КУПІДОН (Амур) —бог кохання у давньоримській міфології, ототожнювався з грецьким Еросом (Еротом). Вважався [301] сином Венери. Зображувався у вигляді юнака або хлопчика з золотими крильцями, луком та сагайдаком. Його золоті стріли, вражаючи серце людини чи бога, породжують палке кохання. Сократ розрізняв кохання небесне, ідеальне, і кохання низьке, притаманне багатьом людям.
КУРЦІЙ — мова йде, очевидно, про римлянина Марка Курція, який заради врятування вітчизни кинувся був до прірви, що утворилася в центрі Риму.
ЛАБІРИНТ — в уяві давніх греків споруда з багатьма заплутаними ходами, звідки важко знайти вихід. Найвідоміший Крітський лабіринт, збудований, за легендою, Дедалом для чудовиська Мінотавра.
ЛАЕРТ — батько Одіссея.
ЛАМІЯ — в давньогрецькій міфології осоружна стара карга — страховисько, яке пожирало дітей і живилося їхньою кров'ю (нею лякали дітей), щось на штиббаби-Яги.
ЛАМПСАК — місто в північно-східній частині Геллеспонту (Дарданелли); славилося чудовим вином. Тут, за переказом, Афродіта народила Пріапа, а тому саме Лам-псак став центром його культу.
ЛАРВИ — в давньоримській міфології: 1) злі духи; 2) душі померлих, що живуть у підземному царстві. З'являючись уночі на землю у вигляді примар, вони переслідували людей, які їх чимось образили.
ЛАТЕРАНСЬКИЙ ХРАМ — храм у Римі під іменем св. Іоанна Хрестителя. Священні сходи, які складалися із 28 сходинок у вестибюлі капелли Святая Святих, за переказом, були доставлені в Рим святою Єленою з Єрусалима як східці трибуналу, де судили Ісуса Христа.
ЛЕЛІЙ —оратор, сучасник Ціцерона, а в одному з процесів — суперник. Про нього як про великого оратора згадує Ціцерон в діалозі "Лелій, або Про дружбу".
ЛЕМУРИ — у давньоримській міфології духи померлих, привиди, тіні.
ЛЕТА — в давньогрецькій міфології річка, що протікає в підземному царстві. Попивши її води, душі померлих забували про своє земне життя.
ЛІДІЙСЬКИЙ ЦАР —див. Крез.
ЛІНКЕЙ — у давньогрецькій міфології герой, що мав незвичайно гострий зір: міг бачити навіть крізь землю.
ЛІОН — місто у Франції на річці Роні.
ЛОГОДЕЛЛА — надзвичайно умілий оратор, майстер словесних хитромудрощів. [302]
ЛУКА — один із святих християнської церкви, учень Христа. Йому приписують авторство "Євангелія від Луки" та "Діянь апостольських".
ЛУКІАН Самосатський (бл. 120-180) — славетний давньогрецький сатирик. Висміював як поганську, так і нову, християнську релігію. Еразм згадує персонажів або епізоди з таких творів Лукіана: 1) "Сновидіння, або Півень"; 2) "Похвала мусі"; 3) "Лукій, або Осел".
ЛУКРЕЦІЙ Кар Тіт (бл. 99-55 до н.е.) — відомий римський поет і філософ-матеріаліст, автор поеми "Про природу речей", в якій пропагує натурфілософію.
ЛЮТЕР Мартін (1483-1546 pp.) — німецький релігійний реформатор, засновник протестантської церкви; він заперечував культ святих.
ЛЮЦИФЕР — 1) в античні часи прізвисько багатьох богів "люцифер" означає "світлоносець"); 2) в середні віки — одне з імен диявола (сатани).
МАГ — назва жерця у Персії. Переносно — віщун, чаклун, ворожбит.
МАКСИМІЛІАН — імператор німецький в роках 1493-1529; Філіпп І, син Максиміліана, король Іспанії (1502— 1506), Карл V, син Філіппа, імператор німецький (1519-1556).
МАЛЕЙСЬКА СКЕЛЯ — мис Малея на південному узбережжі Пелопоннеського півострова в Греції, який вважався дуже небезпечним для плавання.
МАРОН —див. Вергілій.
МАРПЕСІЙСЬКА СКЕЛЯ — гора Марпес на острові Паросі, з якої давні греки добували славетний пароський мармур.
МАРС — бог війни у давньоримській міфології. Тотожний грецькому Аресові.
МАРТИН був єпископом у місті Тур у Франції (І V ст.), святий.
МАССІЛІЯ (сьогодні Марсель) славилася суворістю звичаїв і високою культурою.
МЕГАРІЙЦІ — жителі давньогрецького міста Мегари (материкова Греція).
МЕДЕЯ — дочка колхідського царя, дружина одного з аргонавтів Ясона, найвідоміша чаклунка в давньогрецькій міфології. Еразм натякає на епізод з міфу, як за порадою Медеї дочки ворожого царя, бажаючи омолодити батька, розрізали його на шматки й зварили в казані.
МЕМНОН — син богині світанку Еос і ефіопського царя Тітона, один з героїв Троянської війни; воював на боці троянців; убитий Ахіллом. [303]
МЕНІПП — персонаж одного з діалогів Лукіана під назвою "Ікароменіпп", який змайстрував собі крила і злетів на місяць.
МЕРКУРІЙ — син Юпітера і його окличник, бог у давньоримській міфології. Ототожнювався з грецьким Гермесом. Вісник богів; вважався покровителем подорожніх і купців, а також злодіїв.
МЕСІЯ — в християнській міфології посланий богом "спаситель", який має встановити своє вічне царство. Віра в месію займає особливо важливе місце в іудаїзмі.
МИТРА — шапка, оздоблена прикрасами, яку одягають при богослужінні представники вищого духовенства (папи, єпископи та ін.) у православній та католицькій церквах.
МИЦИЛЛ — персонаж одного з діалогів Лукіана "Півень, або Сновидіння". Вві сні він побачив себе багатієм, але був несподівано розбуджений півнем, і з цього приводу дуже побивався.
МІДАС — міфічний цар Фрігії. Бувши суддею на змаганнях зі співу між Аполлоном і Паном, він присудив першість Панові. За це розгніваний Аполлон нагородив Мідаса ослячими вухами. За переказом, за те, що гостинно він прийняв бога Діоніса, дістав від бога властивість перетворювати все, до чого тільки доторкнеться, на золото. Мідас став дуже багатим, але йому загрожувала смерть з голоду, бо їжа оберталась на золото. Мідас ублагав Діоніса зняти з нього чари. Бог наказав йому викупатися в річці Пактолі, яка з того часу несла золото.
МІЛЕТ —давньогрецька колонія на західному побережжі Малої Азії, славилась виробництвом високоякісних тканин.
МІЛЕТСЬКІ ДІВИ — дівчата з міста Мілета (узбережжя Малої Азії). Еразм натякає на оповідання римського письменника Авла Гелія (II ст. н.е.) про те, як ці дівчата, перебуваючи в стані безтямства, всі разом вдались до самогубства.
МІЛОН — знаменитий грецький атлет-силач (VI ст. до н.е.).
МІНЕРВА — дочка Юпітера, богиня мудрості в давньоримській міфології. Ототожнювалася з грецькою Афіною.
МІНОС — син Зевса, міфічний цар острова Кріту. Зображувався щедрим і справедливим правителем. По смерті став суддею у підземному царстві.