— Але в нього така репутація!
— Яке мені діло до його репутації?
— Кажуть, він не любить грати у гольф.
— Кажуть, кажуть, — перекривила її Леніна.
— А також він більшість свого часу проводить усамітнено, — з відразою й жахом сказала Фенні.
— Ну, зі мною він самітний не буде. І, взагалі, чому люди так по-свинськи ставляться до нього! По-моєму, він досить милий. — Вона посміхнулася сама до себе, згадавши, яким до смішного соромливим він був! Майже переляканий, ніби вона Головконтр світу, а він гамма-мінус — обслуговувач машин.
— Спробуйте пригадати, — сказав Мустафа Монд, — чи хто серед вас коли-небудь наштовхувався на непереборну перешкоду?
У відповідь — заперечна мовчанка.
— А чи хто був змушений довго перебувати в проміжку між бажанням і його задоволенням?
— Та у мене... — почав один із хлопців і завагався.
— Говори ж, — наказав Директор, — не примушуй його фордність чекати.
— Одного разу мені довелося майже чотири тижні чекати, поки дівчина, яку я хотів, дозволила себе взяти.
— І відповідно твоє бажання зросло?
— Жахливо!
— Точно, жахливо, — сказав Головконтр. — Наші предки були такі дурні й короткозорі, що коли перші реформатори запропонували звільнити їх від жахливих емоцій, то вони й слухати не схотіли.
— Говорять про неї, ніби про кусень м'яса, — заскреготав зубами Бернард. — Не пробував — спробую, як баранину. Прирівнюють її до якоїсь кількості баранини. Вона казала, що подумає і дасть мені відповідь до п'ятниці. Форде мій, Форде... Підійти б та заїхати по пиках.
— Так, я настійно раджу тобі її спробувати, — сказав Генрі Фостер приятелю.
— Візьмемо хоча б позаутробний розвиток. Пфіцнер і Кавагучі розробили весь цей спосіб позатілесного розмноження. Але чи схотів уряд його розглянути? Ні. Завадило щось таке, що звалося християнством. Жінок і далі змушували бути живородними.
— Він такий бридкий, — сказала Фенні.
— А мені подобається.
— І такий курдуплик, — поморщилась Фенні, бо низькорослість була типовою ознакою нижчої касти.
— А на мене, він досить милий, — сказала Леніна. — Його так і хочеться погладити. Ну, як кошенятко...
Фенні гидливо зауважила:
— Кажуть, що хтось помилився, коли він був ще в ампулі: подумав, що то гамма, і додав спирту в кровозамінник. Ось чому він такий миршавий.
— Що за нісенітниця! — обурилася Леніна.
Навчання уві сні в Англії було фактично заборонено. Існувало щось таке під назвою лібералізм. Парламент, якщо ви щось чули про це поняття, видав закон проти гіпнопедії. Збереглися деякі пам'ятки. Промови про свободу суб'єкта. Свободу бути невдахою й сіромою. Свободу бути неприкаяним і непристосованим до життя.
— Ну що ти, друзяко, будь ласка, гостинно прошу! — Генрі Фостер поплескав по плечу асистента Визначальника. — Зрештою, кожен належить кожному іншому.
"Сто повторень, три ночі на тиждень протягом чотирьох років, — зневажливо думав Бернард Маркс, бо він був спеціалістом із гіпнопедії. — 62 400 повторень — і вилупиться істина. Ідіота!"
— Або взяти кастову систему. Скільки пропонувалась — стільки ж і відкидалась. На заваді ставало те, що звалося демократією. Так ніби люди й справді рівні не лише у фізико-хімічному, а й в усіх інших відношеннях.
— Все одно я прийму його запрошення, — сказала Леніна.
Бернард ненавидів їх, так ненавидів. Але їх було двоє, гінких та сильних.
Дев'ятирічна війна почалася в 141 році ери Форда.
— Навіть якщо йому й справді влили спирту в кровозамінник.
— Фосген, хлоропікрін, етил йодацетат, дифенілціанкарсин, трихлорметил, хлорформат, дихлоретил сульфід. Не кажучи вже про синильну кислоту.
— І ніхто нічого не підливав. Це брехня, я не вірю, — закінчила Леніна.
— Уявіть ревище чотирнадцяти тисяч літаків, що йдуть широким фронтом. Але на Курфюрстердамі й у Восьмому районі вибухи бомб, начинених сибіркою, були не голосніші від бахкання паперової хлопавки.
— Тому що я хочу побувати в дикунській резервації.
— СН3С6Н2(Н02)3 + Н(СНО)2. Ну й що в підсумку? Величезна вирва, купа каміння, кусні м'яса й слизу, нога в черевику летить у повітрі і — трах! — приземлюється серед червоної герані, що так пишно розквітла того літа.
— Ти неможлива, Леніно. Як хочеш...
— Російський спосіб зараження води був особливо дотепний.
Спина до спини Фенні й Леніна продовжували мовчки переодягатися.
— Дев'ятирічна війна, Великий економічний крах. Вибір був лише між всесвітньою владою і знищенням. Між стабільністю і...
— Фенні Краун також хороша дівчина, — сказав асистент Визначальника.
У розпліднику-яслах лекція з елементарної класової свідомості закінчилася, і тепер голоси готували майбутнього споживача промислових товарів. "Я так люблю літати, — шепотіли голоси, — я так люблю літати, я так люблю новий одяг, я так люблю..."
— Лібералізм, звичайно, вмер від сибірки, але силою, примусом нічого не збудуєш.
— Далеко не так, як Леніна. О, далеко не так.
— А старий одяг — бека, — продовжувався невтомний шепіт. — Ми завжди викидаємо старий одяг. Викидання краще від латання. Викидання краще від латання, викидання краще...
— Керувати треба з розумом, а не батогом. Урядування — то справа засідань. Керуйте мозком і сідницями, а не кулаками. Колись уже спробували були споживання зробити повинністю.
— Ось я й готова, — сказала Леніна, але Фенні відчужено мовчала.
— Ну ж, люба Фенні, давай миритися!
— Кожен чоловік, жінка й дитина змушені були споживати ось стільки-то за рік. Для процвітання промисловості. А єдиним наслідком було...
— Викидання краще від латання. Чим більше латок, тим менший достаток, чим більше латок...
— Не сьогодні-завтра, — сказала Фенні похмурим сумним голосом, — ти попадеш у біду.
— ...громадський непослух у величезних масштабах. Рух за відмову споживання. Назад до природи.
— Я так люблю літати, я так люблю літати.
— Назад до культури. Так, навіть до культури. Тихо сидячи за книжкою, багато не споживеш.
— Ну, як я виглядаю? — запитала Леніна. На ній був темно-зелений жакет із віскозним зеленим хутром на комірі й рукавах.
— Вісімсот назадників бути скошені кулеметами на Голдерс-Грін.
— Викидання краще від латання, викидання краще від латання.
Зелені плисові шорти й білі віскозно-вовняні панчохи до колін.