— То це, виходить, метаксистський уряд? — швидко спитав Хаджі Міхалі.
— Називай його, як тобі до вподоби,— сказав хирлявий.
— Але це законний уряд,— додав гладкий.
— Хто його поставив? Хто? Якщо це ті, що були при Метаксасі, то їх ненавидить уся Греція. Хто його поставив?
— А хто його ставив досі? — єхидно спитав хирлявий.
— Іоанн Метаксас. Це вони самі себе поставили своїми кулеметами та автоматами.
■— Це законний уряд,— сказав гладкий.
Нісові дуже хотілося в повний голос підтримати Хаджі Міхалі, але доводилося тільки слухати й мовчати.
Стоун усе питав його:
— Хто це? Що їм тут треба?
Ніс коротко відповів, що це метаксисти, й знову став слухати, що буде, а суперечка тривала.
— Такого уряду я не визнаю,— сказав Хаджі Міхалі.
— А це вже твоя справа,— сказав вродливець.
Хаджі Міхалі зневажливо засміявся.
— То навіщо тоді я вам?
— Треба допомогти організувати справу тут, у Греції.
Хаджі Міхалі відразу змінив тон.
— Тоді я вас слухаю,— сказав він.
— Нам відомо про твою колишню антиурядову діяльність,— сказав гладкий.— Але ми обіцяємо тобі й твоїм сподвижникам амністію, якщо ти нам тепер допомагатимеш.
Хаджі Міхалі пустив його слова повз вуха й швидко спитав:
— Допомагати? Але як і в чому? Усе це дуже неясно.
— Треба по всій Греції організувати групи для підтримки уряду.
— Я вже вам сказав, що такого уряду я не визнаю.— Хаджі Міхалі, не стримавшись, майже прокричав ці слова.
— Про визнання тут не йдеться,— сказав гладкий. Він був хитрий, це було відразу видно. Хитріший від отого молодшого, з гарним обличчям.— Йдеться про те, щоб допомагати. Зміцнити урядові групи в Греції й на островах.
— Урядові групи? Для чого? Для чого, питаю я вас? Щоб тим самим допомогти вашим старшим братам? Братам, що всіляко підтримували вас, залізно-головим?
— Щоб допомогти інглезі.
— То вас, метаксистів, послали сюди інглезі?
— Ні,— відповів гладкий, перше ніж встигли відповісти інші.
— Тоді як же ви думаєте допомагати їм?
— Організуючи групи прибічників уряду в Греції й на островах.
— А що робитимуть ці групи? Просто називатимуться групами?
— Ні. Озброюватимуться.
— Проти залізноголових?
— Так. Якщо виникне потреба.
— Як це — "якщо виникне потреба"? Адже це головна мета. Чи, може, урядові групи її собі не ставлять? Урядові групи, кажете. Метаксистські організації — ось що воно таке.
— Метаксас помер.
— Метаксас живий. Ось і зараз зі мною розмовляють чотири Метаксаси. Просять мене допомогти їм підтримати свої групи, щоб коли інглєзі виграють війну, метаксисти могли повернутися й почати з того, на чому зупинився Іоанн Метаксас.
— Ми хочемо тільки одного: зберегти єдину
Грецію.
— Авжеж. Не дати розділити її на частини,— сказав вродливець.
— Не звертай на нього уваги,— сказав гладкий.— Ми знаємо про твою колишню антиурядову діяльність і даємо тобі можливість загладити свою провину. А наш уряд не метаксистський. Іоанн Метаксас помер.
— Скажи, хто в цьому вашому уряді. Назви їхні імена. Це, видно, ті, що були при Метаксасі?
— Декотрі, але не всі,— сказав гладкий.
— Хто саме?
Гладкий назвав кілька імен.
— Вони співробітничали з Метаксасом. Це всім добре відомо.— Хаджі Міхалі розлютився. Розлютився страшенно. Він повторив четверо імен. А потім сказав : — Кожен, хто співробітничав з Метаксасом — ме-таксист. Я такому урядові не допомагатиму. Навіть тепер. Організовувати групи по всій Греції! Зрозуміло, для чого все це. Еге ж, чинити опір залізноголовим. А насамперед щоб зміцнити організації метаксистів. Чи ви хоч знаєте, де ми оце були? Знаєте чи ні?
— На Гавдосі,— зневажливо відповів вродливець. Це йому сказав старий солдат.
— Так. На Гавдосі.— Хаджі Міхалі визивно випростався перед ними.— Ми їздили визволяти з табору ловців губок та літтосців, яких Метаксас загнав туди за те, що вони виступали проти його політики. А ви в цей час з'являєтеся й вимагаєте, щоб ми допомогли вам підтримати метаксистів у Греції. Та я скоріше порішу тебе.
— Усе це робиться для того, щоб розбити залізно-голових,— підступно зауважив гладкий.
— Якби тільки це й нічого більше, я б згодився допомагати навіть метаксистам. Але справа не тільки в цьому. Ви хочете зміцнити групи, маючи інше на думці. Ваша мета — метаксизм. Фашизм. У вас одні наміри з залізноголовими.
— Тоді чому ж ми не залишилися тут, із залізноголовими? — ображено сказав наймолодший.
— Бо знали, що старший брат проковтне вас, а це не входить у ваші плани. Ви не хочете залишатися тут із залізноголовими. Ви не хочете, щоб залізноголові порядкували в Греції. Але від цього ваш метаксизм не кращий. Ваш метаксизм — це той самий фашизм. Він не кращає від того, що ви нібито допомагаєте інглезі воювати проти залізноголових. Ви вибрали ін-глезі, бо вони не втручатимуться у внутрішні справи Греції. А залізноголові втручались би. Однак декотрі серед вас віддають перевагу залізноголовим.
— Ми з англійцями і проти залізноголових,— сказав хирлявий.— І цього досить. Для тебе цього має бути досить.
— Цього не досить.
— Тоді ми будемо вважати, що ти й далі виступаєш проти уряду,— сказав хирлявий.— Проти законного уряду. А також проти інглезі.
— Ви не маєте права виступати від імені інглезі. Я проти залізноголових, метаксистів і всіх інших, хто хоче гнобити нас.
— Проти уряду,— спокійно сказав гладкий.
— Якого уряду? — Хаджі Міхалі аж побілів з люті, але намагався говорити спокійно.— Ви всі, що повтікали, покинувши землю Еллади й острови, оголошуєте урядом жменьку пройдисвітів і думаєте, що ми його визнаємо? Уряд країни може існувати тільки в своїй країні. Ми вас добили, метаксисти. Марно ви сподіваєтеся, що тільки-но інглезі виграють війну, ви зможете сюди повернутися й сказати нам: "А ось і ми, уряд". Хто вас призначав? Звідки ви взялися? Ми зустрінемо вас кулями й снарядами. Годі з нас вашого метаксизму, годі вашого уряду. Ви тримали під дулом усю Грецію й заганяли в тюрми й табори своїх противників. Думаєте, ми забули? Забирайтеся звідси, метаксисти! Вам зрозуміло? Йдіть геть.
Хаджі Міхалі говорив спокійно, але був блідий, його широко розкриті чорні очі палали страшним гнівом. Його мова, глибокий зміст, який він вкладав у свої слова, робили цього маленького чоловічка вищим, значимішим. Ніс бачив, як він кипить, відчував його гнів, його силу. Ту силу, що повела їх на Гавдос. Ту, яку й він, Ніс, мав у собі. Йому здавалося, ніби це він промовляє устами Хаджі Міхалі, ніби отой малий чоловічок — це він сам. Усе його єство нерозривно і в усьому зливалося з єством цього чоловіка. Тепер. У минулому. В майбутньому. В ясних словах, у високих почуттях.