— Ну,— Карналь втомлено потер очі, не знаючи, як відчепитися від набридливого Кучмієнка,— я не можу обговорювати цих проблем. Хто й що пише й кому адресує — це все ж таки справа кожного. Очевидно, коли б мене обрали секретарем ЦК, мені теж довелося б "читати всі листи. Вчений може дозволити собі розкіш уникнути якихось небажаних емоцій чи клопотів, надто, коли він неспроможен ті клопоти якось розв'язати, але люди з відповідними повноваженнями... Та це не має відношення... Що ж до твоєї тривоги, то гадаю так: раз мене ніхто не попередив, то, може, Пронченко хоче відвідати нашу фірму неофіційно? Електроніка — надто специфічна річ навіть для такого чоловіка, як він.
Кучмієнко свиснув:
— Тепер у нас кожен школяр у електроніці, як риба в воді! Я знаю одного кума, так він харчується знаєш чим? Пише книжечки.про кібернетику для школярів. Уже цілу бібліотеку нашпарив.
— Школярство вже загубило чимало наук, тепер воно починає загрожувати й кібернетиці. В тебе ще щось?
Кучмієнко навіть рота роззявив на таку невдячність. Він з новинами, а його питають: "ще щось"!
— Тобі мало того, що я приніс? — вигукнув він.
— Приніс — дяка. Тепер дозволь мені попрацювати. Тобі теж раджу. До речі, поки ти спустишся з п'ятого поверху, обчислювальна машина здійснює мільярд операцій. Пробач за банальне порівняння. Бо ми справді скоро вже підраховуватимемо, скільки операцій здійснить електронна машина, поки оббіжиш довкола екватора, і скільки мільйонів операцій за хвилину, а нежить ніхто не вміє вилікувати, поки він не зникне сам, і лист може лежати невідправлений два тижні, бо про нього просто забули.
Кучмієнко хмикнув роздратовано й зневажливо, закурив ще одну американську сигарету "Філліп Морріс" і пішов з кабінету, не попрощавшись, упевнений, що його однаково покличуть перед ясні очі начальства, бо що вони всі тут без нього, без його вміння організувати все на світі, навіть дим од сигарети, пташиний спів, хмари на небі.
А Пронченко справді приїхав неофіційно. Ніхто його не зустрічав, сам він піднявся ліфтом, спитав у секретарки, чи не зайнятий Карналь, секретарка не встигла попередити навіть Олексія Кириловича, і він вискочив зі своєї кабінки вже вслід Прон-"кчіку, розгублений, наляканий і водночас зраділий від такої нтіодіваної честі для їхньої фірми.
А Пронченко тихо причинив за собою двері, глянув на схиленого над паперами Карналя, спитав здалеку:
По виженеш, Петре Андрійовичу? Кажи відразу.
Кпрналь пішов з-за столу йому назустріч, простягаючи руку, яку тримай якось надто близько біля боку і зовсім нерішуче, мляво, коли не сказати — недбало,
— Міг би,— сказав він утомлено,— але вже минулося. Тепер не помічаю в собі того одуріння роботою, яке було ще мовби вчора. Тоді й батька рідного виштовхав би з кабінету, аби тільки дав додумати якусь ідею. А тепер...
— Що ж тепер? — потискуючи йому руку й зазираючи в очі, спитав Пронченко.— Не впізнаю тебе, Петре Андрійовичу! Не нам з тобою, брат, розслаблюватися. Не той час Надто багато зобов'язань узято.
— Зобов'язання пам'ятаю.
— Чи ж усі?
— Можу перелічити,— Карналь став загинати пальці.
— Вірю, вірю,— обняв його за плечі Пронченко,— а перед собою зобов'язання пам'ятаєш?
Карналь промовчав. Не любив, коли про його особу. Та й сам Пронченко хіба думав про самого себе коли-небудь? Ось людина одної ідеї. Все повинно слугувати ідеї в суворо регламентованому світі. В цьому наповненість життя. Ущільненість часу доведена до неймовірних меж. Без перепочинку, без віддиху, без щонайменших марних витрат часу. На роботі контакти з сотнями людей, щодня по триста-п'ятсот ділових паперів, напружені розмови, наради, прийняття рішень, розв'язування проблем, усування конфліктних ситуацій, зняття напружень, які виникають щомиті у величезному господарстві республіки, серед мільйонів людей, серед сотень колективів. Вдома Веріко Нодарівна підкладала книжки для прочитання. Перед сном. Для вихідних. Для лікарні. Для дороги. Для відпустки. Щотижня — книжка. За рік — п'ятдесят, за тридцять років — півтори тисячі. Багато це чи мало? Але книжки тільки для загального розвитку. Щоб не відстати від духовного життя країни й віку. Головне: справа життя. Знанням предмета він буквально вбивав співбесідників, опонентів, скаржників. Водночас роззброював кожного неймовірною простотою й довірливістю в поводженні. Скільки Карналь знав Пронченка, той не змінювався. Посади не впливали на нього, як на кожну справжню людину. Владолюбство його не торкнулося. Від оплесків одмахувався. Під час виступів не ховав у долоні чотирикутних шпаргалок, як деякі не вельми компетентні оратори. Не лякався реплік, дотепів, зауважень, міг відразу відповісти, тримав у пам'яті безліч даних, цифр, прізвищ, тисячі людей в обличчя, знав по імені й по батькові. Унікальний талант політика, організатора, справжній інтелігент, найголовніше— Комуніст з великої літери. Які бувають керівники? Вольовий, силовий натиск! "Партквиток покладеш!", "Повісити тебе мало!", "Ноги тобі повисмикую!" Пронченко не вірив ні в крик, ні в силу, ні в обставини, ні в долю. Зате вірив у людей, у товаришів, високо цінував чоловічу дружбу, на жінок, на жаль, не мав часу, хоч і належав до тих, від одного погляду на кого жіночі серця закочуються безвісти.
З Карналем у них були дивні взаємини. їхня симпатія, хоч і глибоко довірлива, була стримана зовні, для сторонніх майже непомітна, симпатія неиабридлива, зате пронизана взаємною повагою. Вони, працюючи поряд, в тому самому місті, знаючи один про одного все, маючи змогу щодня передзвонитися по телефону, перекинутися словом чи думкою, могли місяцями не робити цього, і не від байдужості, а саме з поваги й усвідомлення важливості справ, які доводилося вирішувати кожному щодня.
При зустрічах Карналь видавався людиною без емоцій, його стриманість переходила будь-які межі, так боявся він, щоб не запідозрили його в схилянні перед високою посадою Пронченка, і той розумів це і ніколи не ображався на Карналеву сухість, хоч щоразу й намагався якось "розкачати" академіка.
— Як ти? — спитав весело Пронченко.— Може, запросиш сісти? Чи проженеш, щоб не заважав. Завтра в нас нарада по управлінню, ти, мабуть, захочеш виступити. Я не питав, хоч мої хлопці там збирають думки попередньо.