— Дзень-дзень... дзень!—вибивав на поверсі рукоятчик.
— Люди... треба обережніш,— якось неохоче догадався він і, не поспішаючись, повернув рушало. Рука його тримала регулятора, очі, як і завжди, дивилися на кодолу, що гадюкою вилась з барабану й зникала угорі в дірочку на поверх, а думки залетіли геть звідсіль — туди, у халупчину, де зостались без догляду дітки... Щось, як обценьками, здавило йому серце, в очах потемніло, в голові завертілось...
— Тррах!-тррах!-дзень!!
Страшенний крик зверху заглушив гуркіт машини. Він несамохіть повернув рушало... Хвилина страшенного гуркоту, тріскоту, брязкоту, нелюдського крику... Машина стала... Хвилат як стояв, так і звалився на поміст...
— Ай-ай-ай!.. ай-ай-ай!..— мов порося, верещав Епп, вискочивши з конторки. Він рвав на собі волосся й бігав то сюди, то туди.— Ай-ай-ай!.. мій кар’єр, мій репутацій!.. Ой-ой-ой, що наробив, шортів п’яниць, що наробив!.. O, mein Gott, mein Gott!..
Далі він опам’ятався трохи і, як навіжений, кинувся до машиніста.
— Ах ти, сукина-сина!.. ах ти, п’яна морда!., ах ти, душогуба!.. Напивай себе, як селодка, й люди мені побивай! Ах. ти, п’яниць!
По всьому будинкові розтинався голосний стогін, плач, божевільний крик поранених!..
А "п’яниця" лежав без пам’яті...
[1] Шахтьорка — робоча одежа у інженіра або штейгера.— Приміт. авт.