— Так, тепер я вірю, що ви виклали все. — Дука глянув йому в обличчя: — Дякую, ви людина розумна.
Давіде вже заповнив майже три аркуші великого формату. Він підняв жалюзі, погасив світло і тепер сидів у сутінках, слухаючи стогін викритого ватажка маленької банди. Більші ватажки плакали б ще менше.
Приїхав Маскаранті з двома агентами, забрав синьйора А, забрав три списані аркуші, і Дука з Давіде були знову вільні.
РОЗДІЛ П'ЯТИЙ
— Треба закінчувати справу,— сказав Дука юнакові.
Вони вернулися до "джульєтти". З усім покінчено, все ясно, все до непристойності просто.
— їдьмо до "Кавура", принаймні щоб оплатити рахунок.
З дорожнього пекла вони поринули у кондиційоване повітря готелю "Кавур". Дука попросив рахунок і дві пляшки пива. В номері, куди цього разу не запросив Давіде, він скинув піджак, сів на ліжко й зателефонував до Фатебенеф-рателлі. Телефоністка клініки дала йому відділення, медична сестра попросила зачекати, потім він почув голос колеги.
— Це Ламберті,— назвався Дука.
Палке вітання від колеги, він був старший і тому говорив поблажливим тоном.
— Зо дві години тому до вас привезли дівчину з порізаним обличчям... Колега відповів: атож, він оце щойно провів попередню обробку... ні,
в шоковому стані вона не була... ні, загальний фізичний стан і настрій добрі. О, це дівчина незвичайна, пробувала навіть усміхатись!.. ҐІотім колега заходився пояснювати характер порізів, яких їй було заподіяно, тобто, саме те, що Дука й хотів з'ясувати.
— За годинку приїду побачити її. Ти ще будеш? Авжеж, колега його ще буде й охоче прийме його.
— Я закінчив і з вами, Давіде,— сказав потім Дука. — Я вам більше не потрібен. Ви вже не пиячитимете, навіть якщо й не станете зовсім непитущим.
Давіде нічого не відповів.
— Слухайте, зробіть мені послугу,— сказав Дука йому вже на порозі готелю. — Покатайте мене сьогодні ще трохи.
Давіде кивнув головою.
— Так ось, якщо ваш батько у Мілані, мені треба з ним побачитись. Давіде знову кивнув.
— А зараз одвезіть мене на вулицю Плініо. — Тут настала черга кивати головою Дуці. — Так, до дому Лівії.
Давіде вів машину повільно.
— Як почуває себе Лівія? — спитав він дорогою.
— Мені сказали, що непогано. — Це була не відповідь, але відповісти він міг не багато.
На вулиці Плініо Дука вийшов з машини.
— Вам доведеться зачекати мене трохи,— сказав він хлопцеві, зайшов у під'їзд, а вийшов звідти майже за півгодини.
— А тепер їдьмо до Фатебенефрателлі.
Ну ось, тепер кінець. Коли Давіде зупинився перед клінікою, Дука поклав йому руку на плече:
— Вам не треба бачити Лівію, ви вже й так надивилися.
Дука ввійшов у клініку, якийсь санітар його впізнав, радо кинувся назустріч. Колега був уже без халата — саме збирався виходити. Обнявши Дуку, старий поводився стримано й мудро, не розпитував, тільки відповідав на Дучині запитання — фахові, суто фахові,— а потім повів у палату до Лівії.
— Чао. Все, що тобі буде треба, до твоїх послуг,— сказав колега.
— Дякую,— відповів Дука. Двері зачинилися. Він побачив ширму, там стояло ліжко. Перш ніж підійти, Дука попередив:
— Це я, Лівіє.
Він спинився біля ліжка й глянув на хвору. Потім сів на стілець, присунувши його майже впритул до неї.
— Хотів би насамперед сказати вам одну річ: я був сьогодні у вашого батька. Сказав йому, що ви дістали дуже важливе доручення від поліції й певний час будете відсутня. Природно, він здивувавсь, але мені пощастило його заспокоїти. Потім з ним ще поговорить Маскаранті. Отже, хвилюватися за своїх рідних вам не слід.
Щоб Лівія не кліпала, з огляду на порізи біля очей, їй забинтували очі, тож вона, не якийсь білий привид, а жива, стражденна, зранена, але непереможена жінка, пошукала рукою його руку й легенько стисла, раз, удруге. Так вона висловила прихильність і подяку, адже говорити не мала змоги. В цьому потиску не було нічого особистого, а тим паче — емоційного, йшлося лише про спосіб зв'язку; то було знаком, що вона його почула й зрозуміла.
— Усіх трьох тутешніх, міланських, заарештовано,— додав Дука. Звичайно, якійсь іншій жінці можна було б сказати, що вона швидко видужає, що сучасна пластична хірургія здатна творити дива, що через кілька тижнів... і так далі, й таке інше,— але з Лівією Уссаро цей номер не пройшов би; вона сама думала про ці речі і сподівалася на них, отже, розводитися було зайве, або якщо вона не думала й не сподівалась, а їй би почали торочити, то вона б тільки розсердилася.
— Нам тепер відомі імена багатьох інших великих ватажків банд усієї Європи. До справи включиться Інтерпол. Банди організовані дуже добре і інструктуються мафією. Для висококваліфікованої роботи, для багатої клієнтури кожна модель проходить доскіпливий відбір, а їх, кандидаток, у великих містах тисячі. Навіть платна розпуста з роками почала занепадати — головним чином, як пояснив мені синьйор А, через "матеріал низької якості". Під керівництвом мафії деякі великі ділки індустрії звідництва вирішили запровадити елітну проституцію. А ті жінки, яких спокусили дешевим способом, потрапляють у нижчу категорію... Я не втомив вас?
Така делікатність озвалася в ньому імпульсивно: що не кажи, а зовсім недавно Лівія була у лабетах садиста,— але її рука підказала Дуці, що він дав маху. Даремно зупинився, найкращими ліками для Лівії була саме ця розмова.
— Роздобуття такого добірного матеріалу і стало найделікатнішим пунктом їхньої діяльності. Адже вони тепер мали справу не з якимись шльонд рами — тих було легко тримати в шорах, вистачало кількох ляпасів. Ішлося про дівчат "свіжих" чи майже "свіжих", таких як Альберта, тих, що могли розкаятися, ще шанували честь родини, що могли згодом повстати, а до того ж забагато знали про саму організацію. Якби злочинці не вдавалися до жорстокості, їхня комерція не протрималася б і кількох тижнів. Ось чому кожна така група мала в своєму розпорядженні молодика на зразок того, якого ви запізнали сьогодні. Він наставляв на шлях істинний тих, хто вагався, і карав неслухняних. Крім того, доправляв дебютанток до місця їхньої "роботи".
— Фотографування "Міноксом" мало подвійну мету,— вів далі Дука, позираючи на Лівію, хоча її очі були сховані під білим завоєм бинтів. — По-перше, з тих знімків утворювали своєрідні альбоми-каталоги й поширювали їх по всій Європі, серед любителів і професіоналів. По-друге, ними шантажували самих дівчат. Більшість тих, що вагалися, поступалася перед погрозами надіслати фотографії батькові, нареченому чи колегам по роботі. З Альбертою вийшло інакше, її вчинок виявився ще зухваліший, ніж звичайний бунт,— вона заволоділа щойно перед тим відзнятою плівкою.