Інспектор Хейль замовк, глибоко передихнув.
— Пізніше пан Блейк зробив таку ж заяву інспекторові Конуею. Так, мовляв, він одержав того ранку телефонне повідомлення від свого брата пана Мередіта Блейка, який мешкав у Хандкросс Менор, за півтори милі, і на дозвіллі займався хімією, точніше кажучи, виготовленням лікувальних препаратів із трав. Мередіт заявив, що, зайшовши того ранку до своєї лабораторії, він з подивом помітив, що одна з пляшок, у якій була цикута, майже спорожніла. Стурбований цим, він подзвонив по телефону своєму братові і запитав, що йому робити. Пан Філіп Блейк настійно попросив його негайно приїхати до Олдербері, щоб обміркувати Це питання, сам же пішов йому назустріч. До Олдербері вони прийшли удвох, Так і не знайшовши якогось рішення. Поклали повернутися до цього після обіду. Внаслідок пізніших обстежень інспектор Конуей встановив: за день до вбивства, післяобід, п'ятеро людей прийшли з Олдербері в Хандкросс Менор на чашку чаю. Пан і пані Крейль, мадемуазель Анжела Уоррен, мадемуазель Ельза Грієр і пан Блейк. За чаєм пан. Мередіт Блейк прочитав гостям цілу лекцію про своє захоплення хімією і запросив усіх оглянути його маленьку лабораторію. Під час огляду він розповідав про деякі специфічні медикаменти, в тому числі й про цикуту, пояснив її властивості, шкодуючи, що такий цінний препарат виключили з фармакопеї, хвалився своїм відкриттям — малі дози цикути, мовляв, надто ефективні при лікуванні коклюшу та астми. Мередіт розповів також про смертельні властивості цикути і навіть прочитав гостям кілька рядків з одного грецького автора, котрий описував її вплив на організм.
Інспектор Хейль набив люльку, а потім повів мову далі:
— Полковник Фрер доручив цю справу мені. Результат аналізу позбавляв будь-яких сумнівів. Цикута, здається, не залишає після смерті ніяких слідів. Однак лікарі вже знали, що слід шукати, і було виявлено значну кількість цієї рідини. Лікар визначив, що трунок був прийнятий за дві чи три години до смерті. На столі перед паном Крейлем була знайдена порожня пляшка з-під пива. Залишки в склянці і пляшці були взяті на аналіз. У пляшці цикути не було виявлено, але вона знайшлася в склянці. В результаті розслідування я довідався, що в кіоску "саду-батареї" постійно стояв ящик із пивом і склянки — на той випадок, якщо панові Крейлю під час роботи захочеться пити. Того ранку, однак, пані Крейль принесла пляшку пива з льоду. Коли вона прийшла, пан Крейль був зайнятий роботою, а мадемуазель Грієр йому позувала, сидячи на одному з виступів стіни. Пані Крейль відкоркувала пляшку, налила пива і подала склянку чоловікові, який стояв за мольбертом. Крейль випив воднодух. Це було, як я довідався, його звичкою. Потім він поморщився, поставив склянку на стіл і сказав: "Сьогодні, як мені здається, все має препоганий смак". Мадемуазель Грієр розсміялась і сказала: "Печінка". На це пан Крейль мовив: "В усякому разі, воно було холодне".
Пуаро запитав:
— О котрій годині це сталося?
— Приблизно об одинадцятій з чвертю. Пан Крейль все ще працював. За свідченням мадемуазель Грієр, пізніше він почав скаржитися, буцім у нього крижаніють руки і ноги, але це, певне, загострення ревматизму. Та Крейль був людиною, що терпіти не, могла навіть думати про якусь хворобу і, безперечно, не зважав на свій стан. На мій погляд, той факт, що він мало не сердито попросив усіх піти обідати й залишити його на самоті, для нього цілком характерний.
Пуаро підтвердив кивком голови.
— Отже, він залишився в саду один. Без сумніву, Крейль зразу ж сів на лаву, аби трохи спочити. Потім настав м'язевий параліч. Не одержавши ніякої допомоги, пан Крейль помер.
І знову Пуаро підтвердив кивком голови. Хейль вів далі:
— Я взявся за цю справу. Відновити події було неважко. Днем раніше відбулася розмова між панею Крейль і мадемуазель Грієр. Остання нібито досить нахабно показувала, як вона змінить розстановку меблів, коли буде жити тут. Вона так і сказала: "Коли буду жити тут". На це пані Крейль негайно ж відповіла: "Тобто як це, коли ви будете жить тут?.." — "Не прикидайтеся, ніби ви не розумієте, про що мова, Керолайн. Ви — мов отой страус, який ховає голову в пісок. Ви чудово знаєте, що ми збираємось одружуватись". Пані Крейль відповіла: "Я зовсім нічого не знаю!" Тоді мадемуазель Грієр сказала їй: "Що ж, то знайте це тепер". Можна здогадатися, що пані Крейль звернулася до чоловіка, який саме зайшов до кімнати: "Це правда, Еміасе, що ти одружуєшся з Ельзою?.."
Пуаро запитав з неприхованою цікавістю:
— І що ж відповів пан Крейль?
— Він нібито повернувся до мадемуазель Грієр і закричав на неї: "Якого ти дідька це розбазікала? Чи в тебе не вистачило розуму, аби помовчати?" Мадемуазель Грієр сказала: "Я вважаю за краще, коли Керолайн знатиме правду". Пані Крейль запитала чоловіка: "Це правда, Еміасе?" Уникаючи її погляду, він нібито відвернувся і щось промимрив. Та пані Крейль наполягала: "Кажи! Я мушу знати!" На це він відповів: "Правда то воно правда, але я не маю наміру зараз про це розмірковувати". І мов вихор вилетів із кімнати. Мадемуазель Грієр сказала: "От бачите!" І вела далі, пояснюючи, що даремно опиратися і ставати на їхньому шляху. Вони, мовляв, усі повинні вести себе як порядні люди. Особисто вона сподівається, що Еміас і Керолайн залишаться й надалі добрими друзями.
— І що ж сказала пані Крейль? — з цікавістю запитав Пуаро.
— За словами свідків, вона розсміялася просто тій в обличчя: "Через мій труп, Ельзо", — і подалася до дверей. Мадемуазель Грієр закричала їй услід: "Що ви хочете цим сказати?" Пані Крейль обернулась і кинула: "Я уб'ю Еміаса перед тим, як віддати його вам".
Хейль замовк.
— Ніби зумисне, аби викликати осуд, правда ж?
— Так.
Пуаро замислився.
— Хто був присутній при цьому?
— В кімнаті на той час перебували мадемуазель Уільямс і Філіп Блейк. Для них це була несподіванка.
— Їхні свідчення співпадають?
— Насправді ніколи не знайдете двох свідків, які б пригадали про одне й те ж з однаковою точністю. Ви про це знаєте, пане Пуаро, не гірше за мене.
Пуаро кивнув, затим задумливо мовив:
— Так, цікаво було б поглянути… — І зупинився, не докінчивши фрази.