Блейк ствердно кивнув головою:
— Але то була кішка.
— Звідки ви знаєте, що то була кішка?
— Я не… не пам'ятаю вже. Але то була кішка. Я абсолютно впевнений, що кішка. Вікно було розчинене настільки, що вона могла пролізти.
— Але воно не було закріплено в тому положенні. Воно, могло розчинятися. Людина могла відхилити його і вільно пролізти.
— Так, але я знаю, що то була кішка.
— Ви бачили кішку?
— Ні, я не бачив… І все ж я знаю…
— Я вам зараз скажу, чому ви так думаєте. Між іншим, я підкажу вам наступну гіпотезу. Того ранку хтось міг залізти до вашої лабораторії, узяти будь-що з полиці і знову піти непоміченим. Проте, якщо та людина з Олдербері, то вона не могла бути ні Філіпом Блейком, ні Ельзою Грієр, ні Еміасом Крейлем, ні Керолайн Крейль. Ми добре знаємо, що робили ці четверо. Лишається Анжела Уоррен і мадемуазель Уільямс. Мадемуазель Уільямс була тут, ви навіть зустріли її, коли виходили. Вона сказала, що шукає Анжелу. Анжела пішла рано-вранці купатися, але мадемуазель Уільямс не бачила її ні в воді, ні на скелях. Вона легко могла перепливти до протилежного берега, що вона і зробила пізніше того ранку, коли купалася разом із Філіпом Блейком. На мою думку, вона плавом перебралася сюди, піднялася в будинок, залізла у вікно, і взяла дещо з полиць.
Анжела Уоррен сказала:
— Нічого подібного я не робила, ні… В усякому разі…
— Ага! — урочисто вигукнув Пуаро. — Ви пригадали! Ви мені сказали, що для того, аби зіграти злий жарт з Еміасом Крейлем, ви викрали невелику кількість того, що назвали "кошачими ліками". Так ви його назвали?..
Мередіт Блейк вигукнув:
— Валер'янка! Звичайно, це вона.
— Так. Це й переконало вас, що в кімнаті побувала кішка. У вас надто тонкий нюх. Ви відчували слабкий неприємний запах валеріанки, і у вашій свідомості осіло: кішка. Кішки обожнюють валеріанку і ладні куди завгодно йти за нею. Валеріанка досить неприємна на смак, і ваша попередня оповідь навела витівницю, мадемуазель Анжелу, на думку підлити трошки в пиво своєму шуринові. Знаючи, що він завжди вживає його воднодух.
Анжела Уоррен здивовано мовила:
— Невже це було того дня? Я прекрасно пригадую, що брала валеріанку. Пригадую, коли я виймала пиво, якраз увійшла Керолайн і ледве мене не спіймала. Звичайно, я це пам'ятаю… Але ніколи не пов'язувала це з тим днем.
— Звичайно, ні. Тому що у вашій свідомості між цим не було ніякого зв'язку. Для вас це були два зовсім різні випадки. Один із них належав до категорії ваших звичайних витівок, а другий перетворився в трагедію. Але я помітив це, коли ви мені відповідали, що хотіли підлити Еміасові в напій, але не встигли це зробити.
— Тому що я цього і не зробила. Керолайн зайшла якраз тоді, коли я відкривала пляшку. О! — І Анжела з жахом вигукнула: — І Керолайн подумала… подумала, що я…
Вона замовкла. Оглянулася довкола: і сказала тихо:
— Природно якщо ви всі подумаєте також… — Після паузи вона продовжувала: — Я не вбивала Еміаса. Ні жартома, ні з якихось інших мотивів. Коли б я це зробила, то ніколи не промовчала б.
Мадемуазель Уільямс сказала з натхненням:,
— Звичайно ні, моя дорога! — вона поглянула на Еркюля Пуаро. — Тільки дурень може про це подумати.
Еркюль Пуаро мовив стримано:
— По-перше, я не дурень, а по-друге, я цього зовсім не думаю. Я прекрасно знаю, хто вбив Еміаса Крейля… — Він зробив паузу. — Існує завжди небезпека сприймати факти ніби доведені, тоді, як насправді вони зовсім не доведені. Повернемося до становища в Олдербері. Ситуація стара як світ: дві жінки і один мужчина. Ви прийняли як незаперечний той факт, що Еміас мав намір кинути свою дружину заради іншої жінки. А я підкажу вам гіпотезу, що він ніколи не мав такого наміру. Він і раніше захоплювався жінками. Щоправда, вони були вже з певним досвідом і від нього багато не чекали. Цього разу, однак, вона чекала. Бо вона зовсім не була жінкою. Це була зовсім молода дівчина, в любові її мислення було надзвичайно примітивне, вона бачила в ній тільки одне. Маючи до Еміаса Крейля глибоку пристрасть, яка захоплювала її цілком, вона гадала, що й він має до неї такі ж почуття. Вона думала, без усякого сумніву, що це на все життя, думала, не питаючи його, що він залишить дружину. Але чому, поцікавитесь ви, Еміас Крейль залишив її в цій непевності? Моя відповідь така: картина. Він хотів закінчити свою картину. Для декого це здається неймовірним, але не для тих, хто знає людей мистецтва. Ось, по суті, ми й прийняли це пояснення. Тепер бесіда Крейля з Мере д і том Блейком стає цілком зрозумілою. Крейль, хоча й у замішанні, але поплескує по спині Блейка і оптимістично запевняє, що все скінчиться добре. Для Еміаса Крейля, бачте, все надто просто: він пише картину і до деякої міри стриманий тим, що називається парою ревнивих жінок, але жодній з них це дозволяє втручатися в те, що для нього найважливіше в житті. Якщо він скаже Ельзі правду — все покінчено з картиною. Можливо, він навіть щиро обіцяв Ельзі на перших порах свого чуттєвого піднесення, що залишить Керолайн. Чоловіки говорять подібні речі, коли закохані. А можливо, тільки дозволив їй передбачати це. Йому байдуже, що думала Ельза. Нехай, мовляв, думає, що їй завгодно, аби спокійно позувала ще день-два. А після він скаже правду, що між ними все скінчено. Він ніколи не був особливо делікатним у подібних ситуаціях. Думаю, спочатку він навіть доклав зусиль, аби не розпочинати історії з Ельзою. Він попередив її, що за людина, але вона нічого не хотіла знати, кинулася назустріч своїй долі. Для такого чоловіка, як Еміас Крейль, пригоди з жінками були свого роду грою — чесною грою з рівними шансами з обох сторін. Якщо б ви його запитали, він легко відповів би вам, що Ельза ще молода, що все це в неї мине. Ось як міркував Еміас Крейль. Його дружина була, по суті, єдиним створінням, яке він справді любив. Проте він не особливо турбується про неї: вона, мовляв, повинна потерпіти всього лише кілька днів. Він розсердився на Ельзу через те, що та вибазікала перед Керолайн зайве, але продовжував вірити з властивим йому оптимізмом, що все налагодиться. Керолайн пробачить його, як уже пробачала стільки разів, а Ельза… Ельзі нікуди діватися, як він висловився: "Вона змушена буде проковтнути пігулку". Ось наскільки простими були життєві проблеми для такої людини, як Еміас Крейль. Ї все ж мені здається, що того останнього вечора він був серйозно стурбований. З приводу Керолайн, а не з приводу Ельзи! Можливо, він зайшов до її кімнати, а вона відмовилася з ним розмовляти. Принаймні після неспокійно проведеної ночі він по сніданку відвів її вбік і розповів усю правду. Мовляв, був у нього гріх з Ельзою, але вже все позаду. Як тільки він скінчить картину — її більше ніколи не побачить. У відповідь на ці зізнання Керолайн Крейль вигукнула обурено: "Ти і твої жінки!.." Ця фраза, як бачите, ставила Ельзу в категорію інших, які з'являлися і зникали в його житті. І вона гнівно додала: "Одного прекрасного дня я вб'ю тебе!.." Вона була надто опечалена і обурена його жорстокістю у ставленні до дівчини. Коли Філіп Блейк побачив у холі Керолайн, вона думала про Ельзу. Що стосується Крейля, то він, вийшовши з бібліотеки, зустрів Ельзу з Філіпом Б лейком і звелів їй іти донизу позувати. Він, звичайно, не знав, що Ельза Грієр була до того на веранді біля вікна бібліотеки і все чула. Виклад бесіди, зроблений нею пізніше, не відповідає дійсності. Не забувайте, окрім її слів, ніякого іншого підтвердження не було. Уявляєте, яким було для неї ударом довідатися правду, сказану з такою жорстокістю! Мередіт Блейк пояснив нам, що наступного дня після обіду, чекаючи виходу Керолайн із цієї кімнати, він стояв біля дверей спиною до неї і розмовляв з Ельзою Грієр. А це значить, що вона стояла обличчям до нього, і, отже, могла бачити через його плече все, що робила Керолайн. Таким чином, вона була єдиною людиною, яка могла бачити, як Керолайн взяла трунок. Вона нічого не сказала, але пригадала про це, стоячи біля вікна бібліотеки. Коли Еміас Крейль вийшов, вона, мотивуючи тим, що їй потрібно взяти пуловер, пішла нагору, в кімнату Керолайн, шукати трунку. Одна жінка знає, куди може щось сховати інша. Вона знайшла, таким чином, цикуту і, потурбувавшись, щоб не стерти відбитки пальців на пляшці і не залишити своїх, витягнула рідину з допомогою піпетки, якою наповнюють авторучки. Потім зійшла донизу, через деякий час вона налила трунок у пиво, яке Еміас хильнув за звичкою. Між тим Керолайн Крейль все більше хвилювалася. Коли вона побачила Ельзу, що піднімалася до будинку (цього разу справді, щоб взяти пуловер), Керолайн прошмигнула в "сад-батарею" і, так би мовити, притиснула чоловіка. Те, що він надумав, — ганебно! Вона не може припустити подібного! Така поведінка в ставленні до дівчини надзвичайно жорстока і груба! Еміас, розсерджений, що його перервали, сказав, що це питання вже вирішено: як тільки він скінчить картину, — потурбується про речі дівчини. Тут почулися кроки братів Блейк, і Керолайн виходить із воріт трохи зніяковіла, бурмочучи щось про Анжелу, про школу і про те, скільки в неї ще мороки. Природно, брати вирішили, що почута ними бесіда стосувалася Анжели. А фраза: "Я потурбуюся про речі для дівчини" перетворилася в "Я потурбуюся про підготовку речей для дівчини".