. Земляни мовчали, заворожені грандіозною картиною розвитку невідомого життя. Пер-шим отямився Огнєв. Він запитав:
— Ми не можемо одразу збагнути всього. Ваше життя — несподіванка для нас…