Океан ненависті

Страница 4 из 34

Чингиз Абдуллаев

– Юля, куди ви? – закричав їй услід Олег. – Не йдіть! Я ж навмисне прийшов до вашого басейну.

– Зараз, – відповіла Юлія.

Обидві жінки виникли за хвилину і з розбігу кинулися у воду. Поки вони купалися утрьох, перша пара вилізла з відкритого басейна.

– Їм, схоже, там весело, – вказала Свєта на тих, що купалися.

– Що-небудь будеш пити? – запитав Юрко.

– Давай, – згодилася Свєта, і вони підійшли до бару.

– Два мартіні, – попросив Юрко бармена, притримуючи рукою свою супутницю. – А де Інна? – запитав він у неї. – Щось на неї не схоже!

– Мабуть, втішає твого брата, – засміялася Свєта, – вона ж як кішка. Тільки побачить Вітю і відразу вигинає спину.

Вони розреготалися і, забравши свої келихи, пройшли в глибину саду, де Дронго вже не міг їх бачити.

"Дивна компанія", – вкотре подумав Дронго, повертаючись до вітальні за склянкою води. Повернувшись на балкон, він побачив, як по стежці піднімається Рауф, все такий же понурий і невеселий, про щось замислений. Дронго подумав, що він явно чимось засмучений.

Взявши книгу, він почав було читати Шеклі, але з подивом помітив, що рядки зливаються. Його думки були зайняті іншим. Він знову поглянув убік басейнів. У закритому басейні маячили фігури трьох людей, які купалися. У відкритому – вже нікого не було. "Невже ці двоє все ще сидять у барі?" – з сумнівом подумав він, знову повертаючись до вітальні.

Його вілла була упорядкована таким чином, що велика вітальня виходила на доріжки, що вели до моря, а з балкона відкривався чудовий вид і на море, і на ближні басейни. Тоді, як дві спальні виходили на вузьку стежку позаду будиночків, порослу густим чагарником і квітами. Він зазвичай лишав вікно у своїй спальні зачиненим, по звичці перевіряючи ввечері усі вікна і двері. І тепер, підійшовши до вікна і прочинивши його, він раптом почув пристрастний шепіт двох молодих людей.

– Не треба, Юрій, – просила жінка, – ну не треба.

– Яка різниця? – шепотів Юрко переривчасто і гаряче. – Все одно твій мавр не дізнається.

– Боляче, Юрій, – просила молода жінка, – ну не треба, будь ласка.

Очевидно, він давив їй груди, притискаючи до себе.

– Чому ти тремтиш, як дівчинка? – запитував Юрко. – Не треба так боятися.

Дронго раптом зрозумів, що це був голос не блондинки, з котрою Юрій нещодавно купався, а голос Інни, тієї самої красивої молодої жінки, котра вранці так захищала його брата.

– Не треба, Юрій, – вкотре попросила молода жінка, – Віктор може дізнатися про все. Ти ж знаєш, який він буває у гніві.

– Та пішов він до дідька, – розізлився Юрко, – теж мені страшко! Яка різниця, хто? Старший брат чи молодший? Як на мене, ти знаєш, що він мені ні в чому не відмовляє.

– Ти вже отримав Юлю, – сказала жінка, – не липни до мене. Адже я приїхала з ним.

– А могла б зі мною. Ти раніше не була такою цнотливою.

– Ну ти й сволота, Юрко, – переконано сказала Інна, – ну чому ти такий? Не любиш свого брата, а він для тебе все робить.

– Теж мені, благодійник. Може, за це й не люблю. "Все робить". Та він просто мене використовує, як свого помічника! Що ти розумієш у цьому?! – презирливо сказав Юрко.

– Він мені подобається, – відповіла жінка, намагаючись вирватися, – прибери руки, відчепись!

– Авжеж, – неприємно засміявся Юрко, – може, ти більше любиш його бабки?

– Іди геть, – відрізала молода жінка.

Почувся шум падіння. Піднімаючись, Юрко гучно лаявся. Дронго визирнув у вікно. Червона Інна, вдягнена в легку сукню, під котрою явно нічого не було, пройшла під вікном. Кілька секунд по тому, потираючи забите плече, за нею поплівся Юрко.

Дронго поглянув їм услід і пішов до холодильника дістати помаранчевий сік.

У закритому басейні, як і раніше, бавилися троє, та купалися. Біля водяної доріжки з'явилася Свєта.

– Вже пізно, – капризно мовила вона, – виходьте скоріше. Ходімо краще в бар або казино!

– Краще до клубу ! – закричав із води Олег.

– А де Юрко? – запитала Юлія.

– Він покинув мене в барі і пішов про щось дізнатися, – знизала плечами Свєта, – напевне, зараз прийде. Ви йдете чи ні?

– Виходимо, дівчата, – скомандував Олег, першим вибираючись з води.

Дронго дивився, як три молоді жінки і Олег збирають свій одяг. Цього разу вони вийшли не звідти, куди входили. Усі четверо пройшли через відкриті двері масажного салона, що вели до тренажерної зали і нагору, до готелю. Сауна до цього часу вже була закрита.

З другого боку до готелю підходили Інна і Юрій, котрих перша четвірка не могла помітити. Але зі свого балкона всю цю сцену спостерігав Дронго. Він вкотре подумав, що компанії краще було не приїжджати на курорт.

І в цю мить почувся страшний крик, звідкись згори, де знаходилися кращі апартаменти готеля. Усі завмерли. Крик повторився.

Дронго підвів голову. Тепер він не сумнівався, що сталося щось жахливе. І що те, що сталося, так чи інакше пов'язане саме з цією вісімкою, що прибула на курорт тільки два дні тому, але вже встигла викликати його пильний інтерес.

А в самому готелі почалася метушня. За кілька хвилин служба і гості з жахом довідалися, що в готелі сталося вбивство.

ГЛАВА 3

Віктор лежав на підлозі кімнати з величезною червоною плямою, що розпливлася на грудях. Ніж, що стирчав у його серці, не лишав ніяких сумнівів відносно твердості намірів убивці, який вирішив покінчити з нещасним саме таким страшним способом. Кілька співробітників на чолі з менеджером готеля, які скупчилися біля входу в апартаменти, з жахом розглядали тіло, усвідомлюючи, що до приїзду поліції до них краще не заходити. Молода покоївка, яка виявила мертве тіло, вся тряслася, повторюючи якісь заклинання.

Інна прибігла на крик покоївки однією з перших. І тепер виривалася з рук тримавших її подруг, котрі намагалися вивести жінку. Свєта і Юля не могли її заспокоїти. Дрібно тремтячи, мов у лихоманці, плакала Кіра. Троє чоловіків понуро споглядали на свого колишнього товариша. Рауф і Олег хмурилися, а у Юрія тремтіли губи. Менеджер вже подзвонив у поліцію і тепер очікував, коли приїдуть поліцейські для огляду місця події і розшуку винного. Може, на ручці ножа, що стирчав з грудей убитого, знайдуть відбитки пальців, котрі точно вкажуть на вбивцю.