Мої мисливські пригоди

Страница 3 из 3

Сенченко Иван

І ось молодий недоріка схотів раптом зробити з усього цього глум. Він нахабно підскочив до горобчихи і з вигуком: "Ах, яка чудова пір'їнка!" — ухопив дзьобом оту пір'їнку, висмикнув, підкинув її вгору, дмухнув на неї крильцем, і вона закружляла' в повітрі.

Що сталося в ту хвилину, не можна розповісти!

На пього налетіли з усіх боків. Він прожогом кинувся на піч, але, пе долетівши, враз метнувся під саму стелю, і моторошний його зойк: "Кіт!" — заповнив усю кімнату.

Ми з Галею сиділи. на лежанці, а наш кіт — над нашими головами на печі. До столу, де клопоталися горобці, було добрих три метри. Але .кіт не зважив на це. Він вигнувся ,дугою, присів, і ми з Галето побачили, як, відділившись від печі, він майнув у повітрі.

Але це був кіт ледачий. Летів він до столу тоді, коли всі горобці були вже під стелею, і його замах пропав задаремно. Він натрапив на просо і поплив по ньому, як по шарнкопідшипниках, а потім бевкнув на землю.

В хату я був уніс дев'ять горобців, і ось тепер вони всі разом заметушилися по кімнаті. Вони пробували зачепитися за сволок, шукали порятунку в буфеті, билися у вікна.

На вікнах у нас літо й зиму стояли —вазони з фуксіями. Квіточки у них4, як рожеві сережки, з яких звисають довгі фіолетові макогончики.

Ми всі дуже любили ці квіти.

І ось я побачив, як три горобці, ударившися в шибку, попадали на найкращу фуксію, і незабаром вазон лежав на землі. За ним прийшла черга другого вазона з фуксією. Наш калачик не впав, але гілки на ньому поламалися і звисали на землю. Далі ми чули, як з буфета хряпнула миска, наша гордість і слава — зелена миска 1

Кіт, що метушився по хаті, почувши цей грюкіт, сам злякався і сховався під піл.

Галя.кричала, я плакав і та підводив гілки поламаних квітів, то тулив докупи черепки, а вони не тулилися: поламані гілки не зводилися, обірвані сережки валялися під вікнами.

Згодом увійшла в хату мама; що було по тому, я нікому, ніколи и нізащо не розкажу.

Отаке було моє перше знайомство із пїахами, та, думаєте, що ця невдача відбила у мене охоту від пташок назавжди? Аніскілечки! Це був тільки перший крок.