— О'кей, Кармен,— погодився пес. Хлопчина в другому ряду підніс руку.
— Прошу! — звернувся пес до нього. Хлопчина встав.
— Якщо я собі також виберу нове ім'я, то яке ім'я стоятиме в табелі? Старе чи нове?
— Я не люблю табелів,— відповів пес.
— Виходить, у цьому році взагалі не буде табелів? — спитав хлопчина.
— На жаль, будуть,— відповів пес— Але до кінця навчання прийде зануда й видасть вам табелі.
— Тоді не обов'язково вчитися у вас? — спитав хлопчина.
— Твій обов'язок — учитися завжди,— сказав пес— Не вчитися нічого — так просто не вийде. Якщо тобі не обов'язково вчитися в мене, то, виходить, ти досі засвоїв, що є вчителі, в яких учитися не обов'язково!
Від подиву хлопчина роззявив рота і вирячився на пса. Псові зробилося неприємно. Тому він квапливо сказав — не до того хлопчини, а до всіх дітей:
— А що коли я зараз перелічу все, чого б міг вас навчити, а ви щось з того виберете?
Тепер усі діти пороззявляли роти і вирячили на пса очі.
— А може, краще ви чогось навчите мене? — запитав пес і повів очима по класі. Ніхто не зголосився.— Ну, гаразд,— зітхнув він,— почнемо навчання там, де його закінчив зануда!
Пес, звичайно, умів бездоганно додавати й віднімати, множити й ділити. Щодо множення, то він міг подумки множити аж до 37 на 37! Але як навчити дітей математики, він не знав. І як пояснювати одночасно одним одне, іншим — інше, він також не знав. Щоб виграти час, пес подумав і сказав:
— Дістаньте, будь ласка, зошити з математики! (Це колись звично говорив його вчитель. Так легше приховати обман, вважав пес).
Проте зошитів з математики діти не взяли з дому. Вони взяли лише зошити для уроків співів, бо впродовж останніх тижнів вони з ведмедем на всіх уроках тільки співали.
Псові спало на думку, що його наймолодший син любив рахувати кульками. І ще, що вишні — так то ж кульки і що була саме пора вишень.
— Чи є тут фруктова крамниця? — запитав пес.
— На протилежному боці села,— сказала Кармен-Анна.
— Зараз ми підемо туди,— мовив пес. Він не запитав їх, чи бажають вони цього, адже він міркував так: "Коли їх питаєш про їхні бажання, вони тільки роззявляють роти й витріщаються на тебе".
Хлопчина, що цікавився табелем, запитав:
— До якого шкільного предмета належить їти-до-фруктової-крамниці?
Пес відповів:
— Ходіння — це вивчення правил дорожнього руху, купування — це формування споживацьких смаків, повернення до школи — зарядка, оскільки ми стрибатимемо на одній нозі!
Пес із дітьми йшов селом. Він не мав змоги вивчити з ними правила дорожнього руху, адже ніякого транспорту в селі не було. Назустріч їм трапився лише трактор, що їхав серединою дороги. Пес пояснив дітям, що тракторист — цілковитий бевзь. І гукнув до нього:
— Гей, йолопе, тримайся правого боку!
Перш ніж відвідати фруктову крамницю, пес повів дітей до ощадної каси і розміняв дві стошилінгові асигнації на срібні п'ятаки.
— Скільки срібних п'ятаків ми отримаємо? — запитав він дітей.
— Сорок,— відповів хлопчина з четвертого класу.
— А скільки дітей у класі? — запитав пес дівчинку з першого класу.
— Я не знаю,— відповіла та.
— Полічи їх,— звелів пес.
Дівчинка полічила учнів. Вона налічила двадцять.
— І скільки п'ятаків отримає кожен, якщо в нас їх сорок, а вас є двадцять? — запитав пес.
— Два на двадцять — сорок! — вигукнув хлопчина з третього класу.
Пес кивнув головою і дав кожній дитині по два срібні п'ятаки.
Потім діти пішли до фруктової крамниці. Там були жовті, червонуваті і темно-червоні вишні. Пес прочитав лекцію про вишні. Про солодкі й кислі, гнилі й червиві, обприскані хімікатами й біологічно чисті.
Крамарці це не сподобалося.
— Не ганьбіть мого товару! — вигукнула вона, підозрюючи щось лихе. А коли пес запропонував дітям покуштувати всі сорти вишень, аби кожен для себе визначив їхню якість, крамарка геть спохмурніла— Таких покупців я з радістю не впустила б!— вигукнула вона.
— Милостива пані,— звернувся пес до крамарки — Ми не покупці, ми проводимо тут урок.
— Урок? У мене? — здивувалася крамарка.
-Авжеж,— мовив пес— Щоб жити, потрібні овочі та фрукти. Дітям вони необхідні!
Крамарка не зронила більше й слова. Вона спритно зважувала по чверті кілограма вишень кожній дитині, брала п'ятаки й давала здачу. Навіть не зреагувала, коли пес звернувся до дітей:
— Хай кожен полічить здачу, адже дітей часто ошукують!
Потім пес і діти вертали до школи, підстрибуючи навпереміну то на правій нозі — тринадцять разів, то на лівій — тринадцять. Світило сонце, і пес із дітьми залишилися на шкільному подвір'ї. Пес улаштував змагання: хто далі виплюне вишневу кісточку. Переможцем став Тарзан-Готліб з четвертого класу. Він виплюнув кісточку на 12 метрів 17 сантиметрів і 3 міліметри. На жаль, у змаганні були використані всі вишні. Для уроку математики не лишилося жодної.
"Що ж,— міркував пес,— діти полічили в ощадній касі гроші і полічили дітей, поділили п'ятишилінгові п'ятаки та дрібняки між собою! Кожен перелічив свою здачу у фруктовій крамниці, а також свої стрибки до тринадцяти, коли вертали назад, а коли плювалися кісточками, то вимірювали відстань до міліметра. Досить математики на один день".
— Досить лічби на сьогодні! — сказав пес-учитель дітям.
Діти побігли додому, а пес позбирав вишневі кісточки, хоча йому було важко: він ще не міг як слід випростати спину. Але він знав, що діти неохоче прибирають після себе. І добре знав, що вони не люблять тих, хто їх примушує прибирати.
І чомусь — він не знав достеменно чому — він хотів, аби в дітей залишився про нього добрий спогад.
Пес покинув школу. На. головному майдані він побачив привітний готель. Пес винайняв кімнату й ліг у ліжко. Через біль у спині. Він хотів одужати до світанку, щоб весело мандрувати далі.
Наступного ранку зі спиною у пса все було гаразд. Але він відчував страшенний голод. Він спустився до зали й замовив сніданок —яєчню зі шкварками, сир, каву й малинове повидло.
Пес усмак наминав сніданок. Водночас розглядав мапу мандрівника, яку розіклав на столі, й міркував, куди йому краще податися.
Він вирішив іти на південь, оскільки на мапі в цьому напрямку на відстані одного дня ходи було велике озеро. Біля великих водоймищ, міркував пес, завжди багато всякої роботи, і там можна до чогось прилаштуватися. Може, екскурсоводом або рятувальником на воді.