Шосте. Аналіз відомих історичних експериментів (релігія, йога, наука, філософія, досвід техногену) по-казав, що колективний вихід неможливий.
Сьоме. Потрібні мінімальні групи для монолітного усвідомлення виходу. Ми обрали число дванадцять. Додекаедр. Священний кристал Матері Світу. Очевидно, древні мудреці знали таємницю цього числа.
Восьме. Перше завдання: визначення фрагментів інших реальностей — у сновидіннях, у мріях, у відчут-тях. Добудова цих фрагментів, гармонізація їх — уже свідомо. Формування — якнайповніше — реальності, що випливатиме з того чи іншого фрагмента. Для цього й потрібен інший світ, де відсутня деспотія психосфери минулих віків.
Дев’яте. Вивільнення свідомості від влади "апендиксної реальності" земної історії. Вільний перехід від реальності до реальності. Народження у Зоряне Громадянство.
Десяте. Знаходження точок, де зустрічаються інші реальності з цією — апендиксною. (Точки вибору, які не були реалізовані).
Одинадцяте. Нагромадження достатньої психоенергетики групи Прориву. Узгодженість вектора, прийня-тного для всіх. Усунення магнетизму патологічної реальності. Контакт з Єдиним Потоком Цілості.
Дванадцяте. Крізь точки вибору (сингулярності) — прорив у Свободу, в Імпровізацію, в Континуаль-ність… — Ломикамінь ще трохи помовчав, дивлячись десь убік, а потім завершив своє звернення словом до учителя: — Наш любий наставнику, ми глибоко сумуємо, що довелося покинути Землю, не попрощавшись з вами. Проте віримо, що гряде Нова Зустріч у прекрасній реальності Цілості. Чому я про це вирішив говорити тепер, адже нічого вже не зміниш? Мабуть, тому, що ми певні: ви будете шукати нас. Щоб зм’якшити гнів Учи-теля, ми на своє виправдання нічого не можемо сказати. Хіба лише те, що всі спроби розширити свідомість на шляху "накопичення інформації" про цей світ були даремними. Скоріше — навпаки! Накопичення було ядром на нозі каторжника, як у прадавніх в’язницях. Потрібен синтез фрагментів інших реальностей, які сходяться до спільної точки вибору, де б вона не була — у сні чи наяву. Саме тому у нас навіть не виникло думки — за-лишити бодай умовні пунктири нашого прийдешнього. Гадаємо, що все це — поза можливостями аналізу. Ще раз — прощайте, Батьки!..
***
Головний Детектив Планети знову усамітнився в своїй спартанській келії карпатської оселі. В мозку дзвенить дружня вимога Крона: "Залиш всі інші турботи і завдання. Найголовніше — знайти слід втікачів. Ця проблема — планетарна. Як тільки Радан повернеться до актуальної свідомості, ми зберемо Всесвітню Раду. Хай люди Землі замисляться над уроком, який змусили нас вивчати наші буйні діти…"
Речислав похитав головою. Легко сказати — знайти слід! А де його шукати? Доведеться летіти до Ал-тайської Республіки Дітей, розпитувати, винюхувати. Проте сліди можуть відшукатися й тут. Адже недарма Віктор-Будяк примчався до батька?! Чомусь залишив для ознайомлення ветхі манускрипти! Може, в жовтих аркушиках є якісь доторки до задуму втікачів? Він познайомився лише з двома рукописами. А що ж далі?
Головний Детектив дістав з шухляди стола папку, залишену сином, розв’язав шнурки. Перегорнув кілька аркушиків — вже прочитаних. Третій манускрипт називався трохи претензійно і загадково: "СЕРЦЕ СВІТУ". Що ж, познайомимося із Серцем Світу. Інколи за химерними вигадками приховано якесь раціональне зерно…
СЕРЦЕ СВІТУ
"Радість Світу чатує. І найбентежніша пора принесе лише щастя її розуміння. Ідіть до Радості Світу. Во-на чекає!.."
Ага, це епіграф. А далі — ще два. Певно, цитати з якогось східного учення. В кінці двадцятого віку таких чимало було в обігу.
"Хто належить Свободі — не приймає жодних уз. Лише узи Жертви несе він добровільно, віщуючи Зві-льнення скованим Землею.
Велика Мати розбиває будь-які узи, бо вона — Вічна Всеохопна Любов — народжує в Буття Свободи.
Серце її відкрите і Лик відкритий тому, хто прямує до Свободи".
"Променистою Тканиною огорнуто все створене Буття. Невтомна запашна Ріка живих іскринок несе Життя Всесвіту. Течія Великої Ріки докочує до нас торкання Несказанного.
Серце Людське! Якщо навіть камінь тріпоче радістю, приймаючи животворний дарунок, — невже ти не воскреснеш до Радості Світла? Чи Дарунок Самосвідомості став для тебе в’язничними ґратами? І ти вже не-спроможне відчути політ Духу?!
Та я ще раз обдарую тебе, Людино! Я зруйную змуровану тобою темницю. Я пошлю тобі вихор, щоб знову відчув ти усвідомлення польоту полум’яного. Я зберу всі грози, щоб протиставив ти їм крила свої. Хай стануть крила твої з чистого вогню! Я допоможу тобі! І якщо приймеш дарунок мій — заграє серце твоє Про-менем Кристалу Матері Світу!
Будь готовий до урочої йори!
Я Сказав!"
Ага! Це — цитати з "Пісні Надземної". Записи так званого вогняного контакту з Учителями Гімалайської Твердині. Колись це називалося ясновидінням, ясночуттям. Тепер кожен десятий юнак чи дівчина має змогу "чути" інформаційні потоки віків, збережені в ноосферних архівах. Що ж, епіграфи цікаві і дають харч для роз-думу. А що ж сам текст? До чого закликає?
"Друже мій!
Хто ти — не знаю. Який ти — не відаю.
Може, ти юна дівчинка, котра очікує небесного принца з невідомого світу? Чи зріла жінка — мати бага-тьох дітей? Чи захоплений студент, який схиляється над зотлілими манускриптами давнини, розшукуючи там сліди вічно діяльного Духа? А можливо, виснажений сумнівами учений? Чи ти ще лише дух незримого світу і готуєшся до тяжких земних стежок?
Хто б ти не був, де б ти не був, який би ти не був — вітаю тебе! Коли б ти не жив — у минулому, сучас-ному, в прийдешньому (бо для Вічності все в спільноті) — я люблю тебе! І шлю тобі своє серце, відкрите всім світам та епохам.
Що хочу сказати? Адже так багато вже сказано. Океан ідей. Потоки слів. Гори книг. Тисячі кілометрів кіно і відеоплівок. Що додам до цього?
Щире слово.
Були вже суми теології. Суми технології. Суми інтелектуальних догм. Я не буду їх повторювати.
Шлю тобі не наукове дослідження, не хитромудрий сюжет, не законодавчу доктрину. Співаю Пісню Се-рця. Даю СУМУ ЛЮБОВІ.
Ти не запитаєш, яка в цьому потреба та необхідність, — я знаю. Ти бачиш, що світ здригається в перед-смертній агонії. Бути йому чи не бути — залежить від нас, бо це наш світ, створений нашим духом і волею…