Приватне життя феномена

Страница 11 из 134

Гуцало Евгений

— Таки не скажеш,— згодився я, щиро подивований тим прогресом, якого в близькому майбутньому може сягнути наше колгоспне тваринництво, якщо до діла візьмуться Царячі голови.— А де ж стільки дзеркал набрати? Ваше сільпо навряд чи задовольнить попит...

Хома Прищепа натиснув якусь кнопку в стіні — й солодка музика скрипок пролупала в хліві. Корова, нащуливши вуха, заслухалась голосами інструментів, які злагоджено творили чарівну мелодію.

Вона то мружилась від задоволення, то кліпала довгими попіками, схожими на жіночі, а то легесенько так водила хвостом, погойдуючи китичкою на кінчику, наче диригувала оркестром.

— Ви з Мартохою слухаєте в хліві концерти, які транслюються по радіо?

— Корова слухає!— вигукнув Хома таким невдоволеним голосом, наче й справді розмовляв із недотепою, що знається на хазяйнуванні, як сліпий на живописі, а глухий на танцях.

— Вона меломанка?

— Ага, меломанка.

— Часом на концерти обласної філармонії не возите до Вінниці?

— На концерти не возимо, отут у хліві слухає.

— Музика теж впливає на надої молока?—здогадався я.— І на жирність?

— Впливає, та не всяка,— скрушно зітхнув Хома Прищепа. І не без посміху вимкнув радіо, яке озвалося утробним басом співака.— Найдужче їй до смаку оперна творчість. Як ізранку послухає, наприклад, "Пікову даму", то вже в полудень дає молока на цілий літр більше. Ми з Мартохою вивчили її норов!

— Чудасія, та й годі,— пурхнуло мені з язика.

— Ми з Мартохою багатьох перепробували, перевіряючи, хто найдужче підходить... Що ж ви хотіли! Навіть серед людей одному дай пареного, а другому смаженого, то що вже тоді казати про худобу!

— Як позначається на її продуктивності легка музика, естрадні концерти, скетчі?

— Злецьйко.

— Як ставиться до сопрано й до меццо-сопрано, до тенора й баритона?

— Полюбляє колоратурне сопрано й кохається в тенорах— і вітчизняних, і закордонних.

— Який інструмент імпонує—рояль, піаніно, кобза, балалайка, сурма, цимбали чи барабан?

— Спокійна до всяких там смичкових та струнних інструментів, зате як почує барабан— тоді до неї підступитись важко: хвицається хвостом, ратицею може вдарити чи відро з молоком перевернути.

— Ви ж дивіться! — не міг я стримати захоплення такою вибагливою меломанкою, котра, слухаючи нашу балачку, посмикувала зелену пашу з жолоба.— Мабуть, і до оперети ставиться скептично, коли знає толк в класичній опері?

— Що правда, то не гріх,— підтакнув Хома.— Коли прослухає, бувало, оперету, то хоч і з’їсть із гору, та віддячить якимось кухликом. Ми з Мартохою завжди вивчаємо радіопрограми в газетах, щоб, сохрани господи, не збісилась корівчина.

— Телевізор у хліві поставити не думаєте? Щоб, може, дивилась футбол і хокей. Знаєте, які інколи бувають матчі з канадськими професіоналами — полум’я на льоду, вулкан!

— Телевізор для корови — діло зовсім нове, ще не перевірене,— задумливо сказав Хома Прищепа.— Боюсь, аби дров не наламати, аби зовсім не перестала доїтись.

— Але ви ж бо ніколи не боялись нових, прогресивних методів.

— Бо й не боявся!—півником підстрибнув Хома, улещений моєю похвалою.— Порадимося з Мартохою, бо чом не спробувати.

В урочистому мовчанні стояли ми в хліві, зачудовано дивлячись на корову, а мені думалось... Думалось, що ця корова, яка поглядає невмирущими очима покійного яблунівського бухгалтера Петра Зосимовича Варави, має знатись на оркестровому колориті й основному тоні акорду, на паралельних гамах і парафразах, на партесному співі й на піфагоровому строї. Наділена унікальним чуттям, яке спричиняється до збільшення чи зменшення надоїв молока, корова має знати толк у подвійному каноні і подвійному контрапункті, у прихованій поліфонії і прохідних дисонансах, у раптовій модуляції і секундевому співвідношенні акордів. Гай-гай! Музичний слух і музична ерудиція — ось які резерви збільшення надоїв молока відкрив Хома Прищепа.

Ще трохи погомонівши про мистецтво для худоби (не сумнівались, що поп-музика тут не прищепиться, як і всякі авангардистські антинародні течії), ми вийшли з хліва надвір. Світило полудневе сонце. Під ясеном на мурованому п’єдесталі, наче на воротях, притаковився гребенястий червоний півень. Либонь, у півнячій позі було щось від великого завойовника, наполеонівське.

— То ти мені п’єдестал намірився каляти й паскудити! — закричав Хома Прищепа і, вхопивши якийсь дрючок, пожбурив у самозванця. Дрючок ударився об стовбур ясена, і півень, злякано скрикнувши, кинувся в садок до курей.— Так і норовить кожне, щоб спаплюжити святе місце!

— А хто посягає на святиню? — поцікавився я.— Знаходяться такі зухвальці?

— В Яблунівці є народу всякого заводу, від них дочекаєшся честі. Отож і правління бариться, коли вже гранітний пам’ятник витеше чи вирубає з мармуру... Мушу нагадати, авжеж. І вночі подеколи вийду з хати, посторожую. Бо залізе волоцюга, а ти потім його громадою не стягнеш додолу, стоятиме, а місце ж для мене, правда?

— Кажете, знайдуться охочі?

— Чому б і ні. Поки що, сохрани господь, не траплялось такої біди, а коли трапиться? Та з мене ж усі глузуватимуть, навіть кури реготатимуть,

що прогавив п’єдестал, що пошився в дурні.

РОЗДІЛ СЬОМИЙ,

де явлено образи Мартохи і французької спокусниці-горлодерки

Я так докладно зупинився на першій зустрічі з Хомою Прищепою, бо надаю великої ваги першому враженню. Перше враження завжди гостре й правдиве. А що в мою розповідь вклинилась корова червоної масті, так не слід забувати, що корова — така сама повноправна героїня любовного чотирикутника в романі "Позичений чоловік", як Дармограїха чи Мартоха. Звісно, в чомусь вона програє першим двом (жіноцтво завжди жіноцтво!), в чомусь дорівнюється до них, а в чомусь, можливо, й перевершує. А перевершує, напевне, в своїй альтруїстичній безкорисливості, якої, зізнайтесь, бракує першим двом героїням чотирикутника.

Мабуть, надалі я не стану дотримуватись чіткої послідовності у викладі подій, бо внутрішня інтуїція підказує деякі незначні факти обійти мовчанням, деякі згадати кількома словами, а деякі то й зовсім виставити на передній план — так у старовину й тепер у сільській хаті виставляють на передній план шановного гостя, садовлячи його на покуті, на красному місці.