Мегре зупинив інспектора.
— Візьми в нього відбитки пальців і передай Моерсу.
Він неквапливо запалив люльку і, сидячи за столом, хвилин десять дивився кудись перед себе, немов про щось мріяв. Потім нараз підвівся і пішов до інспекторської, яка й досі була майже напівпорожня. З сусіднього кабінету долинав якийсь гомін, і, увійшовши туди, комісар побачив усіх тих, хто зранку працював разом з ним в особняку на бульварі Курсель. Бракувало одного лише інспектора Нев'є, який залишився чергувати.
За наказом Мегре, інспектори порівнювали відповіді, які дістали під час допитів. Багатьох довелось допитувати двічі й тричі, а месьє Жозефа п'ять разів викликали до салону і невдовзі знову просили почекати в вестибюлі.
— Невже я не маю права піти й взятися за свої справи? — нарешті не витримав він.
— Ні.
— Навіть пообідати не можна?
— Кухарка подасть вам обід сюди.
Кухня містилась на першому поверсі, за сторожкою. Кухарка була гладка, вже зріла молодиця, якій, здавалось, було байдуже, що відбувалось у домі. Відповідала вона мляво і коротко, але її зауваженням не бракувало певної послідовності.
Запитання: Якої ви думки про пана Фюмаля?
Відповідь: Якої я можу бути думки про нього, коли зовсім його не знаю. Я цілими днями не вилажу звідси. Я тут, а він — там.
Запитання: Невже він ніколи не заходив сюди?
Відповідь: Він іноді викликав мене до себе, щоб дати вказівки. А то ще кожного місяця примушував звітувати.
Запитання: Він був ощадливий?
Відповідь: Зайвих грошей не давав.
Про Луїзу Бурже вона сказала:
Відповідь: Якщо вона й спить з кимось, то в її віці це природно. Зі мною, на жаль, цього більше не трапляється!
А про пані Фюмаль:
Відповідь: Не всі люди однакові.
Чи давно вона вже працює в цьому домі?
Відповідь: Три місяці.
Запитання: Чи не здавалось вам, що тут дивна. атмосфера?
Відповідь: У цих багатіїв чого тільки не побачиш!
І правда, на своєму віку вона вже не вперше працювала у заможних домах.
Запитання: Вам ніде не подобалось?
Відповідь: Я не люблю засиджуватись на одному місці.
І справді, що два-три місяці вона з'являлася в бюро найму, де вже стала постійною клієнткою. Найбільше полюбляла вона тимчасову роботу, здебільшого в іноземців, що жили в Парижі проїздом.
Запитання: Отже, ви нічого не бачили і не чули?
Відповідь: Я міцно сплю.
Мегре лише тому наказав своїм інспекторам взятися за цю копітку роботу, що сподівався, порівнявши різні свідчення, знайти між ними розбіжність, яка може виявитись ключем до розгадки.
Якщо вбивця не Роже Гайярден — а комісар зараз був майже певний цього, — то його слід шукати серед тих, хто живе в самому будинку.
Інспектор Ваше, який того вечора стежив за будинком, підтвердив показання Віктора. Коло восьмої години машина Фюмаля справді в'їхала у двір. За кермом сидів шофер Фелікс, позад нього — Фюмаль з секретаркою.
Віктор замкнув за ними ворота, які того вечора більше не відчинялись.
Той же самий Віктор потім розповів, що Луїза Бурже піднялась із своїм хазяїном на другий поверх, але залишалась там всього кілька хвилин, після чого спустилась до їдальні.
Там вона повечеряла. Покоївка Жермена понесла вечерю Фюмалю, а Ноємі піднялась до пані Фюмаль.
Цьому не суперечило жодне свідчення.
Після вечері Луїза на якихось півгодини зайшла до кабінету. О пів на десяту вона перейшла двір і попрямувала до себе.
Це, зокрема, підтвердив Фелікс.
Відповідь: Минулу ніч я провів разом з нею у її кімнаті.
Запитання: Чому ви спите у неї, а не вона у вас?
Відповідь: Бо в неї не так тісно.
Луїза Бурже спокійно повторила те, що сказав Фелікс.
З цим не розходились свідчення покоївки Жермени.
Відповідь: Я чула, як вони вовтузились там не менше години. Мені здається, що ця Луїза аж надто вже холодна. Між нашими кімнатами тоненька перегородка, отож мені все чути…
Запитання: О котрій годині ви заснули?
Відповідь: Точно не скажу. О пів на одинадцяту я ще поставила будильник.
Запитання: Ви нічого не чули протягом ночі?
Відповідь: Нічого.
Запитання: Ви знали про те, що Еміль Лантен відвідує свою сестру?
Відповідь: Це всі знали.
Запитання: Хто це "всі"?
Відповідь: Ноемі, кухарка…
Запитання: Як це могла знати кухарка, коли вона не буває нагорі?
Відповідь: Я їй сказала.
Запитання: Навіщо?
Відповідь. А тому що, коли він приходить, їй доводиться готувати на двох.
Запитання: Віктор про це теж знав?
Відповідь: Вікторові я нічого не казала. Не довіряю я йому. Але від нього важко щось приховати.
Запитання: А секретарка?
Відповідь: Мабуть, Фелікс їй розповів.
Запитання: А звідки це стало відомо Феліксу?
Відповідь: Від Ноемі.
Таким чином, в домі всі, за винятком, можливо, самого тільки хазяїна, знали, що в кімнатці на третьому поверсі ночує Еміль Лантен.
Квартира месьє Жозефа була якраз над цією кімнатою.
Запитання: Ви знаєте Еміля Лантена?
Відповідь: Я знав його ще до того, як він спився.
Запитання: Лантена зруйнував його шуряк?
Відповідь: Люди, що збанкрутували, завжди перекладають вину на когось.
Запитання: Ви гадаєте, що він погано вів справу?
Відповідь: Він вважав себе хитрішим, ніж був насправді.
Запитання: І зіткнувся з кимось по-справжньому хитрим?
Відповідь: Нічого не вдієш. В комерції перемагає найкмітливіший.
Запитання: Потім він, мабуть, просив шуряка позичити йому грошей?
Відповідь: Напевне.
Запитання: І марно?
Відповідь: На світі багато невдах. Всіх не врятуєш, хоч би який ти був багатий.
Запитання: Ви зустрічали його в цьому будинку?
Відповідь: Кілька років тому.
Запитання: Де саме?
Відповідь: В кабінеті у хазяїна.
Запитання: Що між ними відбувалось?
Відповідь: Хазяїн виганяв його геть.
Запитання: Відтоді ви його не бачили?
Відповідь: Бачив якось на вулиці біля Шателен. Він був п'яний.
Запитання: Він з вами розмовляв?
Відповідь: Він просив мене переказати його шуря-кові, що той шахрай.
Запитання: Ви знали, що він інколи ночує в цьому будинку?
Відповідь: Ні.
Запитання: Коли б ви про це довідались, то сказали б хазяїнові?
Відповідь: Цілком можливо.
Запитання: Ви не певні?
Відповідь: Я про це не думав.
Запитання: З вами про це ніхто не розмовляв?
Відповідь: Зі мною уникали розмов.
Це було справді так. Слуги не любили месьє Жозефа, і загальне почуття щодо нього найкраще висловила Ноемі.