— Так, зовсім.
— Остаточно?
Янкель опинився за хвірткою.
— А клятва? — спитав він, піднявши очі на Тоню, і голос його затремтів. На секунду щось хороше промайнуло на її обличчі, але одразу зникло.
— Пізно згадав, — сказала вона тихо. — Все минуло.
— Зовсім?
— Назавжди.
Янкель тужливо зітхнув.
— Ламца-дріца! — сказав він сумно, потім плюнув на носок чобота й тихо пошкандибав геть.
♦
Янкель повільно йшов, роздумуючи про те, що сталося. Біля школи його гукнула знайома торговка цукерками.
— Гришенько, — кричала дівчина. — Хочеш цукерок?
— Давай, — сказав Янкель і, не дивлячись, простягнув руку.
Ця дівчина давно вже загравала з ним, але Янкель не звертав на неї уваги.
Дівчина вибирала цукерки, а сама позирала на Янкеля і торохтіла без упину.
Янкель не слухав її. Раптом нова думка сяйнула у нього.
— Гаразд! — сказав він. — Хай нехтує, ми не заплачемо.
Він швидко глянув на дівчину і спитав:
— Хочеш, я гулятиму з тобою?
Дівчина зашарілась.
— Якщо подобаюсь…
— Байдуже, — сказав Янкель. — Завтра о сьомій. — І пішов до школи.
— Кобчик вішається! — крикнув Мамочка, тільки-но Янкель показався у дверях.
— Де???
— В убиральні. Замкнувся, кричить, нікого не підпускає…
Янкель побіг нагору. Звідти було чути страшенний гамір. Коли вони вбігли в клас, там розгорілася сутичка. Хлопці витягли Костя з убиральні. Він брикався і кричав, щоб його відпустили. Потім вирвався і поліз у вікно. Його тримали, а він, відбиваючись, несамовито репетував:
— Пустіть, не можу!
— Костику, ангелок, заспокойся.
— Не заспокоюся.
Довго бовталися Костеві ноги над Старопетергофським проспектом, але все-таки хлопці подолали його і втягли назад.
Кость затих, тільки зрідка хапався за голову і скрипів зубами.
Пізно ввечері Янкель і Кость сиділи в залі.
— Плюнь на все, — втішав Янкель, — дівчат багато. Он я собі таку ціпоньку підчепив, цукерками частує.
Янкель вийняв жменю цукерок. Кость простягнув було руку, але відразу відсмикнув. На карамелі танцювала руда баядерка.
— Не їм солодкого, — сказав він, зморщившись. Потім, подивившись на Янкеля, спитав:
— А ти був у своєї?
— Я? — здивувався Янкель. — У кого це? Чи не в тієї, про яку розповідав?
— Авжеж, у тієї…
— От дивак! — зареготав Янкель. — От дивак. Дуже мені треба шлятися до кожної. Не такий я дурень.
А потім, трохи помовчавши, сумно додав:
— Ну їх… Жінки, ти знаєш, взагалі якісь… непостійні…
♦
Весна робила своє. У стінах Шкіди шаленіла неспокійна гостя-любов.
Хто, знає, скільки чорнила було вилито на аркуші поштового паперу, скільки було сказано палких і лагідних слів і скільки найніжніших імен зірвалося з грубих, не звиклих до ніжностей губів.
Навіть Купа, який був надто ледачий, щоб шукати знайомств, і надто важкий на підйом, щоб цілі вечори цвірінькати про всяку любовну нісенітницю, навіть він відчув хвилювання і став якось особливо ніжно поглядати на куховарку Марту і частіше забігати на кухню, заважаючи там усім.
— Чорт! — сміючись, лаялася Марта, але не сердилася на Купу, а навіть навпаки, на заздрість іншим, почала його підгодовувати. Купа погладшав, розбух і засяяв, як мильна бульбашка.
А Янкель, немов бажаючи відомстити давній подрузі, завзято і не без успіху почав залицятися до торговки цукерками і навіть захопився нею.
Тепер усі могли хвастатися по праву своїми дівчатами, і всі хвастали. А одного разу зробили огляд своїм "дамам серця".
По понеділках у районному кіно "Олімпія" були дитячі сеанси, у цьому ж кіно в травневі дні начальство вирішило влаштувати велике районне дитяче свято.
Оскільки при кіно був сад, свято надумали влаштувати на повітрі.
До цього дня готувалися довго і нарешті повідомили ніколи про день святкування. Свято мало бути грандіозним. ІІІкіда не на жарт розхвилювалася. Закохані парочки, звісно, змовилися про зустріч у саду і тепер готувалися що було сили.
Нарешті настав цей довгожданий день.
Після уроків хлопців одягли у святкову форму, примусили добре вимитись і нарешті, вишикувавши в нари, повели в сад.
Шкіда прийшла туди, коли саме збиралися гості, і насилу трималася в строю, але Вікмиксор наказав: "Не розпускати хлопців передчасно", — і халдеї вичікували.
Свято почалося звичайним кіносеансом у театрі. Показували кінодраму, потім комічну й видову, а після сеансу хлопці помітили, що з театру зникли п'ятеро "коханців". Однак дуже скоро їх знайшли в саду.
Всі вони були з подругами й прогулювалися, гордо поглядаючи на товаришів. Це було схоже на конкурс: чия подруга краща? У цьому змаганні першість завоював Джапарідзе. Чорномазий грузин закрутив собі таку дівчину, що шкідці ахали від захоплення:
— Оце я розумію!
— Ну й ну!
— От так синьйорита Маргарита!..
Невисока, з чубчиком блондинка, напевне, була дуже задоволена своїм кавалером, жагучим брюнетом, і зовсім не помічала його хитрощів. А Дзе навмисно водив її повз товаришів і невтомно розповідав смішні анекдоти, від чого ротик дівчини весь час усміхався, а голубі очі блищали весело й мило.
Вона, виявилося, була найкраща з усіх шкідських подруг, і Янкель, зачарований її красою, мимоволі розсердився на свою пару, кирпату, товсту дівчину, яка безперервно лузала насіння, дістаючи його з хустки, затиснутої в руці.
"Ну що за дівчисько?" — злився Черних, відчуваючи на собі глузливі погляди хлопців. Нарешті, не витримавши, він силоміць потягнув її за дерева і став, полегшено зітхаючи.
— Давай, Марусю, посидимо, відпочинеш, — запропонував він.
— Ой, ні, Гришенько, — кокетливо запищала товстуха, — від чого ж відпочивати? Я не втомилася, не хочу. Адже незабаром будуть танці. Ходімо, Гришенько…
І вона знову повисла на руці свого кавалера. Гришенька скрипнув зубами і, з товстухою на буксирі, покірно поплентався туди, де яскраво сяяли електричні ліхтарі і де у великій дерев'яній "раковині" військові музиканти вже настроювали свої труби й кларнети.
Скоро в саду почалися танці. По майданчику м'яко лилися звуки вальсу, і пари закружляли в нескладному на. Зціпивши зуби, закружляв і Янкель із своєю немилою подругою.
♦
Приклад заразливий. Свято допомогло майже всім шкідцям знайти собі "дам", наслідком чого стало близько двадцяти нових закоханих.