3 Менестрель — мандрівний музикант.
кращого я не знаю, відколи мушу, хоч і складаю віршики, наживати сяке-таке доОро.
— Це ти слушно кажеш... Ти справжній мій син! — відказав рукавичник.— Бачу, ти надбав тугенький гаман на дорогу?
— Та ні, батьку, я оце тільки повернувся з дороги й непогано заробив. Я продав свою сталеву кольчугу-безрукавку — ви ж її в— мене бачили — за чотириста марок 1. Купив один англієць, доглядач кордону2, сер Магнус Редмен 3. Він не став виторговувати в мене жодного пенні, коли я дав йому рубонути по кольчузі мечем. А той нікчема з Гірської Країни, що замовив у мене кольчугу, все крутив носом, не хотів викласти й половини цих грошей, хоч я поклав на кольчугу цілий рік роботи.
— Чого це ти здригнувся, Конахаре? — запитав Саймон, звертаючись, ніби між іншим, до свого учня-горянина.— Коли вже ти навчишся робити своє діло і не прислухатися до чужих балачок? Англієць, не довго думаючи, купив річ, яка шотландцеві здалася дорогою. А тобі що до того?
Конахар хотів був відповісти, однак, поміркувавши, опустив очі й спробував повернути собі самовладання, яке втратив, кол& Сміт так зневажливо відгукнувся про покупця з гір. А Генрі, не зважаючи на хлопця, провадив:
— А в Едінбурзі я вигідно продав кілька мечів та кинджалів. Вони там ждуть війни, і якщо буде воля божа її послати, мій товар свою ціну виправдає. Дяка й хвала святому Данстенові, він і сам дружив з нашим ремеслом! Одне слово, цей мій товариш,— коваль поклав руку на свій гаманець,— був, як ви знаєте, батьку, досить худенький і вбогий чотири місяці тому, коли я вирушив з дому. А тепер він повненький і круглий, як півторамісячне порося.
— А отой другий твій товариш, що "спить у шкірі, сам залізний, дуже грізний" і висить поруч із гаманцем,— мовив Главер,— невже він весь час байдикував? Ну ж бо, мій бравий Сміте, кажи правду: скільки разів ти встрявав у бійки, відколи переправився на той бік Тею?
— Ні, ви мене таки ображаєте, батьку, питаючи про це,— відповів зброяр, кинувши погляд на Катаріну.— Та ще й при кому! Мечі я роблю, це правда, але пускати їх у діло полишаю іншим. Ні, ні, я рідко тримаю в руці оголений меч — хіба лиш як повертаю його на ковадлі чи на точилі. А люди обмовили мене перед
1 Марка — давня англійська монета.
* Мається на увазі кордон між Шотландією та Англією.
* Сер Магнус Редмен колись був правителем графства Берік. Загинув в одній із прикордонних сутичок, що стала наслідком зради графа, про якого мн згадуємо далі (прим. авт.).
вашою донькою, і вона подумала, нібито я, мирний громадянин Перта,— якийсь вуличний забіяка. Та нехай найхоробріший із наклепників посміє сказати мені такі слова на Кіннаульському пагорбі і щоб поруч не було більш нікого, тільки він та я!
— От-от! — засміявся рукавичник.— Там би Сміт якраз гарненько показав, який ціп тихий та мирний!.. їй-богу, Генрі, кому ти, баламуте, оце торочиш — мені, хто знає тебе як облупленого?! Ти ось позираєш на Кет, так ніби їй і невтямки, що в цій країні кожен мусить власними руками захищати свою голову, коли хоче спати спокійно. Годі тобі прикидатися! Та нехай мене дідько вхопить, якщо ти не зіпсував не менше бойових обладун-ків, ніж викував!
— Таж поганий той зброяр, батьку, що не вміє сам, власноруч спробувати, чого варта його робота. Якби мені не випадало час від часу розсадити шолом чи проткнути мечем панцер, то я б і не знав, як і скільки їх гартувати. Я б тоді ліпив такі картонні цяцьки, які ото не соромляться продавати людям едінбурзькі ковалі!
— Еге* ставлю золоту крону *, що в Едінбурзі у тебе щодо цього дійшло до сварки з яким-небудь тамтешнім паливітром 2!
— До сварки? Ні, батьку,— відказав пертський зброяр.— Але, сказати щиро, я схрестив мечі з одним таким на скелях Святого Леонарда за честь могб рідного міста. Ви ж, звісно, не думаєте, що я перший заведу сварку з побратимом у ремеслі?
— О, певна річ, ні. І як же вийшов з тої сварки твій побратим у ремеслі?
— Та так, як може вийти з доброї бійки чоловік, чиї груди затуляє клапоть паперу. Правильніше сказати, він не вийшов, коли ми з ним розлучались, а так і лишився лежати в Хижі Пустельника, дожидаючи з дня на день смерті. І отець Джервіс сказав, що чоловік приготувався до неї благочестиво.
— Он як!.. А з ким ти мірявся мечами ще? — спитав рукавичник.
— Та, признаюсь, побився ще з одним англійцем у Беріку. Ми не дійшли згоди в давньому питанні про верховенство 3, як у них це називається. Сподіваюся, ви не ганитимете мене за ту сварку?.. Мені пощастило покалічити йому ліве коліно.
— Що ж, нехай благословить тебе святий Андрій — і раз, і вдруге!.. А ще з ким ти мав до діла? — засміявся Саймон, радий подвигам свого тишка-товариша.
1 Крона — монета вартістю п'ять шилінгів.
2 Пал и вітер — давня назва коваля; зустрічається в Бернса (прим. авт.).
3 Йдеться про суперечку з приводу панування англійського короля над церквою, яка була Еирішена на користь короля особливим законом.
— У Торвуді побився ще з одним шотландцем,— відповів Генрі Сміт.— Ми засперечалися, хто з нас двох краще вміє орудувати мечем, а цього, самі розумієте, не взнаєш, поки не спробуєш. Бідолаха втратив два пальці.
— Зовсім непогано як для найтихішого хлопчика в Перті — адже він ніколи і в руки не бере меча, хіба тільки коли чаклує над ним у кузні!.. Та-ак, а що ти ще нам розкажеш?
— Та так, дрібниці. Нам'яв боки одному горянинові. Але це діло таке, що не варте й балачок.
— І за що ж ти нам'яв йому боки, о великий миротворцю? — поцікавився рукавичник.
— Та вже й не пригадую,— відповів коваль.— Може, просто за те, що він трапився мені з південного боку Стерлінзького мосту.
— Прекрасно! За ЇВОЄ здоров'я! Після таких подвигів мені ще приємніше тебе тут бачити. Конахаре, ану ворушись! Наливай нам, хлопче, повні чаші, та й собі хлюпни в кухоль світленького пивця!
Конахар шанобливо, як і годиться, налив доброго елю 1 господареві, а також Катаріні. Однак, зробивши це, поставив глек на стіл і сів.
— О, ти чого, небораче?.. Оце ти такий чемний? Ану налий моєму гостеві, шановному майстрові Генрі Сміту!
— Нехай майстер Сміт наливає собі сам, коли хоче пити,— відповів юний гел. — Син мого батька натерпівся й так уже доволі принижень як на один вечір.