– Мені все це так набридло, – раптом поскаржився Фікрет Явуз. – До мого виходу на пенсію лишалося зовсім трохи. Я думав, закінчу свою кар'єру благополучно. І раптом ці вбивства. Якщо ми не знайдемо, хто їх скоїв, мене не просто відправлять у відставку. Я втрачу право на почесну пенсію і матиму відпрацювати ще кілька років вже у другій якості.
Він піднявся, знову дістав із кишені сигарету. Однак, подумавши трохи, поклав її в кишеню і важко попростував до виходу. Дронго випив свою скляночку чаю, піднявся, підійшов до офіціанта, котрий обслуговував їхній столик, і тихо запитав, вказуючи на Олега і Кіру:
– Мені треба знати: під час пострілу ось ця парочка сиділа тут? Вони весь час були разом?
– Ні, – відповів офіціант, – по-моєму, жінка виходила. Але не туди, – показав він на вихід. – Вона виходила до тераси і, здається, в туалет. Вибачте мені.
– Пусте, – усміхнувся Дронго, – все правильно. А інші жінки в момент пострілу тут були?
– Тільки одна блондинка. Але вона пішла до ресторану за хвилину до пострілу. Решти тут не було, – упевнено сказав молодий чоловік.
– У тебе чудова пам'ять, – оцінив Дронго, – ти мені дуже допоміг, дякую.
Далі він підійшов до шістьох молодих людей, розташованих за сусіднім столом.
– Сідайте, – запросила Інна, поряд з якою був вільний стілець.
– Ні, дякую, – відмовився Дронго. – Сподіваюсь, ви зручно влаштувалися на віллі?
– І довго нас там будуть тримати? – поцікавилася Світлана.
– Думаю, ні, – заспокоїв її Дронго, – від сили кілька днів, може, менше. Як тільки ваш колишній товариш прийде до пам'яті і зможе розповісти, хто в нього стріляв, усі заборони будуть зняті.
Шість пар уважних очей. Ворухнулася одна пара, друга. Упала виделка Рауфа. Він вилаявся і, нахилившись, підняв її.
– Виходить, він все-таки живий? – уточнив Олег.
– Поки що живий, – ухильно відповів Дронго, – але в дуже важкому стані. Лікарі вважають, що шанси рівні. Фіфті-фіфті. Він може й померти. Важливо, щоб він устиг перед смертю сказати, хто саме стріляв у нього.
– А якщо він помре, це неважливо? – ледь усміхнувся прагматичний Олег.
– Я такого не говорив. Просто вважаю, що найважливіше для вас – це, нарешті, з'ясувати, що тут сталося, і благополучно виїхати з Турції.
– Через братів Кошелевих ми мусимо тут сидіти, – нервово зауважила Кіра. – Прокляття!
– Помовч, Кіра! – обірвав її Олег.
– Чому я повинна мовчати? – обурилася молода жінка. – Обидва вони були форменним лайном, а ми робимо вигляд, що їх жаліємо. І через них тепер мусимо лишатися під вартою у турків.
– Вас ніхто під варту не брав, – заперечив Дронго. – Вибачте, Кіра, але мені важко з вами сперечатися.
Він відійшов від стола, а Інна, спалахнувши, гучно сказала Кірі:
– Чому ти така зла? На всіх кидаєшся, мов собака.
– Не твоє діло, – огризнулася Кіра, – теж мені, примирительниця знайшлася. Тобі ще пощастило, що твій Віктор здох, а то б він швидко з тебе всю дурь вибив.
Інна піднялася, не наважуючись більше сперечатись.
– Навіщо ти так? – сумно мовила Юля. – У всіх нерви на межі.
– У неї теж? Думаєш, я не знаю, де вона була вніч після вбивства Віктора? – запитала Кіра. – Я бачила, куди вона пішла. Ось, до того типа, котрий видає себе за Шерлока Холмса і ходить поміж нас із розумним видом.
– Скоріше за Ніро Вульфа, – заперечив начитаний Олег, – Шерлок Холмс був худий, а цей здоровий і широкоплечий.
– Відчепись, – розізлилась Кіра. – Ви всі вирішили зі мною сперечатися, так?
Вона вискочила з-за столу і побігла до виходу.
– Я її догоню, – підвелася вслід за нею Юлія.
За столом лишилися троє. Рауф невесело поглянув на Олега.
– Вони, мабуть, підозрюють кого-небудь із нас двох, – обережно зазначив він.
– З чого ти взяв? – смикнувся Олег. – Чому саме нас?
– Жінки не в рахунок. Виходить, тільки один із нас міг скоїти це вбивство. Ти думаєш, хто-небудь із дівчат міг нанести такий удар ножем? Свєта, – раптом додав Рауф, звертаючись до своєї подруги, – іди до дівчат, ми хочемо поговорити.
– Ви що, хлопці, – сполохалась Свєта, – зовсім збожеволіли? Про що ви говорите?
– Іди, Іди, – кивнув їй Рауф, – у нас серйозна чоловіча розмова.
Вона знизала плечами, але, не наважуючись більше сперечатись, встала з-за стола. Покинуті самі, чоловіки дивилися в вічі один одному. Олег зняв окуляри і протер скельця.
– Про що ти хотів поговорити?
– Хто літав у Тюмень? – запитав його Рауф.
– Ми удвох з Віктором.
– І ви домовилися там про нові поставки? – уточнив Рауф.
– Звідки ти знаєш?
– Віктор мені сам розповідав. Він говорив, що ви там посперечалися. Ти просив давати тобі відчислення з прибутку, а не тримати тебе на голій зарплаті.
– Ну і що?
– Нічого. Просто я подумав, що у випадку смерті Віктора його місце президента автоматично посідаєш ти. І єдиний чоловік, котрий міг цьому завадити, був брат Віктора. Ти не вважаєш, що їх смерть могла б піти тобі на користь?
– Маячня якась! – презирливо скривив губи Олег. – Я і без цього вбивства непогано заробляв. Віктор взагалі хотів скоро відійти від справ, уступивши кому-небудь свою посаду. Він говорив, що хоче стати головою правління на зразок американських компаній, і не втручатися в оперативні питання управління.
– Щоправда, не передавав тобі усіх справ. Хоча ти останнім часом і проявляв небувалу активність.
– Дурниці, – нервово зазначив Молчанов. – Все це твої домисли. Я ж не згадую, як ви посварилися перед самою смертю Віктора. Точно так само я міг би припустити, що саме ти вбив Віктора. У мене є алібі. Я весь час знаходився у басейні, де мене бачили різні люди. В тому числі і наш перекладач, про якого ми говорили. А в тебе такого алібі немає.
– Я сидів у французькому ресторані з Свєтою, – парирував Рауф, – ми домовилися піти з нею туди ввечері.
– Це ти опісля був у ресторані. А де ти був до цього? – спитав Олег. – Адже ти відразу після вечері пішов до себе в номер. Може, ти зайшов до Віктора, вдарив його ножем і потім спустився донизу, в ресторан?
– Хочеш на мене все звалити? – блиснув очима Рауф. – Нічого у тебе не вийде. Офіціанти підтвердять, що я сидів у ресторані саме в ту мить, коли було здійснене вбивство.
– Це ще нічого не доводить, – заперечив Олег. – Твоя компанія була на межі банкрутства, і смерть Віктора могла дуже тобі допомогти. Ти і приїхав сюди, щоб вирішити всі свої проблеми з ним на курорті. Хіба я не правий?