3. Прагнення до згаданої вище художньої правди (за висловом одного з авторів) і до типізації (за висловом другого) спричинило значне спотворення образів реальних людей, задіяних в оповіді. Автори взагалі схильні до нівеляції героїв, і тому більш або менш правдоподібний у них хіба що Вибігалло і якоюсь мірою Крістобаль Хозевич Хунта (я не враховую епізодичного образу упиря Альфреда, котрий вийшов краще, ніж хто-небудь інший). Наприклад, автори стверджують, що Корнєєв грубий, і гадають, нібито читач зможе скласти собі правильне уявлення про цю грубість. Так, Корнєєв справді грубий. Але саме тому описаний Корнєєв виглядає "напівпрозорим винахідником" (за термінологією самих авторів) порівняно з Корнєєвим реальним. Те саме стосується і славнозвісної ввічливості Е. Амперяна. Р.П. Ойра-Ойра в нарисах цілком бетілесний, хоча саме в описуваний період він розлучався з другою дружиною і збирався одружуватись утретє. Наведених прикладів, мабуть, достатньо для того, щоб читач не надто вірив моєму власному образу в нарисах.
Автори попросили мене пояснити деякі незрозумілі терміни і малознайомі імена, що зустрічаються у книзі. Виконуючи це прохання, я зустрічався з певними труднощами. Звісно, пояснювати термінологію, вигадану авторами ("аквавітометр", "темпоральна передача" тощо), я не збираюся. Але я не думаю, що більшу користь принесло б і пояснення навіть правильно вживаних термінів, яке би потребувало ґрунтовних спеціальних знань. Неможливо, наприклад, пояснити термін "гіперполе" людині, яка погано розуміється на теорії фізичного вакууму. Термін "трансгресія" ще місткіший, і на додачу різні школи вживають його в різних значеннях. Словом, я обмежився коментарем до деяких імен, термінів і понять, досить широко розповсюджених, з одного боку, і достатньо специфічних у нашій роботі — з іншого. Крім того, я прокоментував кілька слів, які не мають прямого стосунку до магії, але здатних викликати, на мій погляд, здивування читача.
Авгури — у Стародавньому Римі — жерці, які віщували майбутнє за польотом птахів та їхньою поведінкою. Переважна більшість із них були свідомими шахраями. Значною мірою це стосується й інститутських авгурів, хоча тепер у них розроблені нові методи.
Анацефал — потвора, позбавлена головного мозку та черепної коробки. Зазвичай анацефали помирають при народженні або кілька годин потому.
Бецалель, Лев Бен — відомий середньовічний маг, придворний алхімік імператора Рудольфа II.
Вампір — див. вовкулак.
Василіск — у казках — чудовисько з тілом півня і хвостом змії, яке вбиває поглядом. Насправді — зараз майже вимерлий давній ящір, покритий пір'ям, пращур першоптаха археоптерикса. Здатний гіпнотизувати. У віварії інституту утримуються два екземпляри.
Вервольф — див. перевертень.
Вовкулак — див. упир.
Гарпії — у грецькій міфології — богині вихору, а насправді — різновид нежилі, побічний продукт експериментів ранніх магів у галузі селекції. Мають вигляд великих рудих птахів із головами старих баб, дуже неохайні, ненажерливі та сварливі.
Гідра — у давніх греків — фантастична багатоголова водяна змія. У нас в інституті — реально існуюча багатоголова рептилія, донька З. Горинича і плезіозаврихи із озера Лох-Нес.
Гном — у західноєвропейських сказаннях — потворний карлик, який охороняє підземні скарби. Я розмовляв із деякими гномами. Вони справді потворні і справді карлики, але про жодні скарби і поняття не мають. Більшість гномів — це забуті й змарнілі дублі.
Голем — один із перших кібернетичних роботів, зроблений із глини Левом Бен Бецалелем. (Див., наприклад, чехословацьку кінокомедію "Пекар імператора", тамтешній Голем дуже схожий на справжнього.)
Гомункулус— в уявленні неграмотних середньовічних алхіміків — людиноподібна істота, створена штучно в колбі. Насправді в колбі штучну істоту створити неможливо. Гомункулусів синтезують у спеціальних автоклавах і використовують для біомеханічного моделювання.
Данаїди — у грецькій міфології — злочинні дочки царя Даная, котрі вбили за його наказом своїх чоловіків. Спочатку були засуджені наповнювати водою бездонну бочку. Надалі, при перегляді справи, суд прийняв до уваги той факт, що заміж вони були віддані силоміць. Ця пом'якшуюча обставина дозволила перевести їх на дещо менш безглузду роботу: у нашому інституті вони займаються тим, що зламують асфальт усюди, де самі його нещодавно поклали.
Демон Максвелла — важливий елемент уявного експерименту видатного англійського фізика Максвелла. Призначався для нападу на другий принцип термодинаміки. В уявному експерименті Максвелла демона розташовуєть поряд із отвором у перегородці, що розділяє посудину, наповнену рухомими молекулами. Робота демона полягає в тому, щоб випускати з однієї половини посудини у другу швидкі молекули і закривати отвір перед носом повільних. Ідеальний демон здатний таким чином без затрати праці створити дуже високу температуру в одній половині посудини і дуже низьку — в іншій, створюючи вічний двигун другого роду. Однак тільки порівняно недавно і тільки в нашому інституті вдалося знайти і використовувати для роботи таких демонів.
Джин — злий дух арабських і перських міфів. Майже всі джини є дублями царя Соломона і сучасних йому магів. Використовувалися з військовою і політико-хуліганською метою. Відзначаються огидною вдачею, нахабством і повного відсутністю почуття вдячності. Невігластво і агресивність їхні такі, що майже всі вони перебувають в ув'язненні. В сучасній магії широко використовуються як піддослідні істоти. Зокрема, Е. Амперян на матеріалі тринадцяти джинів визначав кількість зла, яке може заподіяти суспільству злобний дурень-невіглас.
Джян бен Джян — або давній винахідник, або давній воїн. Ім'я його завжди пов'язане з поняттям щита і самостійно не зустрічається. (Згадується, наприклад, у "Спокусі святого Антонія" Г. Флобера.)
Домовик — в уявленні забобонних людей — якась надприродна істота, що мешкає у кожному обжитому будинку. Нічого надприродного у домовиках немає. Це або вкрай опущені маги, які не піддаються перевихованню, або суміш гномів із деякими домашніми тваринами. В інституті перебувають під керівництвом М.М. Камноєдова і використовуються для підсобних робіт, що не потребують кваліфікації.