ВЕДУЧА. Добре, пане Павле, перш ніж ви закінчите і ми надамо слово представникові збройних сил, до вас іще одне маленьке запитання, трохи навіть провокативне, — а як би ви поставилися, коли б дізналися, наприклад, про прихильність до мультиплюндизму... когось із ваших рідних, членів сім'ї, дітей, наприклад?
ПОЛІТОЛОГ. Ну, мені важко уявляється така ситуація. Мої діти — це вже дорослі, сформовані особистості. Щоб вони і раптом... хоча, якби таке сталося, я гадаю, ми просто зібралися б усією родиною, сіли б і обговорили таку проблему. Спокійно, без нервів. І, думаю, спільно прийшли б до якогось розв'язання. Так ось я думаю. Ви, сподіваюся, мене розумієте...
ГЕНЕРАЛ. А якби таке вияснилося, ви силу могли б употребить у вашій сім'ї? От мені просто інтересно?..
ПОЛІТОЛОГ. Ну, я не прихильник розв'язання таких питань силовими, авторитарними методами. Але я повторюю, те, про що ми говоримо, все воно дуже умовне, гіпотетичне: якби це сталося, якщо припустити... Я ще раз повторюю — мої діти — дорослі люди, і я думаю... ну, одним словом, ви мене розумієте...
ГЕНЕРАЛ. Так, мені ваша позиція зразу стала понятна, зрозуміла тобто. Як тільки ви начали говорить. І я з нею в корні не согласний, скажу я вам!..
ПОЛІТОЛОГ. Але ж я...
ВЕДУЧА. Ось ми якраз і підійшли до...
ПОЛІТОЛОГ. Я увесь час наголошував, що це тільки моя думка!..
ВЕДУЧА. Ми якраз і підійшли до чергового аспекту обговорюваної проблеми...
ПОЛІТОЛОГ. І я нікому свою думку не нав'язую, а просто...
ВЕДУЧА. Проблеми мультиплюндизму в лавах наших збройних сил. Чи можливо це, чи допустимо, а якщо так, то наскільки і якою мірою, — на всі ці запитання нам зараз відповість Начальник Виховного відділу Генерального штабу генерал-адмірал Момотко. Отже — вам слово, пане генерал-адмірале.
ГЕНЕРАЛ. Армія, як ви всі повинні зрозуміти, це зовсім не гражданська, не цивільна установа. Вона живе за своїми законами, строгими законами, я сказав би, і тому в армії нема і не може буть місця тому, що не передбачено її статутом, наказами й розпорядженнями вищестоящого керівництва. От і цей ваш, як ви тут кажете, мультиплюндизм. Я не виключаю, може, хтось з новобранців іще вспів нахвататися цього на гражданці, але вже в армії... хотів би я побачить, наприклад, після п'яти годин стройової підготовки, або після маршового кидка у повній викладці — який може буть мультиплюндизм? Хоча з іншого боку, якщо наш виховний відділ отримає необхідні вказівки й розпорядження, тобто якщо керівництво нашої держави вважатиме, скажемо, за доцільне... але поки що, я наголошую, поки що в нашій армії цього нема, бо воно нам непотрібне і суперечить самому духові наших доблесних збройних сил. От ми тільки що продивилися оці кадри, оці, зняті прихованою камерою! А ви уявіть собі, якщо раптом таке на бойовому чергуванні? У танку, чи в окопах? Чи на підводному човні? Ну, можете собі таке уявити? Ні! Ото ж бо й воно!..
ВЕДУЧИЙ. Дякуємо, пане генерал-адмірале. Зараз у нашій передачі невелика рекламна пауза, а потім ми продовжимо нашу розмову. Я ще мушу нагадати нашим телеглядачам, що вони можуть звернутися до учасників передачі по прямому багатоканальному телефону, номер якого ви зараз бачите на екрані, на рухомій стрічці внизу. Отже зараз — хвилина реклами!
ВЕДУЧА. Пане генерал-адмірале! Все ж таки слід було якось м'якше вам говорити. Вибачте. І потім, ми ж домовлялися з вами, що ви згадаєте про ставлення військових, офіцерів до мультиплюндизму, а не будете тільки на своєму погляді наголошувати.
ГЕНЕРАЛ. Добре, я ще скажу про це!
ВЕДУЧИЙ. Боюся, що ні. Час вашого виступу, на жаль, вичерпано. Хіба, може, в кінці передачі, у полеміці, там буде в нас декілька хвилин.
ВЕДУЧА. Закінчилася рекламна пауза, і ми повертаємось до нашої розмови. Хотілося б зараз почути думку нашої молоді — яке її ставлення до мультиплюндизму. Інго, що ви нам скажете?
ІНГА. Ой, ви так питаєте мене... що я можу сказати?.. (Ніяковіє, замовкає.)
ВЕДУЧИЙ. Наприклад, Інго, я вам допоможу, от серед ваших знайомих, друзів, подруг, серед однолітків ваших, яке ставлення до мультиплюндизму?
ІНГА. Ми... часом ми з дівчатами на роботі говоримо про це... дівчата говорять... і ми... вони тобто... (Знову ніяковіє.)
ВЕДУЧИЙ. Ви хочете сказати, що ваші співробітниці, дівчата, як ви зараз висловилися, схвально ставляться до мультиплюндизму?
ІНГА. Так... Ні... Я не знаю... (Ніяковіє остаточно.)
ВЕДУЧА. Отже у вас...
ВЧИТЕЛЬКА (втручається раптово й безапеляційно). Ану дозвольте, я скажу! От я зразу побачила, що вона буде, що ви будете так говорити! Мені здається, що ви занадто легковажно й несерйозно ставитеся до того, що дозволяють собі на роботі оці ваші дівчата! От я зараз хочу прочитати, тільки ви не перебивайте мене, я тут, ідучи на передачу, взяла з собою цього листочка, це у нашій школі працює закрита поетична студія "Еврідіка", і в ній одна вихованка отут написала, ну не сама, звичайно, з нею ведеться велика робота, вона цього року випускатися повинна, то ось вона тут написала, я хочу вам прочитати, послухайте мене... (розгортає аркуша, читає):
В минуле канув бандитизм,
а також дзен-буддизм.
Я вірю, відійде туди ж
і цей мультиплюндизм!
Тут, звичайно, ще не дуже вправно написала дівчина, але вона те, що думала, сказала!
ГЕНЕРАЛ. Правильно! Хороші вірші!
ВЧИТЕЛЬКА. Я, звичайно, вибачаюся, що я втрутилася, але я хочу, щоб усі знали, що справжня наша молодь має ось такі свої погляди на цей мультиплюндизм, а не такі... а не тільки такі, як отут нам щойно показали!
ВЕДУЧА. Ну, ми ще не закінчили розмову з молоддю остаточно. Ось тут у нас ще сидить Стефан, він досі ще протягом передачі не брав слова. Стефане, що ви нам скажете, ваше ставлення до мультиплюндизму...
СТЕФАН. А що? Не хило!..
ВЕДУЧА. Тобто...
СТЕФАН. Не хила ця штука — мультиплюндизм! У нас всі пацани так вважають в нашій компанії.
ГЕНЕРАЛ. А я от хочу запитать у молодого чоловіка — скільки вам років?
СТЕФАН. А кому яке діло? Ну, сімнадцять...
ГЕНЕРАЛ. А таке діло, що ви скоро до війська призоветеся, і вам там... і там ви всю цю муть забудете!
СТЕФАН. Не піду я до вашого війська!..