Швейцер (подає йому руку і тепло говорить). Любий юначе! Будьмо друзями.
Моор (наближаючись). А ви знаєте отамана?
Косинський. Це ти!.. Хто, глянувши на тебе, шукатиме іншого? (Пильно дивиться на нього.) Мені завжди хотілося побачити мужа з нищівним поглядом, як він сидів колись на руїнах Карфагену,— тепер я вже не хочу.
Швейцер. Молодець!
Моор. А що вас привело до мене?
Косинський. О отамане! Моя більше ніш жорстока доля!.. Мій корабель зазнав аварії в бурному житейському морі, я бачив, як надії мого життя гинули в страшному вирі, і в мене не лишилося нічого, крім болючого спогаду про їх утрату, що довів би мене до божевілля, коли б я не намагався заглушити його іншою діяльністю.
Моор. Ще один, що нарікає на бога!.. Далі!
Косинський. Я став солдатом. Нещастя й тут переслідувало мене... Я вирушив до Ост-Індії, мій корабель розбився об підводне каміння — нічого, крім нездійснених планів! Нарешті, я чую скрізь розповіді про твої подвиги, або, як вони їх називали, про твоє розбишацтво, і от я подався сюди, за тридцять миль, з твердим намірам служити під твоїм проводом, якщо ти схочеш прийняти мої послуги... Прошу тебе, достойний отамане, не відмов мені!
Швейцер (підстрибнувши). Ура! Ура! То, значить, наш Роллер стократно замінений! Справжній бойовий товариш для нашої ватаги!
Моор. Твоє ім'я?
Косинський. Косинський.
Моор. Косинський? А відомо тобі, що ти легковажний хлопчик і граєшся таким важливим кроком у житті, немов дввча необачне?.. Тут тобі доведеться не в м'яча гуляти і не кеглі вибивати, як ти собі уявляєш.
Косинський. Я знаю, що ти хочеш сказати... Мені двадцять чотири роки, але я вже бачив, як виблискують шпаги, і чув, як кулі дзижчать навколо.
Моор. Он як, паничу? То ти тільки для того навчився фехтувати, щоб за якийсь талер убивати бідних мандрівників aбo^ нишком розпорювати животи жінкам? Іди, йди звідси! Ти втік від своєї няньки, бо вона різкою тобі пригрозила.
Швейцер. Хай йому кат, отамане! Що ти думаєш? Невже ти хочеш спровадити цього геркулеса? Хіба не виглядає він так,, наче збирається ополоником прогнати за Ганг 1 самого маршала саксонського?
Моор. Тобі не пощастило в твоїх пустощах дитячих, то ти приходиш сюди і хочеш стати негідником, убивцею?.. Убивство, хлопчику,— чи розумієш ти це слово? Ти міг спати спокійно, позбивавши головки з маків, але мати убивство на душі...
Косинський. Я готовий відповідати за кожне вбивство, яке ти мені доручиш.
Моор. Он як? То ти такий розумний? Ти маєш намір ловити дорослу людину на гачок лестощів? Звідки ти знаєш, що. я не бачу жахливих снів або що на смертнім ложі я не пополотнію? Чи багато зробив ти вже такого, щоб думати про відповідальність ?
Косинський. Звичайно, ще дуже небагато! Але все ж, таки ця подорож до тебе, благородний графе!
Моор. Чи не ткнув тобі в руки твій гувернер історію Ро-біна Гуда 2 ? — На галери б засилати таких необережних кана-
1 Ганг — ріка в Індії. "Прогнати за Ганг" — жартівливий вислів, що. означає: "Дуже далеко".
2 Робін Гуд — герой англійських народних балад, що відбивають протест середньовічного селянства проти феодального гніту; тип благородного розбійника, народного месника й захисника пригноблених.
лій! т— Чи не вона так розпалила твою дитячу фантазію і заразила < тебе божевільним прагненням стати великою людиною? Чи не лоскочуть твоєї уяви гучне ім'я й почесті? Чи не хочеш ти купити безсмертя підпалом і вбивством? Зауваж собі, честолюбний юначе! Не для вбивць і паліїв зеленіють лаври! За бандитськими перемогами не тріумфи йдуть, а прокльони, небезпеки, смерть, ганьба. Бачиш ти шибеницю отам на пагорку?
Шпігельберг (сердито ходить туди й сюди). Ах, як це по-дурному! Як це огидно, непростимо по-дурному! Цим нічого не вдієш! Я робив інакше.
Косинський. Чого боятися тому, хто не боїться смерті?
Моор. Здорово! Незрівнянно! Ти сумлінно ходив до школи і добре вивчив напам'ять Сенеку1. Але, любий друже, такими сентенціями ти не замовиш болю страждаючої природи, ти цим ніколи не притупиш стріл скорботи... Подумай добре, сину мій! (Бере його за руку.) Подумай, раджу тобі, як батько: досліди глибину провалля, перше ніж скакати в нього! Адже ти ще можеш знайти в світі якусь радість. Може настати хвилина, коли ти схаменешся... але тоді... буде вже, мабуть, пізно. Тут ти, так би мовити, виходиш із людського кола, і ти повинен або стати —вище за людей, або обернутися в диявола... Ще раз повторюю, сину мій! Коли хоч іскра надії жевріє для тебе де-небудь, то кинь і думати про цю жахливу спілку, в яку йдуть лише з розпачу, якщо це не було призначено вищою мудрістю... Можна домилитись, вір мені, можна сприйняти як твердість духу те, що кінець кінцем виявиться лише розпачем... Вір мені, мені!.. І швидше йди звідси.
Косинський. Ні! Тепер я не втечу. Якщо тебе не зворушили мої прохання, то вислухай повість про мої нещастя. Ти сам силоміць даси мені в руку кинджал, ти даси його сам... Сідайте навколо і слухайте уважно!
Моор. Я слухаю.
КоСИНСЬКЙЙ. Отже, знайте, що я чеський дворянин і після передчасної смерті батька став власником чималого маєтку. То було райське місце, бо там жив ангел — дівчина, прикрашена всіма принадами квітучої юності і невинна, як світло небесне. Але кому я це кажу? Ви пускаєте це повз вуха,— ви ніколи не любили, і вас ніхто не любив...
Швейцер. Тихше, тихше! Наш отаман спалахнув, як вогонь.
Моор. Перестань! Розкажеш це іншим разом — завтра, найближчим часом або... коли я надивлюсь на кров.
1 Сенека (3 р. до н. ери — 65 р. н. ери) — римський письменник і філософ-стоїк, що проповідував суворість звичаїв, вірність обов'язку, зневагу до смерті. Був вихователем відомого своєю жорстокістю римського імператора Нерона.
Косинський. Кров! Кров!.. Слухай-но далі! Кажу тобі, в тебе серце обіллється кров'ю. Вона була з походження міщанка, німкеня, але її погляд розтоплював усі дворянські забобони. З унимливою скромністю прийняла вона з рук моїх обручку, і через день я мав вести свою А м а л і ю до вівтаря.
Моор швидко встає.
У п'янкому чеканні сподіваного раювання, серед готувань до весілля мене раптом викликають через посланця до двору — я з'являюсь. Мені показують листи зрадницького змісту, які я нібито писав. Я весь почервонів від цього злого наклепу... У мене відібрали шпагу, кинули мене у в'язницю, я знепритомнів.