ДИКТОР (пробираючись за стіл, тихенько до ГЕНЕРАЛА). До речі, пане гене... пане Момотку, ваш підпис є і під цим зверненням. Щоправда, в самому кінці.
ГЕНЕРАЛ. Оце діла-а... (Приголомшено відступає у затінок.)
ДИКТОР. Кахи-кахи... Братове і сестри! Багатостраждальний народе наш! Занадто довго віковічний морок темряви клубочиться над тобою! Кращі твої сини та дочки гибіють у цьому мороці без просвітку й надії. І дійсне, правдиве, реальне світло не пробивається до більшості людності... Ага, до більшостИ людностИ, трохи змінений правопис. Ім'я цьому світлові — мультиплюндизм, вчення, що органічно та природньо накладаючись на психіку й ментальність люду нашого, здатне вивести його з манівців на ясну й широку дорогу всезагального прогресу і добра. На превеликий жаль, ідеї мультиплюндизму ще не вповні доступні загалові нашого населення через жорстку політичну позицію сьогоднішніх владців. Та пробила година... даруйте, пробило годину, і чаша гніву народного переповнилася, і повстали кращі сили народу проти своїх гнобителів! Сьогодні у столиці вийшов з підпілля Центральний Штаб Мультиплюндизму, і оголосив початок збройного опору. Нами вже захоплені вокзали та інші центри комунікацій, Народний Банк, Центральний Телеграф та перша Овочева База. Збройні Сили цілими дивізіями переходять на наш бік. Щойно, майже не чинячи опору, склала зброю охорона Головного Телецентру, і, користаючися з цього, ми звертаємося до вас, дорогі братове й сестри, з закликом про допомогу і підтримку! Вчення мультиплюндизму приречене на перемогу, сьогодні чи в найближчому майбутньому! Так наблизьмо ж цю перемогу, здобудьмо ж її сьогодні! Вчення мультиплюндизму правдиве і прекрасне, й частина молоді нашої вже вірить у це. Чим швидше прийме цю віру увесь наш народ, тим ближче підступиться він до золотої брами кращого майбуття для нинішніх, прийдешніх і грядущих поколінь. Тож нумо, браття, до зброї! Геть усе старе й осоружне! Возз'єднаємося ж у мультиплюндизмі в ім'я майбутніх поколінь! Час настав! Центральний Штаб Мультиплюндизму.
ХЛОП. У ШКІРЯНЦІ. Так, все добре. А зараз камера на мене, на мене камери! Щойно ви прослухали маніфест нашого Центрального Штабу. А іще я уповноважений додати, що мультиплюндисти, на відміну від своїх переслідувачів, не збираються зводити жодних рахунків, і тим більше вдаватися до репресій. Ми свідомі своєї сили і правоти. (До СТЕФАНА.) Гей, ти! Йди-но сюди, до мене. (СТЕФАН підходить, ХЛОП. У ШКІРЯНЦІ хапає його однією рукою за горло.) — Не вірте, що оце — мультиплюндист! Ти, хлюпику, чого ти отут нюняв у камеру? Та ти ж мав йому врізати іще на перших хвилинах передачі. (Відштовхує СТЕФАНА, аж той сів на підлогу посеред студії. Звертається до ВЧИТЕЛЬКИ.) Пані Катерино! Ваша Ніна веде агітацію серед вояків Печерного гарнізону, вживаючи всіх заходів для навернення якнайбільшої кількості особового складу до ідеї мультиплюндизму.
ВЧИТЕЛЬКА. Ой, лишенько! Та що ж це тепер буде? Ніна, Нінка моя! Де? У Печерному гарнізоні? Серед тієї солдатні? (В камеру.) Ніно, ти що там робиш? Нінко, ти здуріла зовсім, чи що? Ану вернися додому, негайно вернися, кажу тобі, Ніно!.. (Плаче.)
ХЛОП. У ШКІРЯНЦІ. Пане генерале! (ГЕНЕРАЛ виструнчується.) —Ви призначені командувачем Південним Приполярним військовим округом. Внизу на вас чекає авто, щоб транспортувати до місця нової служби. Ваша родина вже відправлена туди у спецвагоні. (До автоматників.) — Відпровадьте пана генерала до авта. (ГЕНЕРАЛА виводять, а через хвилину навіть крізь звукоізольовані стіни студії чути коротку чергу в коридорі.) До решти населення ми звертаємося із закликом зберігати спокій і переходити на наш бік! Хай живе мультиплюндизм! Мультиплюндизм непереможний! Він вічний і назавжди! (У тріумфальному жесті підносить правицю. Решта хлопців у шкірянках та автоматники роблять те саме.)
В цей час до студії заходить РЕЖИСЕР, ляпає кілька разів у долоні.
РЕЖИСЕР. Так! Дякую! Все знято, записано. Перший епізод з автоматниками, напевно, трохи перемонтуємо. А в цілому добре, всім дякую. Можете розгримовуватися і бути вільними. Завтра, там подивитесь у програмі, о котрій годині побачите себе на екрані. Все! До побачення. Ще раз дякую всім.
Студія порожніє. Гаснуть софіти. РЕЖИСЕР збирає зі столу аркуші паперу. Потім повертається обличчям до камер, які вже не працюють, втомлено витирає рукою чоло.
РЕЖИСЕР. Фу, запара... Ну й треба ж таке вигадати — мультиплюн-дизм... І понаписують же... Така хєрня...
У студії остаточно гасне світло.
ЗАВІСА
Травень-липень 1995 р.
Академія Шльос-Солітюд м. Штутгарт
ВІД АВТОРА: Автор дуже просить усіх режисерів, які зважаться на постановку цього твору, залишати роль РЕЖИСЕРА для себе й виконувати її особисто.