Про славних жінок

Страница 64 из 66

Джованни Боккаччо

23

На Капітолії, одному із семи пагорбів Рима (двогорбому), стояли три храми – Юпітера, Юнони та Мінерви. На цьому пагорбі завершувалися тріумфальні процесії.

24

Венера – богиня кохання. Вважалася матір'ю Енея, тому її вшановували як праматір усіх римлян.

25

Марс – бог війни, тому й говориться про воїна.

26

Боккаччо показує свою обізнаність з різними джерелами. Очевидно, це і Геродот, і Лівій, і Светоній та багато інших.

27

За міфом, перетворила її на корову ревнива Юнона (грецьк. Гера), дружина Юпітера (грецьк. Зевс); стеріг її Арк (грецьк. Аргус), що мав сто очей.

28

Осіріс, або Сарапис – єгипетський бог мертвих і плодючості, був царем і героєм в Єгипті. Брат Сет убив Осіріса, але Ізіда, його сестра і дружина, воскресила свого чоловіка. Греки ототожнювали Осіріса з Діонісом.

29

За легендою Юпітер, перетворився на чудесного бика і викрав дівчину.

30

Амазонки – у грецькій міфології войовничі жінки на території Малої Азії.

31

Кирія, скорочена форма від Теміскир, – місто в Понті (провінція в Малій Азії).

32

Етимологію слова виводять від грецького a-mazos, тобто "без грудей".

33

Історію описує Овідій у "Метаморфозах".

34

Фіви – найбільше місто Беотії. Одна з найдавніших забудов – фортеця, датується 1400 р. до Р. Х. Місто пов'язане з багатьма грецькими міфами.

35

Йдеться про "Метаморфози" Овідія.

36

Лемнос – острів у північній частині Егейського моря.

37

Греки спалювали померлих.

38

Немея – місцевість в Арголіді.

39

Колхіда – історична назва сучасної західної Грузії. Пов'язана з багатьма грецькими міфами.

40

Пелій – син Нептуна і німфи Тіро, брат Езона, дядько Ясона; за напучуваннями Медеї доньки розрубали його на шматки, сподіваючись, що цим повернуть батькові молодість.

41

Колофона – місто в Малій Азії.

42

Афіна Паллада, або Мінерва.

43

Здобуття пояса вважається одним із подвигів Геркулеса, чи Геракла.

44

Сивіли – ясновидиці.

45

Троя.

46

Геспериди – доньки бога Атланта. Жили на однойменному острові на крайньому заході.

47

Етолія – гірська місцевість на північному узбережжі Греції.

48

Нард – запашна олія.

49

Алкід – тобто Геркулес.

50

Тобто наїдкам та напоям: Церера – богиня полів та хлібних злаків, Вакх – бог вина.

51

Фокея – місто в Іонії.

52

Байї – місто в Кампанії.

53

Лат. carmen, тобто пісня.

54

Згідно з міфом, Сатурн утікав з Греції, бо його вигнав син – Юпітер. Сатурн навчив латинян землеробства.

55

Нума Помпілій – другий римський цар, якому приписують різні нововведення.

56

Гарда – озеро в Італії поблизу Верони.

57

Ель-Мінья – портове місто в Центральному Єгипті.

58

Лакедемон, або Спарта.

59

Фрагмент малюнка на глекові зображує сцену битви, коли Ахілл вбиває Пентесилею (музей у Мюнхені).

60

Син Ахілла.

61

Фрігія – область у центральній частині Малої Азії.

62

Данайці – тобто греки.

63

Полімнестр – цар Фракії.

64

Геллеспонт – сьогодні Дарданелли.

65

Кіносема – тобто "могила собаки" (грецьк.); Гекуба, за "Метаморфозами" Овідія, перетворилася на собаку.

66

Викрадення прекрасної Єлени спровокувало десятилітню Троянську війну.

67

Тиндарей – спартанський цар, чоловік Леди, матері Єлени, народженої від Зевса (Юпітера).

68

Ебалія – або Тарент – місто, яке заснували спартанці.

69

Мікени – місто в Арголіді (Пелопоннес). Великий культурний центр, що дав назву цілій культурній епосі – мікенській. Перші розкопки проводив Г. Шліман.

70

Під час одруження Менелая з Єленою всі грецькі вожді поклялися, що не зазіхатимуть на цю жінку і допомагатимуть Менелаєві в разі потреби.

71

Зевсис Гераклейський – грецький художник, V ст.

72

Палестра – спортивна школа у Стародавній Греції.

73

…берег поміж Сигеєм та Ротеєм – місцевість у Малій Азії, при вході у Геллеспонт (Дарданелли).

74

Вольскі – давньоіталійське плем'я, населяло частково гірську, частково рівнинну територію півдня Лацію (Вольскії).

75

Пікус – лат. дятел.

76

Сьогодні ріка Амазено.

77

Тевкри, або троянці – тобто пращури римлян.

78

Кибела – фригийська богиня.

79

Латин – у римській міфології повелитель одного із царств. Надав притулок Енеєві.

80

Карфаген був заснований у IX–VIII ст. до Р. Х. поблизу сучасного Тунісу. Був значним торговим центром.

81

Пенати – боги-охоронці домашнього вогнища.

82

Форум – центральна площа.

83

Даниїла, 3.

84

Даниїла, 13.

85

До Коринтян, І, 7:9.

86

Мессаліна – дружина імператора Клавдія (докладніше див. "Життєписи дванадцяти цезарів").

87

Нікавла – у писаннях відома під іменем Шева, сучасниця Соломона. Різні народи називали її по-різному.

88

Тарквінії – аристократичний рід з однойменного етруського міста. Тарквіній Приск побудував у Римі стічну канаву, храм Юпітера і Великий цирк.

89

Сапфо народилася приблизно у 650 р. до Р. Х. в аристократичній родині. Жила у м. Митіленах на о. Лесбос. Життя і творчість овіяні легендами.

90

Кастальське джерело – священне джерело Аполлона і Муз, що дарує натхнення поетам і музикантам.

91

Плектр – паличка для гри на кіфарі.

92

Інфула – священна головна пов'язка.

93

Піериди – тобто Музи.

94

Тарквіній Гордий – останній цар Рима (534/533 – 510/509), прославився жорстокістю.

95

Загибель Лукреції спричинилася до того, що римляни вигнали аристократичну династію Тарквініїв і встановили республіку. Наругу вчинив син правителя.

96

Про Тамірис, окрім Геродота, пишуть також інші історики, в тому числі Страбон і Кассіодор.

97

Неіснуючі гори на півночі.

98

Кір ІІ (Великий) – засновник Перської держави, завоював Мідію, Лідію, Вавилонію та інші місцевості. Царював з 558 до 529 р. до н. е.

99

Син Тамірис називався Спаргапісес.

100

Цю подію змалював художник Александр Зік (1845–1907, Німеччина).

101

Приблизно у 429 р. до Р. Х.

102

Різні науковці по-різному визначають час правління Аталії: початок між 842 та 841-м р. до Р. Х., кінець між 837 та 835 роками до Р. Х.

103

Деякі місця у Святому Письмі вказують на те, що вона могла бути його сестрою (2 Цар., 8).

104

Тарквіній Гордий – останній цар Рима (534/533 – 510/509), прославився жорстокістю.

105

Немає визначеного датування правління Порсенни, орієнтовно 508 рік до Р. Х.

106

Римлянин Муцій з відома римського сенату пробрався у табір етрусків з метою вбити Порсенну. Але він помилився, вбивши замість царя його писаря, оскільки вони були майже однаково вбрані. Муція тут же схопили. Але він заявив, що ще 300 юнаків мають твердий намір продовжити справу в разі невдачі, а як доказ своєї відваги поклав свою правицю на вогнище. Цар, перейнявшись відвагою юнака, уклав з римлянами мир. Про це пише історик Тит Лівій.