— Це так, — додає Фрасколен, — але ми втратили також одну ногу, а на тій, що залишилася, далеко не втечеш. Відразу окривіти і зашкандибати — це вже занадто.
З обстеження доводиться зробити висновок, що так як пошкодження виправити неможливо, то і дрейфу на південь не можна покласти край. Залишається чекати, щоб Стандарт-Айленд вибрався сам з цього потоку, який уносить його за межі тропічної зони.
Визначивши ушкодження, Етель Сімкоо вирішив перевірити і стан металевого остова. Чи не постраждали кесони від обертального руху, яке стрясало їх протягом останнього тижня? Чи не розсілися в пазах сталеві листи, чи не вискочили сталеві заклепки ?.. Якщо де-небудь з’явилося протікання, то треба по можливості заткнути щілини...
Інженери приступають до другого обстеження. Їх доповіді комодору Сімкоо маловтішні. У ряді місць від розтягування тріснули пластини і розійшлися шви. Вивалилися тисячі болтів, утворилися розриви. Деякі відсіки вже наповнилися водою. Але так як ватерлінія не знизилася, то стійкості металевого ґрунту серйозна небезпека не загрожує і нові власники Стандарт-Айленда можуть бути спокійні за своє майно. Більше всього щілин у батареї Корми. Що стосується Бакборт-Харбора, то один з його молів поглинений океаном під час вибуху... Але Штирборт-Харбор неушкоджений і може надати кораблям надійний притулок від океанських хвиль.
Віддані розпорядження в найкоротший термін привести в порядок все, що можна виправити. Необхідно заспокоїти населення щодо стійкості Стандарт —Айленда. Досить, навіть більш ніж достатньо, і того, що за відсутністю двигунів лівого борту Стандарт —Айленд не може попрямувати до ближньому березі. Але тут вже нічого не поробиш.
Залишається найважливіше питання — як врятуватися від голоду і спраги ?..
Чи надовго вистачить запасів — на місяць ?.. на два?
Ось що встановив комодор Сімкоо.
Нестачі води побоюватися нічого. Хоча одна з опріснювальних установок знищена вибухом, інша продовжує працювати і може задовольнити всі потреби.
Що стосується харчів, то тут становище менш втішно.
Після підрахунків з’ясовується, що вистачить їх не більше ніж на місяць, якщо посадити все десятитисячне населення на строгий раціон. За винятком фруктів і овочів, все, як відомо, отримується ззовні... А де цей зовнішній світ ?.. На якій відстані знаходиться найближча земля і як до неї дістатися?..
Тому, як не прикро застосовувати такий захід, але комодор Сімкоо змушений віддати наказ про обмеження споживання. В той же вечір по телефону і телеавтографу всюди передається ця сумна новина.
В Мільярд-Сіті і в обох портах вона викликала загальний жах і передчуття ще гірших лих. Може бути, незабаром на горизонті з’явиться привид голоду — якщо дозволено вдатися до настільки заяложеного, але вражаючого образу, — адже поповнити запаси продуктів нізвідки... Дійсно, у комодора Сімкоо немає жодного корабля, який можна було б послати на американський материк... З волі долі останній з них вийшов в морі три тижні тому, везучи останки Сайреса Бікерстафа та інших захисників Мільярд-Сіті, полеглих у битві з дикунами Ероманга, Нікому тоді й на думку не могло прийти, що через боротьбу самолюбств Стандарт —Айленд опиниться в ще гіршому становищі, ніж в момент, коли його захопили банди новогебрідців!
І правда, для чого мати мільярдами, бути багатим, як Ротшильд, Маккей, Астор, Вандербілт, Гульд, якщо багатство не може врятувати від голоду! Правда, велика частина статку набобів лежить у повній цілості в банках Нового і Старого Світу! Але, як знати, може бути близький день, коли навіть за мільйон доларів їм не купити на плавучому острові фунта м’яса або фунта хліба.
Зрештою всьому виною їх безглузді чвари, дурне суперництво, прагнення захопити владу! Вони в усьому винні, вони — Танкердони і Коверлі — причина всіх бід! Так нехай же вони остерігаються відплати, страшаться гніву службовців, робітників, офіцерів, торговців, всього населення, яке вони піддали смертельної небезпеки! Хто знає, до яких крайнощів люди здатні дійти, коли їх почнуть терзати муки голоду!
Обмовимося все ж, що закиди ці не відносяться до Уолтеру Танкердону і міс Ді Коверлі, яких не може торкнутися осуд, заслужений їх сім’ями! Ні, молодий чоловік і його наречена ні в чому не винні. Вони були тією зв’язкою, яка повинна була зміцнити майбутнє благополуччя обох частин міста, і не вони розірвали цей зв’язок!
Стан неба такий, що вже дві доби не проводилося вимірювання, і місце розташування Стандарт-Айленда не можна визначити навіть з приблизною точністю.
Тридцять першого березня небосхил розчистився і туман в морі розсіявся. Можна сподіватися, що тепер вдасться визначити широту і довготу.
Результатів спостережень чекають з гарячковим нетерпінням. Кілька сотень мешканців зібралося біля батареї Хвилеріза. До них приєднався Уолтер Танкердон. Але ні його батько, ні Нет Коверлі, жоден з тих іменитих, яких можна з повним правом звинувачувати стані речей, що створився, не вийшли зі своїх особняків, де вони сидять, немов замуровані обуренням народу.
Опівдні спостерігачі готуються вловити момент кульмінації сонячного диска. Два секстанта — один в руках короля Малекарлії, інший в руках комодора Сімкоо —наведені на горизонт.
Визначивши висоту сонця, приступають до обчислень з усіма належними поправками, і ось результат: 29°17' південної широти.
Близько двох годин друге спостереження, проведене в настільки ж сприятливих умовах, закінчується наступним висновком: 179° 32' східної довготи.
Отже, з тих пір як Стандарт-Айленд почав своє шалене обертання, його віднесло течією приблизно на тисячу миль на південний схід.
Відзначивши на карті місце розташування Стандарт-Айленда, можна встановити наступне.
Найближчі острова — на відстані щонайменше ста миль, — це архіпелаг Кермадек, на його безплідних, майже незаселених скелях не знайти нічого, і до того ж— як до них дістатися? У трьохстах милях на південь знаходиться Нова Зеландія, але як туди потрапити, якщо океанічний потік забирає мільярдців в простори океану? У тисячі п’ятистах милях на захід — Австралія. У кількох тисячах миль на схід —Південна Америка на широті Чилі. Південніше Нової Зеландії — полярний океан з антарктичною пустелею.