Гусак. З вами набережеш... Щось у мене справді...
Сторчак. От бач. Присядьте, прошу вас... Серце. Ай біда!.. Діло тут, звичайно, не в розпачливих вигуках Чорноти. Зрештою, кожна людина якось умирає... Що Мар'яна? Тут треба ширше дивитись.
Гусак. Он як...
Сторчак. А як же! Вся сила в ньому, а не в Мар'яні. І яка сила! Хіба ж учора не сказав, коли ми натякнули що будемо жалітися, — я, каже, тут начальник!
Гусак. Ну, він не так сказав, неправда.
Сторчак. А ви намотайте на ус. Діло ж не в правді, а в правдоподібності. А правдоподібність завжди десь меїкує з правдою, як кара з провиною... Хіба не помічали?
Гусак. Цікаво... Ну-ну...
Сторчак. Харко Ригорович... побережи здоров'я. Я сам аа тебе все скажу! Він тебе ненавидить, і ти його. Інакше бути не може. Значить, комусь кінець... Треба щось діяти. І не стріляти ж, господи прости?
Гусак. А що робить?
Сторчак. Зпищи його бездоганність. Він бездоганний — ось біда. І щасливий. І це відомо всім. І в цьому його сила.
Гусак. Усіх підібгав під себе.
Сторчак. Навпаки. На взводі всіх тримає. Чим? Силою щастя. Він весь обернений до людства отсим щасливим, боком.
Гусак. Да-а...
Сторчак. А хай от, скажімо, пізнає віїї скорботи особисті. І хай його побачать люди зі сторони пеіцастя Журби йому!.. Хай він страждання пізнає!
Гусак. Яке?
Сторчак. Яне завгодно. Важно, щоб він перестав бути щасливим. І тоді...
Гусак. ...зробиться ще дужчим.
Сторчак. О ні! Журба ще не піднесла нікого в світі й не зміцнила. Та ще коли поверх журби пустити клевету.
Гусак. Одмете.
Сторчак. Другу! Третю!.. Десяту!.. От він служив у ГПУ на афганському кордоні. А хто поручиться, що він не шпик афганський?.. Вона ж куркулихою була п'ять років? Прикиньте... Зважте...
Гусак. Дурниці.
Сторчак. Дурниці? Хай спростує. Знаки клевета зостануться ж на ньому. Та ще коли по полю наклепу розкидать клятви в вірності. О-о!.. А Мар'яна... Колгосп її любить. Вона передовичка. Чиста... Ну, вона може перестати бути чистою. Стане теж аморальною... Потім можна взагалі... Головне, щоб він спустошився.
Гусак (риючись у паперах). Крупно, крупно. Прямо артист... Що за напасть?! Загубив десь інструкцію... Ну, к чорту!..
Сторчак. Домовились!.. (Іде з Чорнотою до дверей).
Гусак. Да! Попереджаю: на зборах може статись так, що буду крепко лаяти.
Сторчак. А може, й навпаки. Сьогодні збори розпочне знаєте хто? Печитайло. Ми вже домовились учора. Видасть Скиданові таку правду, що голова піде обертом.
Сторчак і Чорнота виходять.
Гусак. Як глибоко проник у мою душу класовий ворог. Читає, як у книзі... І, певно, думає, що вже мене купив. Ну ні-і!.. Зробить своє діло — ф'ють! Інакше дійсно... Фу, гидота... (Знайшов інструкцію). Знайшов, слава богу. (Виходить).
Входять секретар партбюро Пасічний, Верещака, Дробиньский.
Дробинський. Вигура їде!
Пасічний. Нарешті... От порядки!.. Третій день зриваються загальні збори. Де це видано!
Дробинський. Тихо... йде... Здрастуйте!
Входить Вигура.
Вигура. Сьогодні виведемо па чисту воду раз назавжди. Досить!.. Привіт... Не думав я, що ваш Скидан... Де Скидан?
Пасічний. В район покликали.
Дробинський. Вернуть?
Вигура. Негайно...
Дробинський хутко виходить.
Не поздоровиться кому-небудь на зборах. Вже чортзна-що тут завели. Родинний альянс з куркульством! Незаможникам рота затуляють!
Пасічний. Цього нема.
Вигура. Без заперечень! Одповісте, коли вас запитають, товаришу секретар. (До Верещаки). Найбільш прогресивна біднота вже стогне, її затискають у правлінні.
Пасічний. Нема таких. Я заперечую.
Вигура. Можу нагадать. Про Гусака забули?
Входить Дробинський.
Дробинський. Пробачте. Збори починать? Пасічний. Ідем.
Входять Платон Шерстюк і Тихий.
Пасічний. Прошу вас... після зборів.
Вигура. Постійте. Треба вислухать. (До Шерстюка). Вам що?
Шерстюк. Ми тут, порадившись, прийшли до вас просить, товаришу Вигура. З нагоди вашого приїзду...
Вигура. Що саме?
Шерстюк. Чутка йде, ніби Гусак до партії заяву подає.
Пасічний. Подав уже.
Вигура. Ага, інтересно... Ну-ну...
Шерстюк. Так... І що його настановлюють не то заготскотішою, не то заготзерпом?
Вигура. Посади ще не визначали. А що?
Шерстюк. Дак ми от просимо, пробачте, його в ячейку не приймать.
Вигура. А хто це "ми"?
Тихий. Куток наш... Безпартійна групировка...
Вигура. Групировка?.. (До Верещаки). Ви чули? Ось!
Шерстюк. Його сусіди, одне слово.
Вигура. Он що... Ви маєте на Гусака матеріал?
Шерстюк. Як?
Верещака. Може, він десь там щось зробив?
Шерстюк. От іменне, що не зробив нічого, да чи навряд і зробить.
Тихий. Він тільки язиком галакає усюди.
Верещака. Може, Денікіну, Петлюрі чи, мо, гетьманцям помагав?
Шерстюк. Та ні, сказать би, й не помагав нікому.
Вигура. Націоналіст, троцькіст?
Тихий. Ні.
Вигура. Право-лівацький блок?
Шерстюк. Не блок.
Вигура. Саботажник?
Шерстюк. Ні.
Верещака. Церковник?
Тихий. Ні, й до церкви не охочий. "Релігія — опіум для народу!" Тільки його й чути.
Вигура. Невже шпигун Антанти?
Шерстюк. Ні, цього також не замічали.
Вигура. Так у чім же діло? Не поміщик же він?
Тихий. Ні, бідний, як і ми.
Шерстюк. Бідніший злидень в десять раз.
Верещaка. Ну, тоді хто, який же він?
Тихий. Угадайте!
Шерстюк. Несамостоятельний.
Вигура. Який?
Тихий. Дурний, по-нашому. Мало того, батько був такий і дід. Вся фамілія кручена.
Верещака. Стривайте. А вам якеє, власне, діло до Гусакового розуму?
Шерстюк. Стісняємось, щоб часом неприємності не вийшло.
Вигура. То єсть?
Тихий. В житті трапляється, хоча й не дуже часто... що отакі от люди... Одним словом, ми стали помічати в нього яскравий нахил до нерівних посад.
Шерстюк. Особливо до заготівельних. А брехун!..
Тихий. Точно. Помітили за ним і цю тенденцію.
Вигура. Он як... Так що ви думаєте?..
Тихий. Думаємо, що він для вашого діла негодящий.
Шерстюк. А жінка! В хаті не метено. Діти не вмивані, а матюкаються, отакі-от, на весь куток. Ну, прямо глум, їй-богу...
Вигура. Так! Ага... Ну, й що ви хочете довести?
Шерстюк. Нехай лишається між нами в безпартійних масах, бо все-таки дурна людина в безпартійному, сказать би, вигляді, на случай чогось там, не така шкідлива для суспільства, як партійна.
Тихий. Короткі руки й голосок не той... Ага, ось і він! Здоров, Харитоне!